Справа №2-2367/11

2/0418/699/2012

р

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2012 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді - Леонова А.А.

при секретарі: Рябенькій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", про стягнення преміальної винагороди, суд -

в с т а н о в и в :

29.04.2011 року до суду звернувся позивач із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на ту обставину, що з 01 березня 2008 року він працював в ПАТ КБ "Приватбанк"на посаді кредитного інспектора.

Його заробітна плата складалася з посадового окладу у розмірі 1200 гривень в місяць та преміальних (бонусних) винагород за вилучення автомобілів у боржників ПАТ КБ "Приватбанк"з отриманням чи без отримання нотаріальних довіреностей на право реалізації заставного майна. За вищевказані дії робітники банку повинні отримувати преміальну (бонусну) винагороду у розмірах та строки, вказані у Наказі ПАТ КБ "Приватбанк"№PR -2009-184 від 15.05.2009 року. Згідно з цим наказом, за кожну окрему отриману від боржника довіреність, робітнику банку належала преміальна (бонусна) винагорода у розмірі 1250 гривень. Бонуси за вилучення повинні були виплачуватися протягом п'яти робочих днів після оцінки автомобіля в ПК "Промінь".

Ним особисто були вилучені автомобілі боржників і отримані одинадцять довіреностей, в результаті чого у ПАТ КБ "Приватбанк"на початок другого кварталу 2010 року склалася перед ним заборгованість по виплаті преміальної (бонусної) винагороди у розмірі 13750 гривень.

З того часу по момент звільнення з посади, дана заборгованість ПАТ КБ "Приватбанк"перед ним погашена не була.

Просив стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк"13750 гривень заборгованості по виплаті преміальної винагороди в сумі 13750 гривень, та моральну шкоду в сумі 1250 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача позов не визнала, наполягала на відмові в задоволенні позову з наступних підстав. Так, як зазначила представник відповідача, ОСОБА_1 працював на посаді кредитного інспектора із споживчих кредитів Дніпропетровського РУ ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до Наказу №PR -2009-184 від 15.05.2009 року в ПАТ КБ "Приватбанк"було актуалізовано технологію вилучення автомобілів, на підставі якої проводиться діяльність кредитних інспекторів з вилучення автомобілів та здійснюється нарахування та виплата бонусів. Відповідно до правил вилучення автомобілів, встановлених у п. 7.1 даного наказу, автомобіль вилучається на 60-й день прострочення по акту передачі автомобіля. При вилученні автомобіля з довіреністю, в довіреності повинні бути зазначені мінімум три спеціалісти структурного підрозділу ПАТ КБ "Приватбанк"Бізнес Авто в кредит, для виключення залежності від наявності фахівця на робочому місці. В день вилучення автомобіль передавався на майданчик Автопланета. Відповідно до правил виплати бонусів за вилучення автомобілів, встановлених у п. 7.2 зазначеного наказу, за отримання довіреності після вилучення автомобілів, встановлених у п. 7.2 зазначеного наказу виплачується бонус в розмірі 1250 гривень. Довіреності із зазначенням умов клієнта, які не дозволяють Банку здійснювати вільний продаж автомобіля не оплачуються. Позивачем не надано жодних документів на підтвердження того, що саме ним було отримано довіреності на вилучені автомобілів від зазначених у позовній заяві осіб. Позивачем не надано доказів, що він займав саме таку посаду, займаючи яку робітник мав право отримувати бонусну винагороду за здійснене вилучення автомобілів. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ст. 57 ЦПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справ.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводилось, до початку розгляду справи по суті.

Позивачем не було надано достатніх та належних доказів щодо правомірності своїх позовних вимог до відповідача. Жодних клопотань про витребування доказів у відповідача таких доказів (завірених копій посадових обов'язків кредитного інспектора ПАТ КБ "Приватбанк"; завіреної копії наказу ПАТ КБ "Приватбанк"№PR -2009-184 від 15.05.2009 року та правил до нього тощо) відповідачем також не заявлялося. Самостійно позивач дані документи суду також не надавав, що унеможливило дослідження судом даних доказів.

Крім того, як вбачається з наказу від 23.05.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з ПАТ КБ "Прватбанк" на підставі ст. 38 КЗпП України, він був звільнений з посади менеджера Департаменту з управління та повернення проблемної заборгованості.

Жодних даних про перебування ОСОБА_1 на інших посадах в ПАТ КБ "Приватбанк", в тому числі і на тих посадах, які за твердженням позивача повинні були отримувати бонусну винагороду відповідно до Наказу ПАТ КБ "Приватбанк"№PR -2009-184 від 15.05.2009 року, позивачем суду не надано.

В Додатках № 1 та № 2, які були надані позивачем, визначені службові повноваження кредитних інспекторів ПБ та МКПБ; кредитних інспекторів Бізнеса Авто та кредит ПБ, спеціаліста по супроводженню Бізнеса Авто в кредит МКПБ. Визначені правила виплати бонусів за вилучення автомобілів (а.с. 4-5). Разом з тим, документи, визначені як додаток №1 та №2 не мають назви, не завірені жодним чином, в зв'язку з чим у суду немає можливості вирішити питання щодо достовірності та належності даних доказів до суті спору.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював в ПАТ КБ "Приватбанк"координатором роботи кредитних інспекторів. Він отримував від інспекторів довіреності та автомобілі. Довіреності передавав в Бізнес авто-кредит, та записував в журнал. Після передачі договорів в Бізнес авто в кредит, в програмному комплексі зазначав співробітника, який отримав довіреність. Винагорода за отримані довіреності повинна була виплачуватися на підставі внутрішніх наказів. Сума винагороди складала 1250 гривень за кожну довіреність. ОСОБА_1 працював кредитним інспектором департаменту з проблемних активів. Після реорганізації, ОСОБА_1 працював інспектором Бізнес авто в кредит.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів роботи свідка ОСОБА_3 на посаді координатора роботи кредитних інспекторів ПАТ КБ "Приватбанк", відповідних клопотань про витребування таких доказів суду не заявляв.

Таким чином, суд вважає не доведеними обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 57, 60, 137, 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", про стягнення преміальної винагороди -відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А.А. Леонов