ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"30" жовтня 2006 р. | Справа № 5/225-06-7044 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Одесагаз”, м. Одеса.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго”, Одеська область, м. Теплодар.
Про стягнення 437 568, 78 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Усманова Г. Р., на підставі довіреності.
від відповідача: Кравцова Н. І., на підставі довіреності.
Суть спору: про стягнення 437 568, 78 грн.
У судовому засіданні 09.10.2006 року було оголошено перерву до 16.10.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство “Одесагаз” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго” заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 201 507, 82 грн., заборгованості за послуги по транспортуванню газу магістральним трубопроводом у розмірі 47 823, 16 грн., заборгованості за послуги по транспортуванню природного газу магістралями ВАТ „Одесагаз” у розмірі 26 485, 92 грн., за постачання природного газу 39 582, 49 грн., збору у вигляді цільової надбавки у розмірі 7 143, 09 грн., суми донарахувань у зв’язку з перерахунком вартості поставленого газу у розмірі 52 673, 20 грн., індексу інфляції 22 303, 99 грн., 3% річних у розмірі 6 449, 04 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 38 694, 24 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 липня 2006 року було порушено провадження у справі № 5/225-06-7044 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго” про стягнення 437 568, 78 грн.
Позивачем у позовній заяві було заявлено вимогу про вжиття заходів про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Заявлена вимога судом була розглянута та у її задоволенні було відмовлено з підстав того, що відсутні докази та обставини які б свідчили про те, що невжиття заходів передбачених ст. ст. 66, 67 може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2006 року строк розгляду справи було продовжено на один місяць до 12.10.2006 року.
Позивач надав до суду уточнення позовних вимог № 21/17-330 від 06.10.2006 року, в якому повідомив суд про повне погашення заборгованості за поставлений та протранспортований природний газ відповідачем, але наполягає на стягненні з відповідача індексу інфляції у розмірі 22 303, 99 грн., 3% річних у розмірі 6 449, 04 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 40 843, 92 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 12.11.2006 року.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 16.10.2006 року в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі та просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві на позов.
Відкрите акціонерне товариство “Одесагаз” звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь залишок заборгованості за послуги по транспортуванню газу у розмірі 13 090, 60 грн., збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 7 143, 09 грн., за постачання природного газу 40, 27 грн., транспортування 58, 48 грн., цільовій збір у розмірі 38, 38 грн., індексу інфляції 7 177, 70 грн., 3% річних у розмірі 2 303, 92 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 666, 16 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2006 року провадження у справі № 5/225-06-7044 в частині стягнення заборгованості за послуги по транспортуванню газу у розмірі 13 090, 60 грн., збору у вигляді цільової надбавки у розмірі 7 143, 09 грн. було припинено на підставі п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив.
Позивач, відповідно до своїх остаточних вимог, на підставі наданих до суду документів, договору № 008285-Т-ТП від 01.10.2005 року на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій та додаткової угоди №001 від 27 жовтня 2005 року до договору №008285-Т-ТП від 01.10.2005 року просить суд стягнути з відповідача на свою користь залишок заборгованості за послуги по транспортуванню газу у розмірі 13 090, 60 грн., збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 7 143, 09 грн., за постачання природного газу 40, 27 грн., транспортування 58, 48 грн., цільовій збір у розмірі 38, 38 грн., індексу інфляції 7 177, 70 грн., 3% річних у розмірі 2 303, 92 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 666, 16 грн.
Відповідач, позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити, в зв’язку з тим, що заборгованість відповідачем погашена у повному обсязі. Щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції то відповідач також не визнав позовні вимоги позивача посилаючись на відсутність обґрунтованих підстав для їх стягнення та обґрунтовані розрахунки які б підтвердили ці нарахування.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає, що позов Відкритого акціонерного товариства “Одесагаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго” підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством “Одесагаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго” 01.10.2005 року був укладений договір за №008285-Т-ТП на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій предметом якого є умови постачання природного газу позивачем відповідачу. В наступному між сторонами по справі та за договором була укладена додаткова угода №001 від 27 жовтня 2005 року до договору №008285-Т-ТП від 01.10.2005 року, відповідно сторони внесли зміни до п. 5.1.1 договору та визначили строк початку дії внесених змін –з 01.09.2005 року.
Відповідно до умов укладеного договору та додатків до нього позивача було зобов’язано здійснювати постачання природного газу відповідачу, а відповідача було зобов’язано прийняти газ, сплатити його вартість, а також здійснювати інші платежі передбачені умовами укладеного договору та його додатками.
Як видно з матеріалів справи, у період з 01.10.2005 року по 31.04.2006 року позивачем відповідачу постачався природний газ та надавались інші послуги передбачені умовами укладеного договору.
Відповідно до додаткової угоди №001 від 27 жовтня 2005 року до договору №008285-Т-ТП від 01.10.2005 року між сторонами по справі з 01.09.2005 року була встановлена ціна на газ для підприємств, що використовують газ на виробництво теплової енергії для населення та бюджетних установ у розмірі 194, 07 грн. за 1000 кубічних метрів, яка складається з вартості газу (139, 95 грн.), тарифу на постачання (11, 50 грн. –ПДВ 2,30 грн.), цільового збору (2, 80 грн. –ПДВ 0,56 грн.) та транспортування магістральними газопроводами (30, 80 грн. –ПДВ 6,16 грн.).
Як видно з матеріалів справи та встановлено ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2006 року у справі № 5/225-06-7044 відповідач погасив основний борг за поставлений та протранспортований природний газ по договору № 008285-Т-ТП від 01.10.2005 року у сумі 20 233, 69 грн. Таким чином, судом було зроблено висновок про відсутність предмету спору та провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 20 233, 69 грн. було припинено.
Твердження позивача про те, що у відповідача існує заборгованість за постачання природного газу 40, 27 грн., транспортування 58, 48 грн., зі сплати цільового збору у розмірі 38, 38 грн. судом також не приймаються до уваги та відхиляються. Як видно з матеріалів справи, а саме платіжних доручень відповідача та розрахунку наданого позивачем разом з раніше поданими уточненнями до позовної заяви, ВАТ „Одесагаз” незважаючи на реквізити зазначені відповідачем у платіжних дорученнях самостійно визначало боргові зобов’язання за якими було проведено оплати та проводило зарахування грошових коштів переведених відповідачем на свій розсуд, що є порушенням умов договору та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Враховуючи викладене та те, що відповідач також погасив заборгованість за постачання природного газу у розмірі 40, 27 грн., за транспортування у розмірі 58, 48 грн. та виплати у вигляді цільового збору у розмірі 38, 38 грн. суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні цих вимог.
У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві та уточненнях до неї просить суд стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції у розмірі 7 177, 70 грн., 3% річних у розмірі 2 303, 92 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 666, 16 грн.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умови про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних також передбачені п. 7.1.1 укладеного між сторонами по справі договору.
Таким чином вимоги позивача про стягнення 3% річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: індекс інфляції –7 177, 70 грн., 3% річних –2 303, 92 грн.
Щодо стягнення пені то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.
Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 7.1.2 договору, у разі несплати у терміни встановлені п. 6.1 договору споживач також сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період за який нараховується пеня. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Але, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Крім того, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що спожитий газ та отримані послуги у спірний період відповідачем були сплачені, але з затриманням. Встановлені обставини підтверджуються неодноразовими заявами позивача про уточнення позовних вимог та поясненнями представників сторін викладених у ході судового розгляду справи. Крім того, як встановлено судом підприємство відповідача є підприємством, яке надає певні послуги по забезпеченню мешканців міста Теплодар тепловою енергією.
Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення пені у позивача фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 5 000, 00 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Теплодаренерго”, р/р 26009330 в ТОВ КБ “Соцкомбанк”, МФО 388313, код 32483079 (Одеська область, м. Теплодар, вул. Полева, 1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Одесагаз” р/р 260091552 в ОФ АК “Укргазбанк”, МФО 3328759, код 03351208 (м. Одеса, вул. Одарія, 1), а саме:
- три відсотки річних у розмірі 2 303 (дві тисячі триста три) грн. 92 коп.;
- індекс інфляції у розмірі 7 177 (сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 70 коп.;
- пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) грн.;
- державне мито у розмірі 3 942 (три тисячі дев’ятсот сорок дві) грн. 69 коп.;
- витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 07.11.2006 року.
Видати Відкритому акціонерному товариству „Одесагаз” довідку на повернення з державного бюджету зайво сплаченого державного мита у розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. 01 коп., яке було справлено та зараховано до державного бюджету за платіжним дорученням №4319 від 04 липня 2006 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання
Суддя Могил С.К.