Справа № 1510/5482/12

Провадження № 2/1510/3197/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 листопада 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

при секретарі: Івановій Ю.П.

за участю представника позивачки: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

09.08.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку з надвірними спорудами спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на їх 1/2 частину. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 22.03.1991 року по даний час перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей. 12.11.1998 року її чоловіком в інтересах сім'ї було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстровано на Одеській товарній біржі. Після припинення в серпні 2010 року фактичних шлюбних відносин домовленості щодо розподілу будинку не досягнуто, у зв'язку з чим, вона вимушена звернутися до суду.

Позивачка, будучи своєчасно та належним чином сповіщеною про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, направивши свого представника з належним чином посвідченими повноваженнями.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги уточнив, просив розділити житловий будинок АДРЕСА_1, які знаходяться у спільній сумісній власності подружжя, виділивши сторонам у власність по 1/2 їх частині.

Відповідач та його представник в останнє судове засідання не з'явилися, надіславши заяву про визнання позову та розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони з 22.03.1991 року по даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.8).

Під час шлюбу, 12.11.1998 року на підставі договору купівлі продажу, укладеного на Одеській товарній біржі, подружжям придбано житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.4-6).

Зазначений будинок за цим договором зареєстрований в реєстрі прав на нерухоме майно на праві власності за одним із подружжя -відповідачем ОСОБА_3 та не виключений із цивільного обороту (а.с.7, 9-13, 46).

Враховуючи те, що права та обов'язки сторін щодо спірного майна виникли в момент придбання майна у 1998 році, правовий режим цього майна та правовідносини сторін як подружжя із приводу нього регулюються як нормами Закону України «Про власність», ЦК України в редакції 1963 року та КпШС України, так і нормами СК України та ЦК України в редакції 2004 року, які діють на час припинення фактичних подружніх відносин та виникнення спору.

Так, згідно з ч.2 ст.12, ст.16 Закону України «Про власність»від 15.04.1991 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває право власності на майно, яке отримане внаслідок спадкування або на підставі укладених угод, які не заборонені законом. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Такі положення містяться і в ст.22 КпШС України, яка діяла на час придбання майна, та ст.60 СК України. Цими нормами також передбачено, що кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

За змістом ст.23 КпШС України, що зазначено і в ч.2 ст.65 СК України, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладені угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про власність», ч.ч.2, 3 ст.325 ЦК України та ч.1 ст.61 СК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані.

Аналогічна роз'яснення містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»за №11 від 21.12.2007 року.

Таким чином, суд робить висновок, що житловий будинок АДРЕСА_1 та придбані в період шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_3, право власності на які зареєстровано лише за останнім, є об'єктом права їх спільної сумісної власності.

Оскільки відносини права власності є триваючими, подружжя припинили фактичні шлюбні відносини в серпні місяці 2010 року, питання про поділ подружнього майна виникло лише в серпні місяці 2012 року, суд вважає необхідним застосувати до цих правовідносин положення ст.ст.69, 70 СК України, якими передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ здійснюється за взаємною згодою подружжя, а разі недосягнення згоди судом. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Приймаючи до уваги, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами придбані сторонами під час знаходження у шлюбі, договір купівлі-продажу цього будинку недійсним не визнавався, між сторонами відсутній шлюбний договір та будь-яка домовленість про розподіл майна, а також враховуючи, що відповідач безумовно визнав позов і його визнання не суперечить закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.10, 11, 57-64, 158, 174, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, - задовольнити.

Розділити майно, яке є у спільній сумісній власності подружжя, виділивши у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1.

Копію рішення надіслати для відома сторонам.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: