Справа № 11 -262/2007 року                                Головуючий в 1 -й інстанції Янішевська О.С.

Категорія ст. 185 ч. 4 КК України                                                          Доповідач Ковтун В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого Ковтуна В.П.

суддів: Курдзіля В.Й., Шершуна В.В.

з участю прокурора Леськіва В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ізяславського районного суду від 05 лютого 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1народження, українця, громадянина України, уродженця та жителя с Припутні Ізяславського району, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого 22.07.2002 року за ст.ст. 296 ч. 2, 185 ч.1, 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі із застосуванням згідно ст.75 КК України іспитового строку терміном 2 роки,

засуджено за ст. 185 ч.4 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років один місяць.

Утримується під вартою з 25 січня 2006 року.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у першій декаді вересня 2002 року за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, який засуджений за даний злочин, шляхом виламування дощок фаціяти проникли у хлів господарства ОСОБА_3 у с Припутні Ізяславського району, звідки таємно викрали гроші і майно потерпілого у великих розмірах на загальну суму 6100 грн.

В апеляції засуджений просить переглянути вирок Ізяславського райсуду і пом'якшити покарання. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильність застосування кримінального закону. Судом не взято до уваги показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6та потерпілого ОСОБА_3. Стверджує, що він не отримав обвинувальний висновок, і сума матеріальної шкоди не становить великого розміру. Крім того просить врахувати обставини, які пом'якшують його вину: щире каяття, вчинення злочину в неповнолітньому віці і внаслідок обігу сімейних обставин.

2

В запереченні на апеляцію прокурор, який приймав участь по справі, стверджує, що під час судового розгляду кримінальної справи та досудового слідства випадків порушення кримінально-процесуального законодавства, в тому числі, що стосується права засудженого на захист.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримання апеляції, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія судців судової палати знаходить, що вона підлягає задоволенню частково.

Сам засуджений визнав, що вчинив крадіжку з хліва ОСОБА_3 скляного бутля та грошей біля 4000 грн. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на досудовому слідстві підтвердили, що особисто чули від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що останні скоїли крадіжку з господарства потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що в перших числах вересня 2002 року зі свого господарства виявив крадіжку скляного бутля, чотирьох баняків, та грошей в сумі 5880 грн., які зберігались в чемодані у хліві. Його показання підтвердили на досудовому слідстві ОСОБА_7

Факт придбання скляного бутля у батька засудженого свідок ОСОБА_8

Крім того вина засудженого підтверджується даними протоколів огляду місця події, огляду та вилучення предметів, протоколом відтворення обстановки та обставин події, показаннями понятих на досудовому слідстві ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 суд вірно кваліфікував за ст. 185 ч.4 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в приміщення, вчинене у великих розмірах. Останній висновок в тому, що сума викраденого на той час перевищувала 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Не заслуговують на увагу і доводи засудженого про порушення його права на захист. На аркуші справи 226 є його розписка про отримання ним копії обвинувального висновку 10 лютого 2006 року і це він підтвердив під час судового слідства, в ході якого його інтереси захищав професійний захисник - адвокат ОСОБА_11

Разом з тим доводи апеляції про необхідність пом'якшення покарання є обгрунтованими.

Скасовуючи попередній вирок за м'якістю призначеного покарання колегія суддів судової палати Верховного Суду України визнала законним застосування ст. 69 Кк України за наявої низки обставин, що пом'якшують його. На ціж обставини, які пом'якшують покарання, зіслався суд і при постановлені цього вироку.

Проте в порушення ч. 2 ст. 400 КПК України, згідно якої вказівки касаційної інстанції є обов'язковими, суд вимог ст. 69 КК України не застосував і помилкого призначив засудженому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

3

За таких обставин колегія суддів, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, вважає за можливе призначити його нижче від найнижчої межі зазначеної санкції.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати

ухвалила:

Апеляцію засудженого задоволити частково.

Вирок Ізяславського районного суду від 05 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Призначити йому за ст. 185 ч. 4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки 10 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно призначити ОСОБА_1 три роки позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.