АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/12303/12 Справа № 0417/2-328/12 Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С.Г. Доповідач - Кочкова Н.О.
Категорія
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Кіктенко Л.М., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі -Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»заборгованість за кредитним договором № 12.13891 від 28 січня 2008 року у сумі 48 547грн. 34 коп., сплачений судовий збір у розмірі 485 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 49 152 грн. 81 коп. (а.с.104-105).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року залишено без задоволення (а.с. 126).
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року резолютивна частина заочного рішення від 17 травня 2012 року доповнена реченням про те, що заборгованість за кредитним договором № 12.13891 від 28 січня 2008 року у сумі 48 547грн. 34 коп. складається із: 12960,65 грн. - заборгованість по капіталу; 10706,53 грн. - заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом; 24880,16 грн. -пеня (а.с.14).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с. 129-130).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 січня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №12.13891, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 32000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних, строк повернення кредиту до 28 січня 2010 року. Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі (а.с.9). 19 січня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_2 був підписаний договір № 1 про внесення змін до кредитного договору №12.13891від 28 січня 2008 року, відповідно до якого кредитний договір був викладений у новій редакції; сума кредиту складає 32 000гр., строк дії договору: 24 місяці із дня видачі кредиту, проценти -35% річних, комісія -3% (а.с.12-13).
У рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №12.13891, було укладено Договір поруки №12.13891-ДП2 від 28 січня 2008 року з відповідачкою ОСОБА_3 та Договір поруки №12.13891-ДП1 від 28 січня 2008 року з відповідачкою ОСОБА_4, відповідно до умов яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати перед Банком по зобов'язаннях відповідача ОСОБА_2 в повному обсязі як солідарні боржники (а.с.18, 21 ). 19 січня 2009 року між Банком та поручителями були підписані договори № 1 про внесення змін до договору поруки №12.13891-ДП2 від 28 січня 2008 року з ОСОБА_3, та до договору поруки №12.13891-ДП1 від 28 січня 2008 року з ОСОБА_4, відповідно до яких ОСОБА_3 і ОСОБА_4 взяли на себе зобов'язання відповідати перед Банком по зобов'язаннях відповідача ОСОБА_2 в повному обсязі як солідарні боржники (а.с.19-20, 22-23).
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідач не виконав умов договору щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 25 червня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 48 547грн. 34 коп. яка складається із: заборгованості по капіталу 12960,65 грн.; заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом - 10706,53 грн.; пеня - 24880,16 грн.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. А відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним, у встановлений договором строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Пунктом 2.2 договору №12.13891 встановлено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту на умовах, зазначених в договорі та додатку № 1 до договору. Крім того, у випадку недотримання позичальником умов кредитного договору банк має право стягнути пеню у розмірі 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не менше 15 грн. (п.2.3 договору).
Пунктом 5.3 договору № 1 про внесення змін до кредитного договору №12.13891 від 19 січня 2009 року встановлено, що при порушенні строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 грн. у еквіваленті кредиту за кожний календарний день прострочення. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менше ніж 80% основного боргу чи щомісячно погашається не менше ніж 30% від суми заборгованості.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, що і зазначено договорами поруки №12.13891-ДП1, №12.13891-ДП2, від 28 січня 2008 року, зокрема п.2.1 у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель несе в повному обсязі солідарну відповідальність перед Банком, встановлену на момент подання позовної вимоги.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір пені, встановлений у договорі: 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, та у договору № 1 про внесення змін до кредитного договору №12.13891 від 19 січня 2009 року: 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 грн. у еквіваленті кредиту за кожний календарний день прострочення, а починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1%, - протирічить Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань»- не можна прийняти до уваги, оскільки згідно із преамбулою цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, до яких позичальник ОСОБА_2 не відноситься.
Доводи апелянта про те, що суд 1 інстанції не застосував ч. З ст. 551 ЦК України, також не можна прийняти до уваги. Згідно із вказаною нормою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Із матеріалів справи вбачається, що ні на які інші обставини, які мають істотне значення, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не посилається, тому відсутні законні підстави для зменшення суми неустойки.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості -являються голослівними, а посилання на те, що кошти, які сплачував позичальник, неправомірно зараховувались банком на погашення пені -спростовуються п.2.3 кредитного договору від 28 січня 2008 року та п.2.5 договору № 1 про внесення змін до кредитного договору №12.13891 від 19 січня 2009 року, згідно із якими у разі недостатності коштів для виконання усіх зобов'язань позичальника, кошти зараховуються у такій черговості: неустойка, проценти за користування простроченою сумою кредиту, заборгованість по процентам, заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитом, кредит, інші грошові зобов'язання.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду. У частині стягнення заборгованості із поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення суду не оскаржується.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ВІДХИЛИТИ.
Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: