АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,-
встановила:
Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 5-6), в якому просила стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду в розмірі 14 873 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги, позивачка, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувала тим, що на підставі відповідного правовстановлюючого документу власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4
В червні 2008 року під час проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2, що розташована поверхом вище, відбулось залиття квартири позивача, внаслідок якого її було ушкоджено.
Після виявлення та аналізу ушкоджень, відповідач ОСОБА_3 погодилась за власний рахунок забезпечити відновлення квартири, однак відповідні ремонті заходи були виконані неякісно та не були прийняті позивачем в якості відшкодування шкоди. З урахуванням викладеного позивач вважає, що відшкодовувати заподіяну майнову шкоду, а також судові витрати повинна ОСОБА_3 як особа, відповідальна за шкоду.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, представники відповідачки заявлені вимоги визнали частково, в частині факту заливу, однак, просили суд в задоволенні позову відмовити.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - суму майнової шкоди в загальному розмірі 14 873 грн, суму компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі 1 000 гривень, суму оплаченого державного мита (судового збору) в розмірі 179 грн., суму оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн., суму оплачених витрат на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. В задоволенні решти вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідачки подав апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2012 року, в якій просить скасувати рішення суду від 24.05.2012 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі за відсутністю доказів та підстав, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального, матеріального права та чинного законодавства України є необґрунтованим і підлягає відміні, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали апеляційну скаргу, позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, третя особа в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 11 червня 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4
05 червня 2008 року відбулось залиття вказаної квартири внаслідок виконання ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2, що розташована поверхом вище та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, про що свідчить свідоцтво про право власності від 24 березня 2008 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Факт залиття, його причини та виявлені наслідки зафіксовані актами комісії CT «Рекорд» відповідно від 05 червня 2008 року, 08 червня 2008 року, 10 червня 2008 року.
В матеріалах справи присутній зведений кошторисний розрахунок від 27 жовтня 2008 року ремонтно-відновлювальних робіт в квартирі АДРЕСА_1, складений спеціалістами TOB «Будівельні реформи» (ліцензія серії АБ № 271423, видана Одеською обласною державною адміністрацією від 09 листопада 2005 року, дійсна до 09 листопада 2010 року), згідно якого сума відновлювального ремонту квартири становить 14 873 гривень.
Судом встановлено, що в досудовому порядку сторони досягли згоди щодо відновлення ушкодженої квартири позивача, згідно якої відповідач ОСОБА_3 визнала факт залиття та його прямий зв'язок із ушкодженнями в квартирі ОСОБА_4 і зобов'язалась за власний рахунок забезпечити здійснення відновлювальних робіт.
Згідно вказаної домовленості та на її виконання у квартирі АДРЕСА_1 третьою особою ОСОБА_5 був виконаний відновлювальний ремонт.
Втім, виконаний ремонт не задовольнив ОСОБА_4 внаслідок неналежної якості робіт, що підтверджується актом комісії СТ «Рекорд» від 11 вересня 2008 року.
Спираючись на вказані обставини та ст. ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 3, 319 ч. ч. 1, 5, 509 ч. ч. 1, 2, 1166 ч. 1, 1192 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що шкода майну позивача ОСОБА_4 була завдана внаслідок дій відповідача ОСОБА_3, які полягли в неналежному утриманні власної квартири під час організації та проведення ремонтних робіт.
Вирішуючи даний спір при новому розгляді справи сторона відповідача, заперечуючи проти обґрунтованості заявленої до стягнення суми майнової шкоди, посилалась на ті обставини, що при усуненні наслідків залиття ОСОБА_5 закупались будівельні матеріали, вартість яких оцінювалась відповідачем в 4 000 гривень. У зв'язку з цим, на переконання представників ОСОБА_3, розрахована сума вартості відновлювального ремонту квартири позивача підлягає зменшенню на вказану суму.
Однак, суд першої інстанції не погодився із стороною щодо обґрунтованості прийняття цих посилань до уваги, оскільки відповідачем не представлено суду належних доказів, що б свідчили про кількість використаних матеріалів, їх якість, загальну вартість тощо. Не зважаючи на пропозиції суду, заяв про забезпечення доказів, в тому числі - щодо призначення відповідних экспертиз, не заявлялось.
В силу закону право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому (ст. 1192 ЦК України) та виходячи з пояснень сторони позивача, запропонований та виконаний відновлювальний ремонт не відшкодував завданої шкоди. Разом з тим, не зважаючи на заперечення проти позову, вказані дії сторони відповідача свідчать, що фактично ОСОБА_3 було визнано наявність вини у заподіянні шкоди та здійснено заходів, спрямованих на її відшкодування.
Ураховуючи викладене та відповідно до встановлених фактичних обставин у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_6 підлягає сума майнової шкоди у розмірі 14 873 гривень.
В силу ст. 23 ч. ч. 1, 2, 3, 4 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до ст. 1167 ч. 1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розглядаючи подібні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд переконаний в необхідності розуміти під моральною шкодою будь-які втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних, зокрема фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, на думку суду, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Зважаючи на відповідні вимоги позивача суд визнав, що позивачу з боку ОСОБА_3 дійсно було заподіяно певної моральної шкоди, але суму компенсації, яку заявила до стягнення ОСОБА_4, суд вбачив надмірною. Спираючись на принцип виваженості, розумності й справедливості суд вважав обгрунтованим стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму компенсації заподіяної моральної шкоди, що полягла у стражданнях, яких остання зазнала у зв'язку із пошкодженням квартири - в розмірі 1 000 гривень.
На підставі викладеного, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4, а також відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув на її користь з відповідачки судові витрати.
Однак, судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції правильно встановивши обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права.
Так, судом встановлено, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 8, 37-38), а відповідачка власником квартири АДРЕСА_2.
Внаслідок виконання ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2, належній відповідачці, 05.06.2008 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1, належної позивачці (а. с. 9, 10, 11), чим позивачці завдано шкоди, відповідачкою не заперечується.
Тому на відповідачку, як власника квартири, в якій проводилися ремонтні роботи, в результаті яких сталося залиття квартири позивачки та завдано їй шкоди, покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої позивачці, згідно зі ст. 319 ЦК України відповідно до якої власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2); власність зобов'язує (ч. 4); власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (ч. 5).
Як вбачається з позовної заяви позивачки (а. с. 5) та встановлено судом першої інстанції (а. с. 165), сторони домовилися та досягли згоди щодо відновлення пошкодженої квартири позивачки шляхом здійснення за рахунок відповідачки відновлювальних ремонтних робі в квартирі позивачки, на що погодилася позивачка, не заперечується позивачкою.
Тобто, позивачка обрала такий спосіб захисту свого порушеного права (відшкодування
шкоди), як ремонт пошкодженої квартири за рахунок відповідачки (відшкодуванням в натурі, шляхом полагодження пошкодженої квартири) ч. 1 ст. 1192 ЦК України.
Згідно вказаної домовленості та на її виконання у квартирі позивачки АДРЕСА_1 третьою особою ОСОБА_5 був виконаний відновлювальний ремонт, який не задовольнив позивачку внаслідок неналежної якості робіт, що підтверджується актом комісії СТ «Рекорд» від 11 вересня 2008 року (а. с. 150).
Тому позивачка звернулася з позовом до суду про відшкодування повної суми відновлювального ремонту відповідачкою (а. с. 16-22).
Однак, погодившись на відшкодування шкоди шляхом полагодження пошкодженої квартири, позивачка має право ставити питання про усунення недоліків відповідачкою допущених в ході проведення відновлювального ремонту в квартирі або відшкодування вартості усунутих недоліків за рахунок відповідачки.
Проте позивачка звернулася з іншими позовними вимогами, які не можуть бути задоволені, враховуючи встановлені обставини по справі, та те, що позивачкою не ставиться питання про відшкодування вартості недоліків допущених в ході відновлювального ремонту з наданням відповідних доказів.
Тому на підставі викладеного, позовні вимоги, в частині стягнення матеріальної шкоди, не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги, в частині моральної шкоди, оскільки, враховуючи встановлені обставини по справі, ці вимоги є похідними від майнових вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Так судом встановлено, що після залиття квартири позивачки, сторони домовилися про проведення відновленого ремонту відповідачкою в квартирі позивачки і позивачка не зверталася до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, погодившись зі згодою відповідачки на проведення за її рахунок відновлювального ремонту, а з вказаними позовними вимогами звернулася лише після неякісно проведеного ремонту, проте позовні вимоги, в цій частині, обґрунтовувала душевними стражданнями у зв'язку з залиттям квартири.
Однак, судова колегія вважає, що визнання відповідачкою своєї провини та погодження її на відшкодування позивачці майнової шкоди в натурі (проведенням відновлювального ремонту за свій рахунок) в добровільному порядку і згодою на це позивачки, що вбачається з позовної заяви позивачки, є достатньою компенсацією моральних страждань позивачки у зв'язку із залиттям її квартири, враховуючи обґрунтування її позовних вимог, в цій частині, та, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
За таких обставин, позовні вимоги позивачки не можуть бути задоволені.
Враховуючи викладене, судова колегія, частково погоджується з доводами апеляційної скарги, і вважає, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2012 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4, з вищевказаних підстав.
Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, враховуючи вищевикладене, встановлені обставини по справі та відповідні їм правовідносини.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.05.2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич