ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"10" липня 2006 р. | Справа № 6/156-06-4282А |
10год 46хв
Позивач : Одеський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни
Відповідач : Контрольно-ревізійне управління в Одеській області
Про визнання неправомірними дій Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі, пов’язаних з проведенням ревізії та складанням акту «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності», висновків до нього, а також вимоги щодо усунення виявлених порушень
Суддя Демешина О.А.
Секретар Полякова Н.В.
Представники сторін:
Від позивача: Кулібаба В.М. –головний лікар, Єфремченкова Т.В.-довіреність,
Ніколаєва Л.В. - довіреність
Від відповідача: Жейда О.С. –довіреність, Поліщук Н.В. - довіреність
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2006 року Одеський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання неправомірними дій Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі, пов’язаних з проведенням ревізії у госпіталю за період з 01.12.2003 по 20.09.2005, складанням акту від 21.10.2005 № 100-20/107 „Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни", висновків до нього від № та вимоги щодо усунення виявлених порушень від 16.11.2005 № 100-14/1236 неправомірними.
В засіданні суду від 19 червня 2006 р. позивач доповнив адміністративний позов та просить захистити його права та охоронювані законом інтереси від противоправних дій суб’єкта владних повноважень у зв’язку з порушенням ним правил, процедури, встановлених законом при проведенні ревізії у госпіталю.
Представники відповідача позовні вимоги не визнають, надавши суду заперечення на позов, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, оскільки вважають, що дії, пов’язанні з проведенням ревізії та складанням акту, висновків до нього та вимоги щодо усунення виявлених порушень є правомірними.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідив письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.
Згідно зі ст. 4 зазначеного Закону державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві Фінансів України і підпорядковується йому, тобто є суб’єктом владних повноважень.
Відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРВ у м. Одесі на III квартал 2005 р. проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського обласного госпіталю інвалідів ВВВ планувалось з 01.09.2005 до 19.09.2005. Фактично ревізію було проведено з 20.09. 2005 до 21.10.2005.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2005 р. на підставі заяви КРВ у м. Одеси продовжено термін проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського обласного госпіталю інвалідів ВВВ на 10 днів з 12.10.2005 по 21.10.2005. Повідомлення КРВ у м. Одесі від 10.10.2005 № 100-14/1085/1 про призупинення ревізії на строк з 10.10.2005 до 13.10.2005 є некоректним, оскільки термін проведення ревізії закінчувався 10.10.2005 і на цю дату повинен бути складений хоча б проміжний акт.
Суд не приймає за доказ надану позивачем ксерокопію ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 12.10.2005р. про продовження терміну ревізії, оскільки вона не завірена належним чином.
Відповідно до ст. З Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", право на проведення планової виїзної ревізії або перевірки підконтрольних установ надасться лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії або перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
На порушення зазначених вимог КРВ у м. Одесі не повідомив письмово госпіталь за десять днів до дня проведення позапланованої ревізії із зазначенням дати початку її проведення. Цей факт не заперечується відповідачем та підтверджується в листі Головного контрольно-ревізійного управління України від 21.01.2006р. за № 04-14\31.
Таким чином, без здійснення повідомлення позивача у встановлений 10-ти денний строк про ревізію Одеського обласного госпіталю інвалідів ВВВ відповідач не набув права на проведення цієї ревізії. Тобто, суд вважає, що дії відповідача при проведенні ревізії слід вважати не чинними, оскільки фактично відповідач її здійснював не маючи на це права.
Виходячи з запису під № 40 журналу відвідування представниками контролюючих органів та їх структурних підрозділів, який ведеться у госпіталі відповідно до вимог п. 7 Указу Президента України від 23.07.98 № 817 «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності», направлення на ревізію № 469 має ревізор Артеменко Л.М., тоді як направлення на ревізію під № 469 фактично належить провідному контролеру Андросовій Л.П.
У запису під № 41 зазначено, що представник КРВ у м. Одесі Молдованенко М.В. має направлення для проведення ревізії під номером 470 від 18.10.2005. Надане госпіталю направлення під номером 470 від 12.10.2005 належить старшому контролеру–ревізору Артеменко Л.М. (два ревізора проводили ревізію за одним направленням але за різними датами видачі). Цей факт також не оспорюється відповідачем, і є порушенням порядку ведення діловодства.
На порушення вимог ч. 2 п. 3.20 Інструкції 13.10.2005 працівники КРВ у м. Одесі після продовження терміну проведення ревізії прийшли до госпіталю без нових направлень на право проведення ревізії, про що госпіталем був складений акт. Лише після зауважень керівника госпіталю на наступний день було усунено порушення.
При проведенні ревізії не було враховано вимоги Статуту госпіталю у редакції від 30.04.2002, яким у п. 2.1. визначено, що госпіталь створюється з метою забезпечення потреб населення в медичних послугах. А п. 2.2. Статуту встановлено, що основним видом його діяльності є стаціонарне лікування ветеранів війни, медичних працівників та їх родини.
Включення до Статуту медичних працівників та їх родини відбулось на підставі положень Колективних договорів від 22.02.2002 (на 2002-2004 роки), від 30.09.2005 (на 2005-2008 роки) та було вимогою трудового колективу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Так статтею 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено право надання медичним працівникам на першочергове одержання лікувально-профілактичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами.
За наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.03.98 № 78 «Про заходи по організації системи надання медичної допомоги працівникам охорони здоров’я»та наказом Управління охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації від 12.01.2000 № 13 розроблено конкретні плани щодо забезпечення Конституційного права на охорону здоров’я та надання медичної допомоги працівникам галузі.
Відповідно до ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров'я Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я.
Стаття 38 Основ законодавства України про охорону здоров'я та Статут госпіталю надають право госпіталю проводити лікування не тільки ветеранів війни, медичних працівників та їх родини й іншого населення, оскільки кожний пацієнт має право вільного вибору лікаря та лікувально-профілактичного закладу, але при цьому лікування ветеранів війни залишається основним видом діяльності.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 29.05.2002 № 10-рп/2002 (справа про безоплатну медичну допомогу) положення частині третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно»треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
Посилання відповідача на те, що ревізію госпіталю проведено відповідно до вимог ст.ст. 2, 8, 90 Бюджетного кодексу України та додатку 2 до наказу Міністерства Фінансів України від 27.12.2001 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження»є безпідставним.
У статті 2 зазначеного Закону визначені основні терміни. Стаття 8 встановлює складові частини бюджетної класифікації. Стаття 90 передбачає видатки з бюджету Автономної республіки Крим і обласних бюджетів, у т.ч. видатки на охорону здоров’я, а саме спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові).
Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 03.10.92 (зі змінами) № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади органами господарського управління та контролю та мають міжвідомчий характер, підлягають державної реєстрації.
Наказ Мінфіну України від 27.12.2001 № 604, яким затверджено тимчасову бюджетну класифікацію видатків та кредитування місцевих бюджетів та у якому госпіталь інвалідів ВВВ зазначено як спеціалізований заклад не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому не має юридичної сили.
Він також суперечить п. 1.1.1. наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, згідно з яким Госпіталь для інвалідів війни є багатопрофільнім лікарняним закладом.
Госпіталь дійсно фінансується з обласного бюджету згідно кошторису, затвердженого Управлінням охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської обласної державної адміністрації по коду тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів 080201, але фінансується власне госпіталь інвалідів ВВВ, а не особисто ветерани війни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 477 встановлені збільшені норми грошових витрат на обслуговування ветеранів війни у лікувально-профілактичних закладах. При цьому грошові витрати на харчування у розрахунку на одного хворого на день складають 14 гривень.
Для всіх інших медичних закладів діють до цього часу норми середньодобового набору продуктів на одного хворого в лікувально-профілактичних закладах, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 14.06.89 № 369. Виходячи з цих норм, харчування хворих у добу також складає 14 грн. на одну людину. Ревізією не виявлено фактів закупівлі більш дорогих продуктів харчування.
Висновки до акту від 21.10.2005 № 100-20/107 «Про результати ревізії господарсько-фінансової діяльності Одеського обласного госпіталю інвалідів ВВВ у частині того, що на стаціонарному лікуванні у Госпіталю знаходились:
-27 осіб, яки не мали статусу ветеранів війни і на їх лікування зайво витрачено бюджетних коштів в сумі 23,7 тис. грн.;
-10 членів родини працівників Госпіталю і на їх лікування необґрунтовано витрачено бюджетних коштів в сумі 8,7 тис. грн.,
-3 супроводжуючих особи і на їх лікування необґрунтовано витрачено бюджетних коштів в сумі 2,5 тис. грн.
є не законними, а дії КРВ в м. Одесі, пов’язані зі складанням цих висновків є не неправомірними.
Крім цього, здійснюючи запит вже після проведення ревізії до Головного управління праці та соціального захисту населення щодо інвалідів війни, КРВ у м. Одесі не отримало повної інформації про інвалідів війни, а саме не враховано інваліди, які знаходяться на обліку у військових комісаріатах (колишні працівники Міністерства оборони, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України) а також інваліди, які перебувають на обліку у інших областях.
Твердження відповідача про те, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я безоплатно надається лише медична допомога, а Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 № 1138 затверджений перелік платних послуг, також є безпідставним.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.98 № 15-рп/98 (справа про платні медичні послуги) платні медичні послуги визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
Відповідно до п. 3.1.1. наказу Міністерства праці України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення»професіоналам, фахівцям технічним службовцям та робітникам, які виконують у тому ж самому закладі, установі поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, проводиться доплата за суміщення професій (посади) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50% посадового окладу за основною посадою. Конкретний розмір цих доплат установлюється керівником закладу, установи залежно від кваліфікації працівника, складності та обсягу виконуваних робіт.
Обмеження при суміщенні професій (посад) стосуються лише керівників, заступників керівників медичних закладів та керівників їх структурних підрозділів.
Відповідно до посадових інструкцій та функціональних обов'язків, які розроблені та затверджені відповідно до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики Украй від 29.12.2004 № 336 (керівник –є особа, що керує ким-небудь, чим-небудь, спрямовує чию-небудь діяльність, стоїть на чолі чого-небудь).
Судом встановлено, що завідуючий господарством, головна та старша медичні сестри не наділені правами керівника та не мають в своєму підпорядкуванні підлеглих осіб, та на них не поширюються вимоги що обмежень при суміщенні професій (посад).
Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинені дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, при перевірці оскаржених дій КРВ у м.Одесі, пов’язаних з проведенням ревізії, складанням акту ревізії № 100-20/107 від 21.10.2005 р., висновків до нього та вимоги щодо усунення виявлених порушень від 16.11.2005 , судом встановлено, що відповідачем порушені вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.п. 1, 3, 8, 10 п. З ст. 2 КАС України, ст. 11, 12 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу», ст. 7, 38, 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я».
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що ревізію проведено з порушенням правил, процедури, встановлених законом і це є підставою для визнання цих дій нечинними.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Одеського обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної до Контрольно - ревізійного управління в Одеській області про визнанні дій Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі, пов’язаних з проведенням ревізії фінансово-господарської діяльності у госпіталю з 20.09.2005 до 21.10.2005, складанням акту ревізії від 21.10.2005 № 100-20/107, висновків до нього від 15.11.2005р. та вимоги про усунення виявлених порушень від 16.11.2005 № 100-14/1236 - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати нечинними дії Контрольно-ревізійного відділу у м. Одесі, пов’язані з проведенням ревізії та складанням акту від 21.10.2005 № 100-20/107 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського обласного госпіталю Великої Вітчизняної війни», висновків до нього від 15.11.2005р.та вимоги про усунення виявлених порушень від 16.11.2005 № 100-14/1236.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені статтею 186 КАС України. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення її у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення 20-ти денного строку подання апеляційної скарги з дата подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
Постанову виготовлено у повному обсязі 17.07.2006р.
Суддя Демешин О.А.