У Х В А Л А
Іменем України
30.11.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі СОЧЦІ І.І.
за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про визнання добросовісним набувачем та залишення у власності майна, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 25 липня 2012 р. і ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 липня 2012 р., -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 у березні 2012 р. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 і КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2006 р., укладеного із ОСОБА_6, позивачка стала власницею квартири АДРЕСА_1. Однак, на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26.01.2010 р., яким було «скасовано» зазначений договір та визнано право власності на квартиру за ОСОБА_3, майно вибуло з володіння позивачки. 19.03.2010. Мукачівським міськрайонним судом рішення суду від 26.01.2010 р. було скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, а ухвалою цього ж суду від 22.11.2010 р. позов ОСОБА_3 - залишено без розгляду. Тобто, підстава, з якої майно вибуло з володіння позивачки, перестала існувати, а майно вибуло з володіння поза волею позивачки. Між тим, у період з січня по травень 2010 р. квартиру було неодноразово перепродано: 24.02.2010 р. ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_4, 17.04.2010 р. ОСОБА_4 продала її ОСОБА_5, а ОСОБА_5 25.05.2010 р. продала квартиру ОСОБА_2, за яким на даний час зареєстровано право власності. Посилаючись на ці обставини, на положення ст. 41 Конституції України, ст. 388 ч. 1 п. 3 ЦК України щодо захисту права власності, позивачка просила витребувати на її користь від ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 і здійснити таку реєстрацію за нею.
У червні 2012 р. ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та залишення у власності майна. Мотивував тим, що на законних підставах, діючи добросовісно придбав у ОСОБА_5 вищезазначену квартиру. На час укладення договору перешкод для купівлі-продажу не було, правомірність правочину та набуття права власності презюмується, тому, посилаючись на норми ст.ст. 182, 204, 328, 330, 388 ЦК України, ОСОБА_2 просив визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та залишити квартиру в його власності.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.06.2012 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.07.2012 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 та здійснити таку реєстрацію за позивачкою закрито з підстав, передбачених ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 25.07.2012 р. первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено: витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 429,00 грн. у відшкодування сплаченого судового збору; у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та залишення у власності майна - відмовлено.
ОСОБА_1 порушує в апеляції питання про незаконність закриття провадження у справі. Вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про підвідомчість вимог, пред'явлених до КП «Мукачівське МБТІ та ЕО», адміністративному суду, оскільки такі належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Просить ухвалу скасувати, справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ОСОБА_2 ставить в апеляції питання про зміну рішення суду, а саме - про відмову в задоволенні первісного позову. Зазначає, зокрема, що наступні після ОСОБА_1 власники квартири відчужували її на законних підставах; добросовісність апелянта як набувача майна не заперечується, тому його право власності підлягає захисту; позивачка обрала невірний спосіб захисту права, оскільки в даному випадку належним способом такого захисту є відшкодування шкоди державою у зв'язку з тим, що майно вибуло з володіння позивачки через незаконні дії суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, яка апеляцію своєї довірительки підтримала, а скаргу ОСОБА_2 не визнала, апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_8, які свою апеляцію підтримали, а скаргу ОСОБА_1 не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Встановлено, що ОСОБА_1 01.04.2006 р. купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 і зареєструвала своє право власності 01.05.2006 р. (а.с. 7-9). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.01.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 і ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру договір купівлі-продажу квартири від 01.04.2006 р. було скасовано, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_3, зобов'язано КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» зареєструвати це право (а.с. 10-11). Право власності на квартиру на підставі рішення суду було зареєстровано за ОСОБА_3 19.02.2010 р., у подальшому цю квартиру по АДРЕСА_1 на підставі відповідних договорів ОСОБА_3 продав 24.02.2010 р. ОСОБА_4, та продала її 17.04.2010 р. ОСОБА_5, а остання 25.05.2010 р. продала квартиру ОСОБА_2, як зазначено в договорі - за 18200,00 грн., за останнім покупцем того ж дня було зареєстровано право власності на майно (а.с. 16-17, 23-26, 103). Таким чином, нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею, на підставі рішення суду.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 19.03.2010 р. рішення суду від 26.01.2010 р. було скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, а ухвалою цього ж суду від 22.11.2010 р. позов ОСОБА_3 - залишено без розгляду (а.с. 12, 13). Тобто, підстава, з якої майно вибуло з володіння позивачки і, відповідно, підстава для набуття цього майна у власність ОСОБА_3 із подальшим відчуженням, перестала існувати.
Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми закону щодо захисту права власності. Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319, 321, 328, 386 ЦК України, право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, саме таке право підлягає захисту.
За приписами ст. 330, ст. 388 ч. 1 п. 3 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього; якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Отже, визначальним є факт вибуття майна з володіння власника поза його волею, що стосовно вибуття з власності ОСОБА_1 спірної квартири у справі доведено. Витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме, від ОСОБА_2, за яким як за останнім власником зареєстровано право на квартиру, є належним, установленим законом способом захисту порушеного права, що ним, обравши спосіб захисту на власний розсуд, скористалася позивачка ОСОБА_1 (ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 1, ст. 15, ст. 16 ч. 2 ЦК України, ст. 3 ч. 1, ст. 4, 10, 11 ЦПК України). Посилання ОСОБА_2 на правомірність дій продавців квартири, які укладали відповідні договори після вибуття квартири з володіння ОСОБА_1, не можуть братися до уваги, позаяк в силу вищенаведеного ці особи фактично неправомірно розпоряджалися власністю ОСОБА_1, установлення цього факту після здійснених відчужень квартири на цю обставину не впливає і її не спростовує.
Добросовісність у розумінні ст. 388 ч. 1 ЦК України ОСОБА_2 як набувача майна не заперечується, спору з цього приводу немає, тому вимога про визнання його добросовісним набувачем квартири необґрунтована і безпредметна, у судовому порядку такого визнання він не потребує. Водночас добросовісність набувача майна ОСОБА_2 як така не спростовує установленої судом неправомірності по суті набуття права власності на належне ОСОБА_1 майно. До того ж, ОСОБА_2 у частині відмови в задоволенні його позову, зокрема, у вимозі про залишення в його власності квартири, рішення суду не оскаржував. Вказуючи в апеляційному суді на шахрайську схему, буцімто застосовану щодо нього при продажу квартири, ОСОБА_2 подав довідку Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області від 28.11.2012 р. за вих. № 5/3764 про прийняття і реєстрацію зави про кримінальне правопорушення та початок досудового розслідування за № 12012070040000115. ОСОБА_2, інші особи, права яких порушені у зв'язку із відчуженням квартири АДРЕСА_1, за наявності відповідних підстав не позбавлені права захищати свої законні інтереси як у ході кримінального провадження, так і в порядку цивільного судочинства.
Відтак, на підставі ст. 308 ЦПК України, апеляцію ОСОБА_2, доводи якої законності рішення суду не спростовують, слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Закриваючи на підставі ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України ухвалою від 25.07.2012 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 та здійснити таку реєстрацію за позивачкою, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги підвідомчі адміністративному суду. При вирішенні даного питання суд припустився помилки, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 ч. 2 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом.
Вказуючи на підвідомчість вимог ОСОБА_1 до КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» із посиланням на ст. 17 КАС України, суд зазначив, що такі повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства після того, як реєстратором БТІ в задоволенні таких вимог буде відмовлено, тобто буде порушено право позивача на вчинення зазначений дій.
Суд не перевірив, чи є КП «Мукачівське МБТІ та ЕО», до якого були пред'явлені вимоги, суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 ч. 1 п. 7 КАС України, чи випливає спір із публічно-правових відносин (ст. 1, ст. 2 ч.ч. 1, 2 КАС України), чи здійснює цей відповідач владні управлінські функції і чи належать реєстраційні дії, щодо яких пред'явлені вимоги, до виконання таких функцій (ст. 17 ч.ч. 1, 2 КАС України). Суд не навів відповідної мотивації у судовому рішенні і, крім того, не звернув уваги, що вимоги були пред'явлені не до реєстратора, а до підприємства техінвентаризації. Понад те, зі змісту ухвали випливає, що суд закрив провадження у справі через те, що відповідні дії ще не були вчинені, тоді як для закриття провадження у справі процесуальний закон такої підстави не містить, на відміну від обставин, які враховуються при вирішенні спору по суті.
Відповідачем у справі є особа, яка, виходячи з правової позиції позивача, порушує, оспорює або не визнає відповідне право позивача, повинна відповідати за позовом і вчинити дії, спрямовані на поновлення прав позивача. Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Суд першої інстанції не перевірив, чи відповідають заявлені ОСОБА_1 до КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» вимоги способам захисту права, установленим законом чи договором, чи є підприємство техінвентаризації учасником спірних правовідносин і чи повинно воно відповідати за позовом.
За таких обставин, вказівка в апеляції ОСОБА_1 на незаконність ухвали суду заслуговує на увагу, тому на підставі ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, ухвалу, яка перешкоджає провадженню у справі, скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ч. 2 п. 4, ст. 308, ст. 311 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 25 липня 2012 р. про закриття провадження у справі - скасувати, справу в частині вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про зобов'язання вчинити дії направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 липня 2012 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді