ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" жовтня 2006 р. | Справа № 6-28/269-05-6346 |
Позивач: Садівниче товариство «Мрія-3»
Відповідач: Громадська організація садівничого масиву «Автін»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Проектно-вишукувальний інститут «Укрпівденгіпроводгосп»
про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні
Суддя Демешин О.А.
Представники:
Від позивача: Нікітіна Л.П. –довіреність, Ткач С.А. - довіреність
Від відповідача: не з`явився
Від третьої особи: Вожжова А.С. - довіреність
Суть спору: Садівничим товариством „Мрія-3” (далі-Позивач) надано позов до Громадської організації садівничого масиву „Автін” (далі-Відповідач) про визнання права власності на водонапірну башту, що розташована в с.Єлізаветівка Роздільнянського району Одеської області та про зобов`язання відповідача не перешкоджати в користуванні вказаною баштою.
В подальшому позовні вимоги позивачем змінювались та уточнювались.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005р., що було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2005р., у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2006р. вищевказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до госрподарського суду Одеської області.
18.10.2006р. позивачем надано до господарського суду Одеської області надано заяву про зміну предмету та підстав позову, згідно якої Садвниче товариство „Мрія-3” просить визнати за ним право власності на артезіанську свердловину №9365 та водонапірну башту, які розташовані за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с.Єлізаветівка.
Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2006р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Проектно-вишукувальний інститут «Укрпівденгіпроводгосп».
ВСТАНОВИВ:
В обгрунтування своїх позовних вимог Садівниче товариство „Мрія-3” посилається на те, що згідно рішення виконавчого комітету Роздільнянської районної ради народних депутатів № 198 від 05.07.1988р. Проектнозвишукувальному інституту „Укрпівденгіпроводгосп” було надано земельну ділянку площею 12,5га під розміщення 200 садових ділянок.
Рішенням виконкому Роздільнянської райради № 37 від 07.09.1989р.було зареєстроване садівниче товариство „Мрія-3”, яке, як зазначає позивач, протягом 1990-1992років за фінансовою допомогою Проектно-вишукувального інституту „Укрпівденгіпроводгосп” здійснило будівництво артезіанської свердловини №9365 та вононапірної башти на цій свердловині.
Приймаючи до уваги, що вказані об`єкти були прийняті на баланс Садівничого товариства „Мрія-3”, яке отримало паспорт на свердловину та дозвіл на спеціальне водокористування, позивач просить визнати за ним право власності на артезіанську свердловину № 9365 та водонапірну башту.
В 1997р. Садівниче товариство „Мрія-3 (позивач по справі), Садівниче товариство „Мрія-1 та садівничий кооператив „Мрія-2” створили Садівничий масив „Автін”
Позов заявлено до Громадської організації садівничого масиву „Автін”, оскільки в грудні 2003р., як на це посилається в позові позивач, Садівничий масив „Автін” (в подальшому перереєстрований в Громадську організацію садівничого масиву „Автін”) захопив свердловину та водонапірну башту, вважаючи ці об`єкти своєю власністю.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що саме Садівничим масивом „Автін” здійнювалось будівництво артезианської свердловини та водонапірної башти, вважає, що власником цих об`єктів є саме Громадська організація садівничого масиву „Автін”.
Садівниче товариство „Мрія-1” та садівничий кооператив „Мрія-2” в якості третіх осіб до участі у справі судом не залучались, оскільки згідно Довідки Головного управління статистики в Одеській області від 12.10.2006р. –зазначені особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не значаться.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази,суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Статтею ЗЗ Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини другої статті.34 ГПК України - обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається, що ним протягом 1990-1992років за допомогою Проектно-вишукувального інституту «Укрпівденгіпроводгосп»здійснювалось будівництво водонапірної башти та артезіанської свердловини в с.Єлізаветівка на земельній ділянці, наданій Садівничому товариству «Мрія-3»площею 12,5га.
В якості доказів такого будівництва та доказів, що підтверджують позовні вимоги позивача, останнім надані: копію договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 15.12.1998р. №88329, укладеного між Садово-городнім товариством „Мрія" (Замовник) і Інститутом „Укрюжгіпроводхоз" з додатками; копію Акту на закладення свердловини від 20.12.1990р.; копію Додаткової угоди до договору підряду №11 від 28.12.1990р., копію Акту прийому закінчених комплексів виконаних робіт б/н і б/д; приймально-передавальний Акт б/н та б/д; копію Паспорту артезіанської свердловини №9365; копію договору підряду на капітальне будівництво №16 від 18.10.1991р.; копію Акту прийму виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт і витрат за лютий 1992р.
З вказаних документів не можна зробити висновок про те, що саме Садівничим товариством «Мрія-3»здійснювалось фінансування та будівництво артезіанської свердловини та водонапірної башти.
Так, договір на створення (передачу) науково-технічної продукції №88329 від 15.12.1988р. з додатками, укладено між Садово-огороднім товариством „Мрія" і Інститутом „Укрюжгіпроводгосп".
Згідно статті 23 Цивільного Кодексу УРСР, в редакції 1963р., що був чинним на момент укладення вказаного договору, встановлено, що юридичні особи можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав.
Частиною другою статті 26 ЦК УРСР встановлено, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Як зазначалось вище, Садівниче товариство «Мрія-3»було зареєстроване Рішенням виконкому Роздільнянської райради № 37 від 07.09.1989р. Тобто, на момент укладення договору №88329 від 15.12.1988року –не існувало. Доказів того, що Садівниче товариство «Мрія-3»є правонаступником Садово-огороднього товариства «Мрія» позивачем не надано.
Прямий договір підряду на капітальне будівництво №16 від 18.10.1991р. було укладено між Проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівденгіпроводгосп»та БМУ-2»та акт приймання водонапірної башти за лютий 1992р. підписано, також, вищеназваними сторонами, а не Садівничим масивом «Мрія-3».
Крім того, вказані документи та інші додані до позовної заяви документи, не свідчать про завершення будівництва водонапірної башти та артезіанської свердловини і про те, що позивачем понесені витрати на будівництво цих об`єктів.
Не може бути прийнятий до уваги приймально-здавальний акт від 06.02.1991р., на який посилається позивач, оскільки він свідчить лише про прийняття артезіанської свердловини №9365 з 06.02.1991р. під охорону Садівничого товариства «Мрія-3». До матеріалів справи додано тільки копію з копії вказаного акту і підписи сторін на ній відсутні.
Господарським судом неодноразово витребував у Садівничого товариства «Мрія-3»оригінали документів, які б підтверджували позовні вимоги. Однак, таких оригіналів суду позивач не надав.
Частиною третьою статті 36 ГПК України встановлено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Приймаючи до уваги відсутність належних доказів здійснення позивачем витрат на будівництво артезіанської свердловини та водонапірної башти та те, що відповідач стверджує, що такі витрати позивачем не здійснювались –суд вважає, що для задоволення позовних вимог позивачем мали бути надані оригінали документів, які б підтверджували позовні вимоги.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання позивача на те, що право власності на спірні об`єкти він набув у відповідності з вимогами діючого на той час законодавства, оскільки згідно частини першої статті 128 ЦК УРСР –право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Як зазначалось вище, доказів передачі йому майна будівельною організацією, яка виконувала роботи по будівництву цих об`єктів, або Проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівденгіпроводгосп»- Садівниче товариство «Мрія-3»не надало.
Користування позивачем певний час цими об`єктами не призводить до переходу до нього права власності.
Необґрунтованими є посилання і посилання позивача на те, що об`єкти побудовані на земельній ділянці, яка була надана Садівничому товариству «Мрія-3», оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2003р. у справі №17-1-34-20-14/01-6547, яке набуло законної сили, визнане недійсним рішення 9 сесії 23 скликання Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 10.11.1999р. про передачу безкоштовно в колективну власність земельної ділянки Садівничому товариству „Мрія-3" масиву „Автін" для ведення колективного садівництва.
Безпідставними є посилання позивача на лист Держуправління екології та природних ресурсів в Одеській області від 18.10.2005р. №5652/03-04, оскільки цей лист не є доказом права власності позивача на водонапірну башту, а свідчить лише про реєстрацію за позивачем паспорту артсвердловини №9365.
Главою 24 Цивільного Кодексу України в редакції від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., встановлені підстави набуття права власності.
Зокрема, згідно статті 328 ЦК України –право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що артезіанська свердловина № 9365 та водонапірна башта в с.Єлізаветівка побудована саме позивачем та за його кошти, а також відсутні документи, які б надавали можливість встановити момент завершення будівництва водонапірної башти та свердловини.
Слід зазначити, що надана відповідачем по справі Громадською організацією садівничого масиву «Автін» копія технічного паспорту, виданого 07.05.2003р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», яка, на думку відповідача, свідчить про те, що право власності на водонапірну башту належить саме Громадській організації садівничого масиву «Автін»- не є належним доказом для ствердження обґрунтованості такого висновку відповідача, оскільки з копії технічного паспорту не вбачається наявності на нії реєстраційного номеру та номеру інвентаризаційної справи.
За таких обставин, суд вважає, що на час вирішення спору, водонапірна башта та артезіанська свердловина, що розташовані в с.Єлізаветівка Роздільнянського району Одеської області, - не має власника, тобто –вказані об`єкти є безхазяйними.
Порядок набуття права власності на безхазяйну річ встановлено статтею 335 ЦК України і позивач на підставі вказаної статті, також, не може бути визнаний власником артезіанської свердловини та водонапірної башти, що розташовані в с.Єлізаветівка.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову садівничого товариства «Мрія-3»до Громадської організації садівничого масиву «Автін»про визнання права власності на артезіанську свердловину №9365 та водонапірну башту, які розташовані за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с.Єлізаветівка –відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його підписання
Рішення підписано 30.10.2006р.
Суддя Демешин О.А.