ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 м.Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"15" листопада 2006 р. Справа № 11/290
За позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Рівненського
обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м.Рівне
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровес” Рівненський район с.Шпанів
про стягнення 5 970 грн. 00 коп. санкцій
Суддя Грязнов В.В.
Представники сторін:
від позивача- Баскова З.Г., ( довіреність 03-02/639 від 23.06.06р.);
від відповідача- не з’явився;
від органу прокуратури- Микулін В.І., - (посв. №44 від 04.08.2006 р.);
Відповідач в судове засідання 15 листопада 2006р. не з’явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.
Суддею роз'яснено стороні статті 27, 28, 29, 49, 51 КАС України. Відводу судді не заявлено.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 970 грн. 00 коп. за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005р.
Відповідач не подав суду витребуваних ухвалою від 30.10.06р. заперечень проти позову, доказів сплати санкцій, вимог не оспорив.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
що згідно із звітом товариства з обмеженою відповідальністю “Ровес“ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форми №10-ПI) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році складала 79 осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –3 особи, а працюючих інвалідів –штатних працівників –2. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 5 970 грн 00 коп.
Звіт підписано 26.01.2006р. керівником та головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю “Ровес“ та скріплено відбитком печатки підприємства.
Вважаючи, що на підприємстві у 2005р. було працевлаштовано лише два інваліда, - позивач нарахував 5 970 грн. 00 коп. санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції із змінами станом на 05.07.2001р., надалі в тексті Закон) –для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця. Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства з середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 15 осіб, незалежно від форм власності і господарювання, на яких кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, - щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а підприємства з середньообліковою чисельністю штатних працівників понад 25 осіб, незалежно від форм власності і господарювання, на яких кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, - щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону працевлаштування здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (надалів тексті –органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п.14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (надалі в тексті –Положення про робоче місце інваліда), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995р. №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, - підприємства (об’єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002р. №1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, - підприємства, зокрема, інформують центри занятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення також передбачено, що підприємства також інформують державну службу занятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до пп.3 пункту 4 та пп.3 пункту 5 зазначеного Положення –Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для правцевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Фактично відповідачем у 2005р. було створено два робочих місця для інвалідів, що стверджується матеріалами справи, - тому він зобов’язаний сплатити штрафні санкції за нестворене одне робоче місце. Розмір штрафних санкцій, призначених для перерахунку позивачу через непрацевлаштування інвалідів складає 5 970 грн. 00 коп.
Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.
З урахуванням вищевикладеного, позов обгрунтований, підлягає задоволенню в сумі 5970грн.00 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі п.3 ч.3 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровес“, яке знаходиться в с.Шпанів, вул.Заводська,1, Рівненського району, Рівненської області на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яке знаходиться в м.Рівне, вул.Замкова,10-А/1 5 970 грн. 00 коп. штрафних санкцій за 2005 рік.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровес“, яке знаходиться в с.Шпанів, вул.Заводська,1, Рівненського району, Рівненської області в доход державного бюджету України 59 грн.70 коп. державного мита (судового збору).
4. Видати виконавчі листи після набрання постановою суду законної сили.
5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 16 листопада 2006 року.
Суддя Грязнов В. В.