ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" жовтня 2006 р. | Справа № 5/68-06-1908 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” м. Одеса
про стягнення 9 929 585,87 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Паскаль Т.В. на підставі довіреності
від відповідача: не з’явився
Суть спору: про стягнення 9 929 585,87 грн.
Під час розгляду справи у судових засіданнях були оголошені перерви з 02.10.2006 року до 09.10.2006 року та з 09.10.2006 року до 16.10.2006 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” про стягнення з останнього:
- 9 261 651, 93 грн. заборгованості за активну електроенергію по мировій угоді від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303;
- 264 196, 86 грн. несплачених річних по мировій угоді від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303;
- 1 769, 00 грн. несплачених судових витрат по мировій угоді від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303;
- 86 083, 70 грн. річних по мировій угоді від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303;
- 298 715, 12 грн. боргу від застосування індексу інфляції по мировій угоді від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303;
- 8 661, 56 грн. пені за договором № 5 від 01.02.2004 року;
- 1 369, 06 грн. річних за договором № 5 від 01.02.2004 року;
- 7 138, 64 грн. боргу за обчисленням індексу інфляції за договором № 5 від 01.02.2004 року.
Строк розгляду справи було продовжено ухвалами господарського суду Одеської області від 14.04.2006 року до 09.06.2006 року, від 29.05.2006 року до 09.08.2006 року, від 07.08.2006 року до 09.09.2006 року, від 09.10.2006 року до 16.10.2006 року.
Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву № 27-1 від 10.04.2006 року в якому відповідач з доводами позивача не погоджується та просить припинити провадження по справі на підставі доводів та заперечень викладених у відзиві.
З боку позивача до суду надійшла заява № 21/524 від 29.05.2006 року відповідно до якої позивач уточнив свої позовні вимоги додавши вимогу про спонукання відповідача виконати мирову угоду від 11.03.2003 року затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303.
Позивачем було надано до суду заяву № 21/601 від 19.06.2006 року, згідно до якої позивачем було збільшено позовні вимоги в частині пені, інфляційних витрат та річних, а також виключено з позовних вимог вимоги щодо стягнення сум відповідно до рішення від 27.05.2002 року по справі № 17-2-18/01-8303.
В матеріалах справи також міститься заява позивача про уточнення позовних вимог (зміну позовних вимог) відповідно до якої позивач зменшив свої позовні вимоги щодо заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором № 5 від 01.02.2004 року, та доповнює перелік позовних вимог вимогою щодо стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката.
07.08.2006 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог № 21/787 від 07.08.2006 року в якій позивач зокрема зазначає про погашення відповідачем заборгованості за спожиту активну електроенергію по договору № 5 від 01.02.2004 року, а також зазначає про часткове погашення заборгованості по мировій угоді в частині сплати за спожиту електроенергію та пропорційно до перерахованих сум зменшує позовні вимоги.
В судовому засіданні 02.10.2006 року представником позивача було надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він уточнив свої остаточні позовні вимоги та просив суд:
- зобов’язати відповідача виконувати умови мирової угоди від 11 березня 2003 року;
- стягнути з відповідача 86 083, 70 грн. річних за мировою угодою від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303;
- стягнути з відповідача борг від застосування індексу інфляції за мировою угодою від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303 в розмірі 298 715, 12 грн.;
- стягнути з відповідача 47 754, 07 грн. пені за договором № 5 від 01.02.2004 року
- стягнути з відповідача 11 427, 92 грн. річних за договором № 5 від 01.02.2004 року;
- стягнути з відповідача 16 525, 87 грн. індексу інфляції по договору № 5 від 01.02.2004 року;
- стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у сумі 14 750, 00 грн. та витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.
Відповідачем не було виконано вимоги ухвал суду та не було надано до суду відзиву на позов з урахуванням уточнених позовних вимог позивача, проте в судових засіданнях представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області по справі № 17-2-18/01-8303 від 27.05.2002 року з Комунального підприємства „Одесводоканал” на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” було стягнуто 25 922 376, 26 грн. основного боргу, 246 196, 86 грн. річних, 1 700 грн. витрат по держмиту та 69 грн. витрат на послуги з ІТЗ судового процесу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року було затверджено мирову угоду укладену між ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та КП „Одесводоканал”, предметом якої є загальна заборгованість в розмірі 26 188 342, 12 грн. яку КП „Одесводоканал” зобов’язалось погасити до 30.11.2007 року згідно до графіку погашення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2005 року було задоволено заяву ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та замінено КП „Одесводоканал” на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”.
У відповідності до умов затвердженої судом мирової угоди КП „Одесводоканал” зобов’язалось погасити заборгованість згідно рішення господарського суду Одеської області по справі № 17-2-18/01-8303 від 27.05.2002 року з розстрочкою 61 місяць грудень 2002 року –грудень 2007 року.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України –факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як видно із матеріалів справи відповідач зобов’язався погасити заборгованість перед позивачем відповідно до рішення господарського суду по справі № 17-2-18/01-8303 від 27.05.2002 року.
Відповідно до п. 4.1. мирової угоди КП „Одесводоканал” зобов’язалось провести оплату заборгованості за рішенням суду, відповідно до графіка, за умов своєчасної оплати поточної заборгованості за поставлену електроенергію.
Як видно з матеріалів справи та пояснень наданих представниками сторін в судових засіданнях відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання з оплати боргу за мировою угодою, що свідчіть про неналежність виконання відповідачем своїх зобов’язань за мировою угодою та про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача виконати умови мирової угоди.
Крім того, в матеріалах справи міститься договір № 5 від 01.02.2004 року, укладений між ВАТ „ЕК Одесаобленерго” та ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”, з додатками, у відповідності до якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього. Матеріалами справи також підтверджено що між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору № 5 від 01.02.2004 року. Відповідно до умов договору № 5 від 01.02.2004 року відповідач зобов’язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до договору „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія. Вказані відомості підтверджуються звітами про кількість спожитої електроенергії та відповідними копіями рахунків на оплату.
Як зазначає позивач відповідачем в період з січня 2006 року по лютий 2006 року було спожито 44 267 179 кВт/г електричної енергії на суму 12 247 857, 38 грн., рахунки за спожиту електричну енергію, які виписувались відповідачу в період з січня 2006 року по лютий 2006 року сплачувались відповідачем не в повному обсязі та неналежним чином в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість.
Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не довід суду зворотне стосовно заявлених позовних вимог.
В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду належним чином відсутності цієї заборгованості та належне виконання умов мирової угоди, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача по стягненню з відповідача нарахованих трьох відсотків річних та індексу інфляції за неналежне виконання зобов’язань за мировою угодою та договором про постачання електроенергії, в зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині є такими що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача 86 083, 70 грн. трьох відсотків річних за мировою угодою від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303, 298 715, 12 грн. індексу інфляції за мировою угодою від 11.03.2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303, 11 427, 92 грн. трьох відсотків річних за договором № 5 від 01.02.2004 року, 16 525, 87 грн. індексу інфляції по договору № 5 від 01.02.2004 року.
Щодо стягнення пені у розмірі 47 754, 07 грн. нарахованої позивачем відповідачу в зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань за договором про постачання електроенергії № 5 від 01.02.2004 року то вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несплати у терміни встановлені п. 2.2.3 –2.2.4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Але, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Крім того, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена, але з затриманням та часткова погашена заборгованість за мировою угодою. Встановлені обставини підтверджуються наданими до суду виписками з банку про надходження грошових коштів від відповідача позивачу, неодноразовими заявами позивача про уточнення позовних вимог та поясненнями представників сторін викладених у ході судового розгляду справи. З матеріалів справи вбачається що несплаченою залишилась лише частина заборгованості за мировою угодою, яку відповідач намагається погасити, незважаючи на скрутне фінансове становище. Крім того, як встановлено судом підприємство відповідача є підприємством, яке надає певні послуги по водопостачанню та водовідведенню своїм абонентам у місті Одесі та Одеської області та має стратегічне значення для міста та області.
Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення пені у позивача фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором та мировою угодою відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 5 000, 00 грн.
Щодо стягнення витрат на послуги адвоката у сумі 14 750, 00 грн. то ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
В матеріалах справи містяться копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, відомості щодо оплати позивачем рахунку виставленого за надання адвокатських послуг за договором № 1, а також копія зазначеного договору, таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката є цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню у розмірі 14 750, 00 грн.
Приймаючи до уваги вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” р/р 26002001919001 в АКБ „Надра”, МФО 328975, код 26472133 (м. Одеса, вул. Басейна, 5) виконувати умови мирової угоди від 11 березня 2003 року затвердженій ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року по справі № 17-2-18/01-8303.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”, р/р 26002001919001 в АКБ „Надра”, МФО 328975, код 26472133 (м. Одеса, вул. Басейна, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 86 083 (вісімдесят шість тисяч вісімдесят три) грн. 70 коп. трьох відсотків річних 298 715 (двісті дев’яносто вісім тисяч сімсот п’ятнадцять) грн. 12 коп. індексу інфляції по мировій угоді від 11 березня 2003 року що затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2003 року у справі № 17-2-18/01-8303.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”, р/р 26002001919001 в АКБ „Надра”, МФО 328975, код 26472133 (м. Одеса, вул. Басейна, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 5 000 (п’ять тисяч) грн. пені, 11 427 (одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 92 коп. трьох відсотків річних, 16 525 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять п’ять) грн. 87 коп. індексу інфляції за договором про постачання електроенергії № 5 від 01.02.2004 року.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”, р/р 26002001919001 в АКБ „Надра”, МФО 328975, код 26472133 (м. Одеса, вул. Басейна, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок №26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 25 585 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 14 750 (чотирнадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. витрат на послуги адвоката.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 07.11.2006 року.
Суддя Могил С.К.