СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2012 року Справа № 5002-11/2725-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Антонової І.В.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення №005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури в місті Севастополі;
позивача: Демко Олександр Іванович, довіреність №011-26/374 від 10.05.12, Сакська районна державна адміністрація;
позивача: не з'явився, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим;
відповідача: не з'явився, мале підприємство "Кварц";
розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства "Кварц" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 23.10.2012 у справі № 5002-11/2725-2012
за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34, Саки, 96500)
в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15, Саки,9 6500)
Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, Саки, 96500)
до Малого підприємства "Кварц" (вул. Тітова, 21, Сизівка, Сакський р-н, 96531)
про розірвання договору оренди та спонукання до повернення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, малого підприємства "Кварц" про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 51,34 га вартістю 1 710 000,00 грн. (кадастровий номер 01:243:865:00:07:001:0055), укладений 24 жовтня 2005 року між Сакською районною державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим та малим підприємством "Кварц", про що в Державному реєстрі земельних ділянок зроблено запис від 01 листопада 2005 року за №0405015000018.
Прокурор також просив господарський зобов'язати мале підприємство "Кварц" повернути Сакській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 51,34 га вартістю 1 710 000,00 грн. (кадастровий номер 01:243:865:00:07:001:0055), розташовану на території Сизівської сільської ради за межами населеного пункту відповідно до умов повернення земельної ділянки, визначених пунктом 21 договору оренди землі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року у справі №5002-11/2725-2012 позов задоволено.
Вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 51,34 га вартістю 1 710 000,00 грн. (кадастровий номер 01:243:865:00:07:001:0055), укладений 24 жовтня 2005 року між Сакською районною державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим та малим підприємством "Кварц" про що в Державному реєстрі земельних ділянок зроблено запис від 01 листопада 2005 року за №0405015000018.
Зобов'язано мале підприємство "Кварц" повернути Сакській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 51,34 га вартістю 1 710 000,00 грн. (кадастровий номер 01:243:865:00:07:001:0055), розташовану на території Сизівської сільської ради за межами населеного пункту відповідно до умов повернення земельної ділянки, визначених пунктом 21 договору оренди землі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з постановленим судовим актом, мале підприємство "Кварц" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи не має жодного розрахунку заборгованості малого підприємства „Кварц" по орендній платі за договором оренди землі №38 від 24 жовтня 2005 року, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати період утворення заборгованості помісячно, в підтвердження систематичного порушення умов вказаного договору з боку відповідача.
Також, відповідач зазначає, що між сторонами по справі укладено мирову угоду про погашення у розстрочку заборгованості з орендної плати, у зв'язку з чим відсутні підстави доля задоволення позову.
Більш докладніше доводи малого підприємства "Кварц" викладені в апеляційній скарзі, яка міститься в матеріалах справи.
У судове засідання, призначене на 28 листопада 2012 року, представник позивача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, та відповідача не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, прокурор та представник Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим заперечували проти задоволення апеляційної скарги та наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи був відкладений на 05 грудня 2012 року.
05 грудня 2012 року, у судове засідання, також не з'явились представник позивача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, та відповідача.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Прокурор та представник Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим підтримали раніше зазначені доводи та вимоги.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Сакською районною державною адміністрацією 11 жовтня 2005 року прийнято розпорядження №826-р щодо надання 51,34 га земель в оренду малому підприємству "Кварц" для розробки кар`єру з добування пильних вапняків на Митяєвському місцезнаходженні пильних вапняків (Центральна ділянка) на території Сизівської сільської ради Сакського району.
На підставі зазначеного розпорядження 24 жовтня 2005 року між Сакською райдержадміністрацією та малим підприємством "Кварц" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.
Договір зареєстровано у Сакському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 01 листопада 2005 року за №040501500008.
Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 710 000,00 грн.
Згідно з пунктом 8 Договір укладено на 20 років.
Орендна плата становить 30 000,00 грн. на рік та вноситься орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа кожного місяця на рахунок Сизівської сільської ради (пункт 9 Договору).
01 серпня 2012 року за результатами прокурорської перевірки дотримання вимог земельного законодавства з плати за землю встановлено, що відповідачем грубо порушуються умови договору та не вноситься своєчасно орендна плата починаючи з початку 2011 року, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі: Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим та Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим з позовом розірвати договір оренди земельної ділянки та про її повернення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Пунктом 5 статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем були порушенні умов договору оренди землі №38 від 24 жовтня 2005 року, зокрема пункту 9 в частині своєчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача з орендної плати більше ніж за чотири роки, яка на день звернення з позовною заявою, за договором складає 132 958,37 грн., що підтверджується довідкою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2012 року (а.с.44).
Згідно з частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України, передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.
Пунктом 38 Договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про оренду землі", відповідно до статті 21 якого орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, зокрема щодо внесення у строки орендної плати.
Подібна норма викладена у пункті "д" статті 141 Земельного кодексу України, що передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до статі 551 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Встановлені перевіркою порушення умов договору оренди землі, що допущені відповідачем є істотними, оскільки в значній мірі позбавили державу в особі Сакської районної державної адміністрації, Сизівської сільської ради та Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим права на повне та своєчасне отримання належних місцевому бюджету грошових коштів за спірним договором протягом чотирьох років.
Згідно Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 травня 2011 року за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (пункт 2.23).
Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до інформації Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим станом на 17 липня 2012 року заборгованість з орендної плати відповідача за договором оренди складає 132 958,37 грн.
Проте зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку сплачена не була.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 51,34 га вартістю 1 710 000,00 грн. (кадастровий номер 01:243:865:00:07:001:0055), укладеного 24 жовтня 2005 року між Сакською районною державною адміністрацією в Автономній Республіці Крим та малим підприємством "Кварц", про що в Державному реєстрі земельних ділянок зроблено запис від 01 листопада 2005 року за №0405015000018.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з посиланням відповідача на розстрочку заборгованості за згодою сторін, оскільки доказів сплати заборгованості на день розгляду справи відсутні, факт істотного порушення умов договору встановлений, при цьому як прокурор так і Сакська районна державна адміністрація, як сторона за договором, в судовому засіданні підтримують позов в повному обсязі.
Також слід зазначити, що статтею 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Відповідно до пункту 21 Договору сторони передбачили, що після припинення або розірвання Договору Орендар повинен повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно з частиною 2 статті 166 Земельного кодексу України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.
Пунктом 17 договору оренди землі встановлено, що умовами збереження стану об'єкту оренди є рекультивація, що повинна проводитись за календарним планом.
Одночасно пунктом 31 договору зазначено, що до обов'язків орендаря відноситься повернути орендодавцю до закінчення строку оренди землі рекультивовану земельну ділянку в стані, придатному для використання її за призначенням.
Таким чином належним станом повернення земельної ділянки є рекультивована земельна ділянка призначена до використання за призначенням.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу малого підприємства "Кварц" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року у справі №5002-11/2725-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Євдокімов
Судді І.В. Антонова
Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. Сакський міжрайонний прокурор (вул. Леніна, 34,Саки,96500)
2. Сакська районна державна адміністрація (вул. Леніна, 15,Саки,96500)
3. Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)
4. Мале підприємство "Кварц" (вул. Тітова, 21,Сизівка, Сакський р-н,96531)
5. Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко 1)
6. Господарський суд Автономної Республіки Крим