Справа № 316/483/12

Провадження № 1/0316/70/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

смт.Турійськ 14 листопада 2012 року

Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря Мисюка П.З.

прокурора Книш В.В.

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Турійськ Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На початку березня 2012 року ОСОБА_2, знаходячись у житловому будинку ОСОБА_3, що в с.Бобли Турійського району Волинської області, таємно викрав належний ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Nokia» моделі «СІ-01» IMEI НОМЕР_1, вартістю 455.00 грн., з сім-картою оператора «Київстар» НОМЕР_2, вартістю 25.00 грн., та з флеш-картою пам'яті на 1 Gb, вартістю 50.00 грн., чим завдав потерпілій майнову шкоду на загальну суму 530.00 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 повністю й беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та суду показав, що дійсно на початку березня 2012 року у вечірню пору він зайшов до своєї знайомої ОСОБА_3, де перебувала ОСОБА_1 Знаходячись в одній із кімнат житлового будинку разом з ОСОБА_1, він попросив у неї мобільний телефон, щоб зателефонувати. Закінчивши розмову по телефону та скориставшись тим, що ОСОБА_1 лягла спати, він вирішив викрасти належний останній мобільний телефон, що і зробив, а через деякий час продав його за 100.00 грн.

Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо його не карати, на даний час відшкодував потерпілій завдану шкоду.

Потерпіла ОСОБА_1 у своїх показаннях підтвердила факт скоєння крадіжки належного їй мобільного телефона марки «Nokia» моделі «СІ-01» IMEI НОМЕР_1 з сім-картою оператора «Київстар» НОМЕР_2 та з флеш-картою пам'яті на 1 Gb, якого підсудний ОСОБА_2 попросив у неї, щоб зателефонувати. Також ствердила, що їй відшкодовано ОСОБА_2 завдану шкоду та просила суворо його не карати.

Таким чином, показання підсудного ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_1 узгоджуються між собою і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися в істинності та добровільності позиції, а також показань підсудного, потерпілої, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Тому, проаналізувавши досліджені докази, суд вважає доведеною винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином середньої тяжкості, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненному, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує і те, що ОСОБА_2 злочин вчинив вперше, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, потерпіла претензій до нього не має та просила суворо його не карати.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, а саме у виді громадських робіт, оскільки на даний час він не має офіційного місця роботи та зареєстрованого джерела доходу, однак є працездатним.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності з п.5 ч.1 ст.81 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.299, ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

Речові докази по справі, а саме мобільний телефон марки «Nokia» моделі «СІ-01» IMEI НОМЕР_1 з флеш-картою пам'яті на 1 Gb, який знаходиться на зберіганні у власника ОСОБА_1, - залишити в користуванні останньої.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий