Справа № 0912/412/12

Категорія ст.212 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Могила Р.Г. Руслан Григорович

Суддя-доповідач Фіцак Т.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Фіцака Т.Д.,

суддів: Гандзюка В.П., Кривобокової Н.М.

з участю прокурора: Рибки Л.Я.

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_4, на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Даним вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого спеціалістом з продажу послуг у ПАТ «Київстар» м. Бережани, Тернопільської області, несудимого, -

засуджено за ч.3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 191 250,00 гривень з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях, усіх форм власності строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

Сім установок для виробництва цукру, 28 штук шафи управління установками залишено під арештом.

Вирішено питання речових доказів.

Стягнуто із ОСОБА_3 судові витрати по справі.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_3 в період з травня 2005 р. по квітень 2006 р. згідно протоколу загальних зборів товариства №2 від 23 травня 2005 року, перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд», зареєстрованого у м. Рогатин, вул. Галицька, 21 б, Івано-Франківської області та являючись службовою особою підприємства, уповноваженою на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, порушив вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року, діючи з умислом на ухилення від сплати податків в період липня-серпня 2005 років, шляхом приховування об'єкта оподаткування, умисно не сплатив до бюджету податок на додану вартість в особливо великих розмірах, за наступних обставин.

ОСОБА_3, діючи від імені ТзОВ «Технобуд», як директор на підставі накладної №18/03 та податкової накладної №18 від 22.07.2005 р., здійснив придбання у ПП «Профіт» (м. Володимир-Волинський) 13 центрифуг по виробництву цукру, загальною вартістю 35 000 004 грн., у т.ч. ПДВ склав 5 833 334 грн.

У подальшому ОСОБА_3, згідно накладної та податкової накладної №42 від 26.08.2005 р. вищезазначені центрифуги реалізував ВКП «Українська нафтогазова компанія» (м. Рогатин), загальною вартістю 41 200 000 грн., у т.ч. ПДВ склав 6 866 666, 67 грн. Однак, діючи з умислом на приховання об'єкта оподаткування податком на додану вартість за наслідками вчинення цих операцій, не облікував у липні і серпні 2005 р. та в цілому за рік первинні бухгалтерські документи з даного приводу в бухгалтерському і податковому обліку підприємства.

В червні 2007 року ВКП «Українська нафтогазова компанія» облікувало в бухгалтерському і податковому обліку операцію з придбання 13 центрифуг у ТзОВ «Технобуд» на підставі виданої ОСОБА_3 накладної і податкової накладної №42 від 26.08.2005 р. та відповідно суму ПДВ в розмірі 6 866 666, 67 грн. і включило у цьому звітному періоді до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно висновку судово-економічної експертизи Львівського НДІСЕ від 25.06.2011 р. №2460, ТзОВ «Технобуд» за наслідками вчинення операцій з купівлі-продажу 13 центрифуг у липні 2005 р. не включило до складу податкового кредиту 5 833 334 грн., а в серпні 2005 р. не включило до складу податкового зобов'язання з ПДВ 6 866 666,67 грн., внаслідок чого різниця між розміром податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість в серпні 2005 р. склала 1 033 332,67 грн., що є порушенням вимог пп.3.11 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р.

У поданій апеляції прокурор не оспорюючи кваліфікацію вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та призначити остаточне покарання, запропоноване прокурором під час судових дебатів, а саме: за ч.3 ст.212 КК України у виді штрафу у розмірі 1 033 322, 67 гривень з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та фінансово-господарських функцій на підприємствах, установах та організацій терміном на 3 роки та з конфіскацією майна. Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, засудженого та його захисника, які заперечили проти апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і даних вимог закону судом першої інстанції дотримано, як під час розгляду справи, так і при постановленні вироку.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що кваліфіковано за ст. 212 ч. 3 КК України стверджується наведеними у вироку доказами, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, яким дана належна правова оцінка, що і в апеляції не оспорюється.

Відповідно до ст. 65 КК України загальними принципами призначення покарання, є призначення покарання в межах санкції статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з врахуванням положень загальної частини КК України, та з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи засудженому покарання суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого, а також вимоги ст. ст. 66, 67 КК України щодо обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 судом визнано: щире каяття; повне визнання вини в судовому засіданні; має на утриманні малолітню дитину. Судом першої інстанції, з огляду на пом'якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, вірно застосовано положення ст. 69 КК України.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України підставами для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність вироку фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Колегією суддів, під час апеляційного розгляду справи, порушення даних вимог закону не встановлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про відсутність апеляційних підстав для задоволення апеляції, вважає її необґрунтованою, вирок суду законним, обґрунтованим та справедливим, а призначене покарання судом першої інстанції необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: В.П. Гандзюк

Н.М. Кривобокова

Згідно з оригіналом

Суддя Т.Д. Фіцак