ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа № 12/5009/1430/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),

суддів:Заріцької А.О.,

Міщенка П.К.,

розглянувшикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк",

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17 вересня 2012 року,

та ухвалуГосподарського суду Запорізької області від 24 липня 2012 року,

у справі№ 12/5009/1430/11,

за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Запоріжжя),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (м. Запоріжжя),

про визнання банкрутом, -

від арбітражного керуючого: Овсієнко А.В. -представник (довіреність від 17.09.2012 року);

представники інших учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_4) звернувся до Господарського суду запорізької області із заявою про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі за текстом -ФОП ОСОБА_5), в порядку ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2011 року порушено провадження у справі № 12/5009/1430/11, інше.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року у справі № 12/5009/1430/11 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено арбітражного керуючого Кравченко Радіона Миколайовича, інше.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.05.2012 року у справі № 12/5009/1430/11 звіт ліквідатора прийнято до відома; в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (далі за текстом -ПАТ КБ "ПриватБанк") від 24.04.2012 року на дії і бездіяльність ліквідатора Кравченко Р.М. відмовлено, інше.

05.06.2012 року до місцевого господарського суду від ПАТ КБ "ПриватБанк" надійшла Заява про виключення зі складу ліквідаційної маси майна -жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: жилий будинок, житловою площею 92,4 м2 (літ. А); гараж (літ. Б); літня кухня (літ. В); погріб з шийкою (літ ПГ); сараї (літ. Г, Д, Е, Ж); вбиральня (літ. И); навіс (літ. З); паркани (№№ 1, 5, 6); водопровід (№ 4); замощення (№ 1); ворота (№ 2), усього загальною площею 134,8 м2, та земельну ділянку площею 24 174 м2 за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться цей будинок. В обґрунтування поданої Заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" вказав про укладення ОСОБА_5 Кредитної угоди № 14.11949 від 11.05.2007 року та Договорів про видачу траншу № 1 від 14.05.2007 року та № 2 від 06.03.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладено Іпотечний договір від 11.05.2007 року, як фізичною особою. Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набув чинності 16.10.2011 року), згідно з якою, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає, що норми ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника" мають бути застосовані на момент вчинення процесуальної дії, а тому, на сьогоднішній день, предмет іпотеки за Іпотечним договором підлягає виключенню з ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.07.2012 року у справі № 12/5009/1430/11 (суддя -Владимиренко І.В.) Заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" від 29.05.2012 року (вих. № 29/05) про виключення зі складу ліквідаційної маси, майна, яке перебуває у заставі ПАТ КБ "Приватбанк" -залишено без задоволення. Зазначена ухвала мотивована посиланням на п. п. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 5, 50, 52, 53 ЦК України. При цьому, місцевим господарським судом відзначено п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", згідно з яким дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у справі № 12/5009/1430/11 (головуючий -Богатир К.В., судді: Дучал Н.М., Склярук О.І.) апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.07.2012 року -без змін. Апеляційний господарський суд погодився, як із законним та обґрунтованим, висновком місцевого господарського суду, щодо неможливості застосування ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з урахуванням змін, внесеними Законом України від 22.09.2011 року № 3795-VІ, які діють з 16.10.2011 року) до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судовими рішеннями, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.07.2012 року, задовольнити заяву та виключити зі складу ліквідаційної маси жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 134, 8 м2, та земельну ділянку площею 24 174 м2 за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться цей будинок. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 47, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2012 року, згідно зі ст. 111 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

06.12.2012 року від арбітражного керуючого Кравченка Р.М. надійшли Заперечення на касаційну скаргу, у якому ліквідатор вважає прийняті місцевим та апеляційним господарським судом ухвалу та постанову законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу -без задоволення. Зокрема, арбітражним керуючим вказано про неможливість застосування до спірних правовідносин ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням змін, внесеними Законом України від 22.09.2011 року № 3795-VІ, які діють з 16.10.2011 року, оскільки цей закон не поширюється на кредитні договори, які були укладені до набрання ним чинності, в тому числі -і на укладені боржником з ПАТ КБ "ПриватБанк" Кредитну угоду № 14.11949 від 11.05.2007 року та Договори про видачу траншу № 1 від 14.05.2007 року та № 2 від 06.03.2007 року.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник арбітражного керуючого подані арбітражним керуючим Кравченко Р.М. Заперечення підтримала, за наведених у них підстав просила ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення. Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Приписами п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2011 року на заявою кредитора ФОП ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5, в порядку ст. ст. 47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року у справі № 12/5009/1430/11 (залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року) ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кравченко Р.М., інше.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.07.2012 року (залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року) заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" від 29.05.2012 року (вих. № 29/05) про виключення зі складу ліквідаційної маси, майна, яке перебуває у заставі ПАТ КБ "Приватбанк" (жилого будинку за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Нижня Хортиця, вул. Степова, 13, який складається з: жилий будинок, житловою площею 92,4 м2 (літ. А); гараж (літ. Б); літня кухня (літ. В); погріб з шийкою (літ ПГ); сараї (літ. Г, Д, Е, Ж); вбиральня (літ. И); навіс (літ. З); паркани (№№ 1, 5, 6); водопровід (№ 4); замощення (№ 1); ворота (№ 2), усього загальною площею 134,8 м2, та земельну ділянку площею 24 174 м2 за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходиться цей будинок) -залишено без задоволення, в силу того, що, на момент прийняття 19.04.2011 року місцевим господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, чинне на той час законодавство не мало заборони щодо включення до ліквідаційної маси майна, що перебувало в іпотеці у банку, а включення ліквідатором Кравченком Р.М. майна, яке є предметом іпотечного договору від 11.05.2007 року, до ліквідаційної маси свідчить про правомірність його дій під час ліквідаційної процедури у справі № 12/5009/1430/11 про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент визнання боржника банкрутом), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Згідно ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент визнання боржника банкрутом), у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення (редакція статті, що діяла на момент винесення постанови).

Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Місцевим та апеляційним господарськими судами зауважено про неможливість застосування ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011 року (які діють з 16.10.2011 року), оскільки, це суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на доводи касаційної скарги, звертає увагу ПАТ КБ "ПриватБанк" на Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, згідно з яким, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України. Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій доцільно відзначено, що п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011 року передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Водночас, необхідно вказати, що грошове зобов'язання ФОП ОСОБА_5 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло на підставі Кредитної угоди № 14.11949 від 11.05.2007 року та Договорів про видачу траншу № 1 від 14.05.2007 року та № 2 від 06.03.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за якими було укладено Іпотечний договір від 11.05.2007 року, тобто до порушення провадження у цій справі, визнання боржника банкрутом та внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" змін до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу ПАТ КБ "ПриватБанк" на положення ст. ст. 26 та 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якими, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Таким чином, як встановлено господарськими судами першої, на момент прийняття 19.04.2011 року господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, чинне на той час законодавство не мало заборони щодо включення до ліквідаційної маси майна, що перебувало в іпотеці у банку, а включення ліквідатором Кравченком Р.М. майна, яке є предметом іпотечного договору від 11.05.2007 року, до ліквідаційної маси свідчить про правомірність його дій в ході здійснення ліквідаційної процедури у справі № 12/5009/1430/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_5

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 вересня 2012 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24 липня 2012 року у справі № 12/5009/1430/11 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук

судді:А.О. Заріцька

П.К. Міщенко