ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Справа № 147572/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

встановив:

09.09.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 15.08.2010 року та здійснювати такі нарахування та виплати в подальшому з врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є особою, якій відповідно до цього Закону надано статус дитини війни. Згідно із статтею 6 цього Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та з врахуванням ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» особі, яка одержала статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, має право на виплату спірного підвищення до пенсії, з одночасним його збільшенням на 20 відсотків, однак така у вказаний період виплачувалась не в повному обсязі.

Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав дії пенсійного органу щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 09.03.2011 року по 22.07.2011 року включно, із врахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», протиправними.

Крім цього, суд зобов'язав відповідача провести позивачу нарахування та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 09.03.2011 року по 22.07.2011 року включно, із врахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період. Суд позовні вимоги за період з 15.08.2010 року по 08.03.2011 року залишив без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд допустив постанову до негайного виконання.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не обґрунтовано застосовано до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки частина 3 статті 28 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений частиною першою даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. За таких обставин, апелянт вважає, що положення ч. 1 ст. 28 Закону не можуть застосовуватися до правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалами справи, позивач в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період шестимісячного строку звернення до суду, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2011 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи викладені правові положення, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, про наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Як вбачається із матеріалів справи, підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, протягом оскаржуваного періоду здійснювалось у значно меншому розмірі, а ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, суд першої інстанції не обґрунтовано та з порушенням норм процесуального права, позовні вимог подані після закінчення строків для звернення до суду залишив без розгляду резолютивною частиною постанови, а не ухвалою суду як це передбачено ч.1 ст.100 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач із адміністративним позовом до суду звернувся 09.09.2011 року, тобто із пропуском строку звернення до суду та не просив його поновити.

Враховуючи те, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідності до ст. 100 КАС України позовні вимоги в частині пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а саме за періоди з 15.08.2010 року по 08.03.2011 року, слід залишити без розгляду.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з 09.03.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки відповідно до постанови КМУ N 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що до даних правовідносин не підлягає до застосування положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до цього, нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, відповідачу слід здійснювати з урахуванням положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених за цей період сум.

Також, суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою дітям війни підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути підставою для невиконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

За таких обставин позивач, будучи особою, яка одержала статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, має право на виплату спірного підвищення до пенсії, з одночасним його збільшенням на 20 відсотків.

Разом з тим, суд помилково допустив постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки, в даному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.

Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 11, 99, 100, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області - задовольнити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.03.2011 року по 22.07.2011 року, із урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.03.2011 року по 22.07.2011 року, із урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених за цей період сум з одночасним його збільшенням на 20 відсотків відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»

Допустити постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, в частині позовних вимог за періоди з 15.08.2010 року по 08.03.2011 року включно - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду є остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: О.І. Довга

І.І. Запотічний