Справа № 1490/5463/12 06.12.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 33/1490/ 324/12 Головуючий суду першої інстанції
Категорія: ст. 124 КУпАП Марценюк С.А.
Головуючий апеляційного суду:
Значок І.С.
П О С Т А Н О В А
06 грудня 2012 року апеляційний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Значок І.С.
при секретарі Рябеженко А.А.
особи, звільненої від адміністративної
відповідальності ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на постанову судді Братського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2012 року, якою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нові Ставки Арбузинського району Миколаївської області, українця, громадянина України, інваліда 3 групи, проживаючого АДРЕСА_1
визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В С Т А Н О В И В :
Згідно постанови суду, ОСОБА_3 визнано невинним у ДТП, що сталася 08 жовтня 2012 року об 11 годині на ґрунтовій дорозі біля с.Трудолюбівка Братського району Миколаївської області. У пригоді внаслідок контактування отримали механічні ушкодження автомобіль ГАЗ 69 А, номерний знак НОМЕР_1, та автомобіль «Шкода», номерний знак НОМЕР_2.
В апеляції ОСОБА_4 просить скасувати постанову Братського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2012 року та постановити нову, якою ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вважає постанову суду не обґрунтованою та незаконною, оскільки, на думку апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що судовий розгляд проведено не повно та не об'єктивно, безпідставно був допитаний в якості свідка ОСОБА_7, який не записаний свідком в протоколі про адміністративне правопорушення та не був очевидцем ДТП.
Зазначає, що крім п.11.1 ПДР України ОСОБА_3 порушив п.12.1, 12.3, 13.3, 2.3 ПДР України.
Заслухавши ОСОБА_4, який вважав ОСОБА_3 винним у ДТП, ОСОБА_3, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З постанови суду вбачається, що підставою для прийняття рішення про закриття провадження у справі був висновок суду про відсутність зустрічної смуги руху, на ділянці дороги, де сталось ДТП, а тому порушень п.11.1ПДР ОСОБА_3 не допущено. Крім того, суд виходив також і з неможливості вийти за межі пред'явленого порушення.
Однак, такий висновок суду суперечить фактичним обставинам справи ґрунтується на невірно оцінених доказах та помилковому трактуванні .закону.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія АА2№ 811984 від 08 жовтня 2012 року, ОСОБА_3, в порушення вимог п.11.1 ПДР України, 08 жовтня 2012 року об 11 годині керуючи транспортним засобом ГАЗ 69 А, номерний знак НОМЕР_1, по ґрунтовій дорозі біля с.Трудолюбівка Братського району Миколаївської області, здійснив виїзд автомобіля на смугу зустрічного руху, змусивши водія автомобіля «Шкода», номерний знак НОМЕР_2, здійснити маневр правіше та допусти зіткнення з ним.
Так, згідно дослідженої судом довідки держкомзему, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухались по польовій дорозі товарно сільськогосподарського призначення. (а.с.40).
Згідно схеми ДТП ширина цієї дороги складає 3,30м.(а.с.2).
Оскільки, дана дорога призначена для руху транспортних засобів та пішоходів, вона підпадає під визначення «Автомобільної дороги» згідно п.1.10 ПДР України.
За відсутністю будь яких дорожніх знаків, а з урахуванням ширини автомобільної дороги також і дорожньої розмітки, водіям, які рухаються у зустрічних напрямках слід керуватися Правилами в тій частині, яка регламентує розташування транспортних засобів на дорозі, а саме п.11.1, 11.2 ПДР України, тобто щодо визначення кількості смуг з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. А також щодо необхідності руху транспортних засобів якнайближче до правого краю проїзної частини.
Як вбачається із схеми ДТП, контактування автомобілів сталось з правого краю дороги по напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4. Ці обставини ніким не оспорюються.
Отже, пояснення ОСОБА_4, про те, що побачивши автомобіль під керуванням ОСОБА_3, який рухався назустріч, він скерував автомобіль праворуч відповідають фактичним обставинам справи. Тобто потерпілий виконав вимоги п.11.1, 11.2 ПДР.
В той же час, автомобіль під керуванням ОСОБА_3 здійснив маневр у той же бік, тобто ліворуч відносно свого напряму руху, виїхавши на смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4, що рухався назустріч.
Таким чином, саме порушення п.11.1 ПДР України, тобто невірне визначення ОСОБА_3 смуги руху свого автомобіля та автомобіля, що рухався у зустрічному напрямі у дорожній обстановці, що склалася, стало причиною зіткнення автомобілів.
Висновок суду, про відсутність смуг руху в кожному напрямку на проїзній частині з огляду лише на ширину проїзної частини 3,30м. є правильним. Однак, суд не взяв до уваги що ДТП сталася на польовій дорозі товарно сільськогосподарського призначення на якій відсутні обмеження щодо напрямку руху автомобілів. Тому саме положення п.11.1 ПДР України зобов'язують водія самому визначити смугу свого руху з огляду на дорожні умови.
Твердження ОСОБА_3, що з метою уникнення контактування він спочатку повернув праворуч, а потім вимушено здійснив маневр ліворуч, так як автомобіль під керуванням ОСОБА_4 рухався назустріч і вправо відносно нього, суд визнає недостовірними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи щодо місця контактування, ушкоджень автомобілів, а саме у автомобіля «Шкода» пошкоджено передня ліва, а у автомобіля ГАЗ передня права сторона автомобіля, розташування автомобілів після контактування, що свідчить про те, що автомобілі безпосередньо перед контактуванням рухались в одному напрямі.
Заперечував такі показання ОСОБА_3 й ОСОБА_4, пояснивши, що виїхавши на дорогу, по якій в зустрічному напрямку рухався ОСОБА_3, він одразу повернув праворуч.
Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_8 на підтвердження цієї версії ОСОБА_3, оскільки, з пояснень самого свідка він бачив подію із значної відстані близько - 150 метрів, зі слів ОСОБА_4 на місці пригоди свідок не був, хоча тривалий час добре знайомий як із ним, так і з ОСОБА_3, що останній не заперечував.
Про відсутність цього свідка на місці пригоди, свідчить також той факт, що про його допит у якості свідка наполягав ОСОБА_3 лише у суді, тільки після того, як подав оголошення у Братську районну газету «Перемога» виявлення свідків даної події(а.с.36)
Щодо доводів апелянта що крім п.11.1 ПДР України ОСОБА_3 порушив п.12.1, 12.3, 13.3, 2.3 ПДР України, то виходячи зі змісту статей 251, 254 КУпАП України розгляд справи про адміністративні правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративні правопорушення, тому при розгляді справи апеляційним судом до уваги не приймаються.
З урахуванням наведеного, при апеляційному розгляді справи встановлено, що 08 жовтня 2012 року об 11 годині ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом ГАЗ 69 А, номерний знак НОМЕР_1, по ґрунтовій дорозі біля с.Трудолюбівка Братського району Миколаївської області, в порушення вимог п.11.1 ПДР України, здійснив виїзд автомобіля на смугу зустрічного руху, змусивши водія автомобіля «Шкода», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_9, здійснити маневр правіше та допустив зіткнення з ним.
На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою ОСОБА_3 слід визнати винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову судді Братського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2012 року, про закриття справи у відносно ОСОБА_3 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, - скасувати.
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 грн.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.С. Значок