Справа № 1-920/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

"19" листопада 2012 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарях Голуб Н.О., Маляр Н.В.,

з участю: прокурора Соколова М.С., захисника ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва. Громадянина України, українця, одруженого, має двох малолітніх дітей, з повною вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого 06.09.2010 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

25 травня 2011 року приблизно о 01-00 год. в м. Києві по вулиці Дніпровська набережна, 25 біля будівлі медичної клініки «Медіпроф Естет»ОСОБА_2 умисно, за попередньою змовою та спільно з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом шляхом викрадення та подальшого повернення транспортного засобу власнику за матеріальну винагороду, підійшли до припаркованого біля вказаної будівлі автомобіля «ВМW-Х6»д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 680000 грн., що належить ОСОБА_3 Далі, діючи умисно та обопільно, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа шляхом пошкодження замка лівих передніх дверей відкрили двері автомобіля, після чого, з метою переконатися, що їх дії залишилися непоміченими для сторонніх осіб та власника автомобіля, відійшли в сторону та спостерігали за оточуючою обстановкою. Переконавшись в тому, що їх дії ніким не помічені, цієї ж ночі приблизно о 03-00 -03-15 год. вони повернулися до вказаного автомобіля та сіли в салон, при цьому ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля, а невстановлена слідством особа сіла на переднє пасажирське сидіння, після чого ОСОБА_2 невстановленим способом завів двигун автомобіля та почав рух, після чого з місця скоєння злочину зникли на зазначеному вище автомобілі.

7 червня 2011 року приблизно о 21-30 год. працівниками міліції в ході проведення оперативно-розшукових заходів за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 97, під час спроби повернення власнику ОСОБА_3 за матеріальну винагороду вказаного автомобіля був затриманий ОСОБА_2, а автомобіль «ВМW-Х6»д.н.з. НОМЕР_1 був виявлений та вилучений за цією ж адресою, і в подальшому повернутий власнику працівниками міліції.

В судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_1 заявила клопотання про повернення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти і неправильності досудового слідства, які неможливо усунути в судовому засіданні.

Дослідивши зібрані по справі докази, заслухавши захисника, підсудного та прокурора, суд вважає клопотання обґрунтованим, оскільки встановлена в суді неправильність та неповнота досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, що відповідно до ст. 281 КПК України є підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Так в судовому засіданні ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині не визнав, заперечивши обставини, які досудове слідство вважало встановленими і доведеними, а саме той факт, що в ніч з 24 на 25 травня 2011 р. він вчинив незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_3

Як показав підсудний, в ніч з 24 на 25 травня 2011 р. він знаходився вдома і з квартири нікуди не відлучався. 3 червня 2011 р. зателефонував його знайомий ОСОБА_4 і попросив зустрітися з ОСОБА_3, щоб з*ясувати, що у нього сталося. При зустрічі ОСОБА_3, з яким його пов*язують тривалі дружні стосунки, повідомив, що у нього викрали автомобіль «ВМW-Х6», і просив його допомогти його знайти. Ці обставини він по телефону повідомив ОСОБА_4, і останній пообіцяв з*ясувати долю викраденого автомобіля. Сам він пошуками автомобіля не займався, однак з ним неодноразово зв*язувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким він передавав інформацію. Нарешті ОСОБА_4 по телефону повідомив, що автомобіль ОСОБА_3 він знайшов, але за його повернення просять 20 тис. доларів. Ці умови він повідомив потерпілому, який кілька днів збирав гроші. Коли ОСОБА_4 повідомив йому місце знаходження автомобіля, він разом з ОСОБА_3 та, як останній пояснював, його сусідом, поїхали на Броварський проспект до кафе «Лісова казка». Біля кафе стояв автомобіль «ВМW-Х6», який потерпілий відкрив своїм ключем і оглянув. Тоді ж його затримали співробітники міліції. Після затримання він погодився співпрацювати з працівниками міліції і підтримував телефонний зв*язок з ОСОБА_4, якому потрібно було передати гроші. Однак коли вони прибули до його будинку, де мала відбутися зустріч з ОСОБА_4, останньому від працівників міліції вдалося утікти.

Підсудний послався на те, що він приймав участь у пошуках та сприяв у поверненні автомобіля на прохання потерпілого в силу відносин, які між ними склалися.

В цілому такі ж показання ОСОБА_2 давав і під час досудового слідства (т. 1 а.с. 184-188, 199-204) та підтверджував їх на очній ставці з потерпілим (т. 1 а.с. 212-220).

З обвинувального висновку вбачається, що висновки органу досудового слідства про доведеність обвинувачення ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом базуються на показаннях потерпілого ОСОБА_3, показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та даних інформації, знятої з каналів зв*язку.

Проте дослідженням та перевіркою зібраних по справі доказів встановлені численні невідповідності, суперечності і протиріччя, а також суттєва неповнота і однобічність досудового слідства.

Так потерпілий ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, так і в суді, стверджував, що до викрадення його автомобіля причетні його знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вказуючи, що про це свідчать повідомлені йому охоронником прикмети осіб, яких він бачив біля його автомобіля, які співпадають з прикметами ОСОБА_4 і ОСОБА_2, а також інші обставини.

Як пояснив потерпілий, після викрадення автомобіля «ВМW-Х6»з ним по телефону та по електронній пошті зв*язувалися невідомі люди, які пропонували повернути йому автомобіль за 20 тис. доларів. При цьому потерпілий вказав, що номер телефону та адресу електронної пошти сторонні особи знати не могли. При одній з таких розмов він впізнав голос товариша ОСОБА_2 мешканця АДРЕСА_2 Коли співробітники міліції йому повідомили, що знайшли можливе місце переховування його автомобіля в гаражному кооперативі, з ним несподівано по телефону вийшов на зв*язок ОСОБА_2, з яким вони не спілкувалися кілька років, і попросив про зустріч. По поведінці ОСОБА_2 під час зустрічі, яка відбулась біля ресторану «Хата рибака», він зрозумів, що той остерігається стеження. В розмові підсудний запропонував з*ясувати, де знаходиться його автомобіль, на що він погодився. Цього ж дня, коли він зателефонував підсудному, той повідомив, що знайшов його автомобіль, повідомивши особливу прикмету, а саме те, що в його автомобілі розбите дзеркало. Після його телефонного дзвінка на домашній телефон ОСОБА_4, якому він сказав, що все знає, зателефонував ОСОБА_11 Цього ж дня ОСОБА_2 знову зустрівся з ним і повідомив, що автомобіль йому повернуть за 20 тис. доларів. Наступні кілька днів ОСОБА_2 при зустрічах питав, чи зібрав він гроші, і неодноразово йому телефонував. 7 червня 2011 р. вони з підсудним домовилися про передачу автомобіля на стоянці біля станції метро «Осокорки», однак потім умови змінилися. При цьому підсудний наполягав на передачі грошей саме в цей день і пропонував передати гроші йому, обіцяючи, що сам «прижене»автомобіль. Однак він на такі умови не погодився і нарешті він разом з ОСОБА_2 на автомобілі під керуванням співробітника УБОЗУ, якого він представив як свого сусіда, поїхали за місто. При цьому на вимогу підсудного він показав гроші і поклав їх у скриньку автомобіля. Коли вони під*їхали до ресторану, де знаходився його автомобіль, він вийшов з авто, а підсудний залишився в автомобілі і рахував гроші. В цей час прибули співробітники міліції і затримали ОСОБА_2 Коли у підсудного присутності співробітників міліції задзвонив телефон, він підтвердив, що це дзвонить ОСОБА_11 зі Львова, який чекає на гроші.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -співробітники УКР ГУМВС України в м. Києві, в суді підтвердили, що в ніч з 24 на 25 травня 2011 р. в рамках заведеної оперативно-розшукової справи вони проводили візуальне спостереження за ОСОБА_2 та були очевидцями як підсудний та особа, зовні схожа на свідка ОСОБА_12, незаконно заволоділи автомобілем потерпілого та на викраденому автомобілі залишили місце злочину, при цьому час вчинення злочину свідки не зазначали.

Проте показання зазначених свідків на досудовому слідстві та в суді, а також показання на досудовому слідстві свідка ОСОБА_8, які суд не зміг перевірити через його неявку в судове засідання, викликають обґрунтовані сумніви в їх достовірності, оскільки вони неодноразово змінювалися в залежності від отриманих досудовим слідством даних про обставини злочину.

Так з протоколів допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 8 червня 2011 р., тексти яких практично аналогічні, вбачається, що вони, проводячи оперативно-розшукові заходи в межах заведеної оперативно-розшукової справи, особисто бачили як ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_12 скоїв незаконне заволодіння автомобілем, при цьому всі вони знаходилися на відстані 40-50 метрів від місця скоєння злочину, яке було достатньо освітлене, і добре роздивилися обличчя злочинців (Т. 1 а.с. 103-105, 106-108, 109-111, 112-114).

На очній ставці з ОСОБА_2 свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що підсудний заволодів автомобілем приблизно о 3-00 год. ночі, і на протязі 25 хв. після того, як співробітники міліції були свідками незаконного заволодіння автомобілем, він повідомив про це відповідні органи, а у справі оперативного обліку наявні всі документи, які відображають всі обставини події, свідками яких вони були (т. 1 а.с. 115-118).

На очній ставці з ОСОБА_12 свідок ОСОБА_5 заявив, що він не впевнений в тому, що в ніч з 24 на 25 травня 2011 р. він бачив саме ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 162-164).

В подальшому, після отримання слідством показань від свідка ОСОБА_13 -охоронника будівлі, який в ніч з 24 на 25 травня 2011 р. здійснював охорону будівлі медичної клініки «Медіпроф естет», біля якої знаходився автомобіль потерпілого, про те, що автомобіль був викрадений в період з 3-00 год. до 3-15 год. ночі (т. 2 а.с. 90) свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 дали показання про те, що підсудний заволодів автомобілем приблизно о 3-00 год. ночі. (Т. 2. а.с. 93-94, 95-96, 97-98).

В суді свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не змогли пояснити, яким чином був розташований автомобіль, яким заволодів підсудний, яка була обстановка на місці злочину, в який бік поїхав підсудний на викраденому автомобілі та в якому напрямку, на якій відстані кожен зі свідків знаходився від автомобіля в момент його викрадення.

Свідок ОСОБА_7 також не надав обґрунтованих пояснень щодо обстановки на місці злочину, напряму руху викраденого автомобіля та відстані, на якій він знаходився від автомобіля в момент його викрадення, однак вказав, що автомобіль знаходився паралельно будівлі. Проте ці його показання суперечать показанням потерпілого про те, що автомобіль стояв перпендикулярно стіні будівлі.

Свідок ОСОБА_6 - заступник начальника відділу по боротьбі з незаконними заволодіннями транспортними засобами УКР ГУ МВС України в м. Києві, в суді показав, що в рамках заведеної справи оперативного обліку він очолював проведення оперативно-розшукового заходу по здійсненню візуального спостереження за ОСОБА_2 Як пояснював ОСОБА_6, вказана справа оперативного обліку перебувала не в його провадженні. а у провадженні когось з інших трьох співробітників відділу.

З приводу обставин подій, очевидцем яких він був, свідок в суді давав плутані показання -спочатку стверджував, що перебував в службовому автомобілі і про «угон»дізнався від колег, які по радіостанції передали про те, що два об*єкти підходять до автомобіля, і при них в чорній сумочні знаходиться техніка, якою і був про сканований автомобіль. Далі свідок заявив, що особисто бачив момент «угону», а потім знову пояснив, що, наскільки він пам*ятає, про факт «угону»повідомили співробітники.

Даючи пояснення про свої подальші дії, свідок вказував, що про «угон»повідомив чергового ГУ МВС України в м. Києві та начальника відділу УДАІ. Дізнавшись, кому належить автомобіль, відправив співробітника за адресою потерпілого, однак двері останньому ніхто не відчинив. За показаннями ОСОБА_6 в матеріалах-оперативно -розшукової справи повинен бути план ОРД з зазначенням заходу, який вони проводили, а також за результатами вказаного оперативно-розшукового заходу була складена довідка.

Також ОСОБА_6 в суді стверджував, що ОСОБА_2 скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом з ОСОБА_12, і помилки в цьому бути не може, так як він знає обох тривалий час.

Однак показання ОСОБА_6 свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_5 підтвердили лише частково.

Так ОСОБА_7 та ОСОБА_5 пояснили, що вони не впевнені в особу другого злочинця, про злочин, очевидцями якого вони були, нікого не повідомляли і жодних довідок, рапортів тощо з цього приводу не складали, пославшись на те, що ці обов*язки були покладені на ОСОБА_6, який був старшим у їх групі. Ніхто зі свідків не визнав, що саме в його провадженні перебувала оперативно-розшукова справа, не підтвердив спосіб заволодіння автомобілем та ту обставину, що хтось із співробітників в цю ніч виїжджав за місцем проживання потерпілого.

Показання ОСОБА_6 також суперечать додатково отриманим в ході судового слідства доказам.

За інформацією, отриманою з чергової частини штабу ГУ МВС України в м. Києві, повідомлення про викрадення автомобіля «ВМW-Х6»д.н.з. НОМЕР_1 по спецлінії «102»надійшло від ОСОБА_3 25 травня 2011 р. о 9-54 год. (т. 3 а.с. 15). Аналогічна інформація надійшла і з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві (т. 3 а.с. 27).

На запит суду управління карного розшуку ГУМВС України в м. Києві повідомило, що оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_2 дійсно заводилась, але в ході її вивчення встановлено, що в ніч з 24 на 25 травня 2011 року оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_2 не проводилися (т. 3 а.с. 25).

Також свідки -співробітники ВКР ГУМВС України в м. Києві, в суді не змогли надати переконливих пояснень, чому вони як особи, наділені відповідними повноваженнями, будучи очевидцями злочину, всупереч вимог Закону «України «Про міліцію»не вжили жодних заходів до запобігання злочину та його припинення, охорони місця вчинення злочину та фіксування обстановки на місці події, а в подальшому не приймали заходів до розшуку ОСОБА_2, з'ясування місця знаходження автомобіля, і на протязі 14 днів, будучи поінформованими про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння автомобілем, приховували ту обставину, що були очевидцями вказаного злочину.

Дружина підсудного ОСОБА_14 як на досудовому слідстві, так і в суді, підтвердила показання ОСОБА_2 про те, що в ніч з 24 на 25 травня 2011 року він не залишав свого помешкання.

За даними інформації, знятої з каналів зв'язку, підсудний 24 травня 2011 р. здійснив останній дзвінок о 23-43 год., при цьому його мобільний телефон знаходився в зоні дії базової станції, розташованої на вул. Здолбунівській, 7-Д, тобто можна припустити, що в цей час він знаходився за місцем свого проживання. Наступний дзвінок був здійснений ним 25.05.2011 року о 07-10 год. і на момент здійснення цього дзвінка телефон перебував у зоні дії базової станції, що розташована по вул. Княжий Затон, 21 в м. Києві. Інформацією про місце перебування ОСОБА_2 в період з 23-43 год. 24 травня по 07-10 год. 25 травня 2011 р. оператори мобільного зв'язку не володіють (т. 2 а.с. 76-77).

В ході судового слідства встановлено, що до матеріалів справи не приєднані матеріали дослідчої перевірки заяви потерпілого ОСОБА_3, поданої до ГУБОЗ МВС України, які направлялися до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві (т. 2 а.с. 246).

Окрім того досудовим слідством не вживалися заходи до встановлення осіб, які спілкувалися з потерпілим ОСОБА_3 по мобільному телефону з телефонного номеру НОМЕР_2 щодо умов повернення йому викраденого автомобіля, не було перевірено, чи дійсно однією з цих осіб є ОСОБА_4, не приймалися заходи до легалізації матеріалів заведеної УКР ГУМВС України в м. Києві оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_2, яка зберігається в архіві і має істотне значення для справи.

Наведені суперечності і протиріччя в показаннях свідків-очевидців злочину, невідповідність їх дій вимогам Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність»та суттєва неповнота досудового слідства, позбавляють суд можливості дати належну оцінку суперечностям у наданих доказах з позицій їх достовірності і допустимості та прийняти об*єктивне рішення у справі. Оскільки для встановлення істотних обставин справи необхідно провести велику кількість додаткових слідчих дій, що неможливо з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду, допущену неправильність і неповноту досудового слідства неможливо усунути в судовому засіданні.

При проведенні додаткового розслідування необхідно всебічно, повно та об*єктивно з*ясувати обставини справи, зокрема встановити причини суперечностей та протиріч в показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо обставин вчинення злочину та осіб, які його вчинили, і усунути ці суперечності і протиріччя; вирішити питання про легалізацію матеріалів оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_2, які мають доказове значення у справі, і приєднати вказані матеріали до матеріалів справи; розшукати та приєднати до матеріалів справи матеріали проведеної ГУБОЗ МВС України дослідчої перевірки заяви потерпілого ОСОБА_3; вирішити питання про доцільність об*єднання вказаної справи в одне провадження з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_4; провести перевірку заяви ОСОБА_2 про застосування до нього ОСОБА_5 тортур, наслідком яких стала виявлена у підсудного пахова грижа; виконати інші слідчі та процесуальні дії по збиранню доказів у справі; за результатами проведення додаткового розслідування прийняти рішення щодо кваліфікації дій підсудного відповідно до норм кримінального закону або про відсутність в його діях складу злочину.

З урахуванням тяжкості злочину, відомостей про особу ОСОБА_2 та тієї обставини, що, перебуваючи на волі, він на протязі всього судового слідства не перешкоджав встановленню істини по справі, не намагався ухилитися від суду і не вчиняв протиправних дій, підстав для скасування чи зміни йому запобіжного заходу суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, повернути прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін - заставу.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: