Справа № 2609/24693/12

2-6585/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого: судді Агафонова С.А.,

при секретарі судового засідання Наконечній Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на частину майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в якому стверджувала, що після смерті своєї матері вона прийняла спадщину.

Для оформлення спадщини Перша київська державна нотаріальна контора зробила запит за № 8916/02-14 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», в якому просила повідомити, на підставі яких документів зареєстрований гаражний бокс АДРЕСА_1.

У відповідь КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»надіслало Першій київській державній нотаріальній конторі лист від 02 листопада 2011 року № 49480 (И-2011), в якому зазначається, що: «Вказаний гаражний бокс на праві власності за ним [ОСОБА_3] не зареєстрований з 08.05.2008 р.».

Таким чином позивач дізналась, що право власності на гаражний бокс АДРЕСА_1 зареєстроване не за її батьком ОСОБА_3, а за кимось іншим. У зв'язку з цим нотаріально оформити своє право власності на вищезгаданий гаражний бокс в порядку спадкування у позивача немає можливості.

Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 був ОСОБА_4, який помер в 2007 році. Спадкоємцем ОСОБА_4 є відповідач, яка на думку позивача, незаконно успадкувала весь гараж, чим було порушено право позивача на спадкування належної їй за законом частини спадщини.

Виходячи з цього, позивач просила визнати за нею право власності на Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_1.

Позивач та її представник -ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримали, просила задовольнити.

Представник відповідача -ОСОБА_6 позов визнала, вказала, що спір стосовно даного гаражного боксу між сторонами був наявний, відповідач не визнавав права позивача на Ѕ частку гаражу, однак вона не може заперечувати рішення суду, яку набрало законної сили, яким встановлено, що позивач має право на спірну частину гаражу. Дана позиція відображена в мотивувальній частині рішення суду.

Суд, вислухавши доводи та міркування осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх відповідно до вимог Закону, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

Відповідно ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду від 3 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року та без змін ухвалою Верховного суду України від 20 липня 2010 року, позивач, як спадкоємиця своєї матері, набула право власності, як спадкоємиця за заповітом на Ѕ частину спірної квартири, а як спадкоємиця за законом набула право власності на Ѕ частину спірного гаражного боксу (а.с. 21 на звороті).

Таким чином, даний факт є загальновідомим, особами, що беруть участь у справі не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Враховуючи все зазначене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею судові витрати з другої сторони.

Виходячи із вищезазначеного та керуючись ст. 61,88, 174 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 392 Цивільного кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 214,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення в повному обсязі виготовлене 10 грудня 2012 р.

Суддя С.А.Агафонов