Справа № 1-49
Категорія 68
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2008 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді Невара О.В.,
при секретарі Ткачук Н.В.,
з участю прокурора Лікунова Ю.О.,
потерпілих ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу про обвинуваченняОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканцяАДРЕСА_1 українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, підприємця, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Підсудний ОСОБА_3 упродовж 2005-2007 років приховував, розтратив і відчужив частину майна, яке 31 травня 2005 року на виконання рішення Маневицького районного суду Волинської області від 9 листопада 2004 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 22145 грн. 76 копійок було описане та арештоване згідно акту опису й арешту майна держаним виконавцем державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції ОСОБА_4 із забороною відчужувати його в будь-який спосіб. Описане майно ОСОБА_3 в той же день прийняв на відповідальне зберігання, при цьому був попереджений про кримінальну та майнову відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного в акті майна.
Так, 31 травня 2005 року під час з'ясування державним виконавцем ОСОБА_4 місця перебування описаного та арештованого майна ОСОБА_3 заявив, що автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1знаходиться на ремонті в автоцентрі „КАМАЗ” по вул. Дубнівській в м. Луцьку Волинської області. Однак, згідно відповіді менеджера по виробництву ТзОВ „Волинський автоцентр „КАМАЗ” № 498 від 12.10.2005 року автомобіль „КАМАЗ”, належний ОСОБА_3, на обслуговуванні в автоцентрі не знаходиться і не знаходився. Як було встановлено в ході досудового слідства, з 2003 року автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1знаходився на території ТзОВ „ЛУМ” по АДРЕСА_1
Крім того, при проведенні перевірок майнового стану боржника працівниками відділу державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції 25.10.2005 року, 14.12.2005 року, 15.12.2006 року та 21.08.2007 року частина описаного та арештованого майна, а саме: причіп до автомобіля „КАМАЗ”, дошки соснові необрізні, вага РП-1 Ш 13М та автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по місцю проживання боржника були відсутні. Точне місце перебування зазначеного майна ОСОБА_3 не вказав.
Разом з тим, влітку 2007 року автомобіль „КАМАЗ” , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 реалізував на запчастини жителю м. Луцьк ОСОБА_5 за грошові кошти на загальну суму 6000 грн.
Під час проведення 22 квітня 2008 року огляду місця події - подвір'я ОСОБА_3 та прилеглої до нього території встановлено відсутність причепа до автомобіля „КАМАЗ”, 160 дошок соснових необрізних, ваги РП-1 Ш 13М та автомобіля „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1
Підсудний ОСОБА_3 вину свою в інкримінованому йому злочині визнав повністю і показав, що йому відомо, що рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 9 листопада 2004 року з нього на користь ОСОБА_1 було стягнуто 22145 грн. 76 копійок боргу за договором позики. Рішення суду він не оскаржував. 31.05.2005 року до нього додому приходив державний виконавець ОСОБА_4 з понятими, яким було описане наступне майно: причіп до автомобіля „КАМАЗ”, 160 дошок соснових необрізних, пилораму стрічкову, вагу РП-1Ш13М та автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Про це ОСОБА_4склав акт опису та арешту майна. Все зазначене майно ОСОБА_3 прийняв на відповідальне зберігання із забороною його відчужувати в будь-який спосіб, продавати, дарувати, здавати в оренду, передавати кому-небудь. В акті опису і арешту майна серії НОМЕР_3від 31.05.2005 року він поставив свій підпис. Не заперечує, що державному виконавцю він тоді не повідомляв, що частина із описаного майна йому не належить. Так, причіп до автомобіля „КАМАЗ”, вартістю 5000 грн., належав жителю м. Рожище на ім'я ОСОБА_5. Цей ОСОБА_5 приїхав восени 2006 року і забрав свій причіп. Причіп, який належав йому, він в серпні 2004 року, тобто до опису майна, продав жителю Одеської області на ім'я ОСОБА_6 Де той причіп знаходиться на даний час, йому невідомо. Дошки соснові необрізні в кількості 160 штук, вартістю 1900 грн., він продав, так як потрібні були кошти. Зараз така кількість дошок в нього є в наявності і він може в любий момент віддати їх на реалізацію. Пилорама стрічкова, вартістю 18000 грн., стоїть у нього на подвір'ї. Вона належала жителю м. Ківерці ОСОБА_7. Вагу на 1000 кг забрав її власник на ім'я ОСОБА_8 з м. Ківерці. Автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 50000 грн. в 2007 році він продав ОСОБА_5 Підтвердив, що до нього додому декілька разів приїзджали державні виконавці і складали акти про відсутність вказаного майна. При цьому декілька разів, коли вони приїзджали, ОСОБА_3 був присутній, але від підписів в цих документах відмовлявся, оскільки рахував, що рішення суду було неправомірним. Описане та арештоване 31.05.05 року майно із акту опису в судовому порядку він не виключав, оскільки не знав, що таке можна зробити. Про те, що він віддавав чи продавав описане майно, він у ДВС не повідомляв. Не думав, що за розтрату та відчуження вказаного майна його будуть притягувати до кримінальної відповідальності. В скоєному щиро розкаюється, просив суд суворо його не карати.
Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7. в судовому засіданні підтвердили, що в провадженні Маневицького ВДВС знаходяться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на їх користь грошових коштів в сумі відповідно 22145 грн. 76 копійок та 999 грн. 31 травня 2005 року державним виконавцем ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання рішення суду було складено акт опису і арешту майна серії НОМЕР_3. Згідно даного акту було описано та арештовано майно, яке було передано на відповідальне зберігання жителю с. Четвертня ОСОБА_3 При цьому в нього було описано автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1причіп до автомобіля „КАМАЗ”, стрічкову пилораму, вагу на 1000 кг, 160 соснових дошок. ОСОБА_3 був попереджений про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, продаж чи приховування майна. Їм відомо, що працівники виконавчої служби кілька разів їздили до ОСОБА_3 додому для перевірки стану збереження описаного та арештованого майна, але автомобіля „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1причепа до вказаного автомобіля, ваги та дошок соснових необрізних в кількості 160 штук не було в наявності. ОСОБА_6 сам особисто кілька разів їздив з працівниками ДВС додому до ОСОБА_3, який кожного разу розповідав про те, що автомобіль „КАМАЗ” знаходиться на ремонті то в Луцьку, то на покрасці в Ківерцях. Інше майно є в наявності, але де воно конкретно знаходиться, не говорив. На даний час місце перебування арештованого майна потерпілим невідоме. ОСОБА_3 повідомляв працівників виконавчої служби про те, що провів частковий розрахунок з ними, хоча насправді ніяких коштів він їм до цього часу не сплатив і не збирається цього робити. У виборі покарання, на яке заслуговує ОСОБА_3, покладаються на думку суду.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_3вини в інкримінованому йому злочині, його вина у вчиненому підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8 ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12 та письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі.
Так, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили, що в провадженні ВДВС знаходяться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2. грошових коштів в сумі відповідно 22145 грн. 76 копійок та 999 грн. 31 травня 2005 року державним виконавцем ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання рішення суду було складено акт опису і арешту майна серії НОМЕР_3. Згідно даного акту було описано та арештовано майно, яке було передано на відповідальне зберігання жителю с. Четвертня ОСОБА_3 При цьому в нього було описано автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1причіп до автомобіля „КАМАЗ”, стрічкову пилораму, вагу на 1000 кг, 160 соснових дошок. ОСОБА_3 був попереджений про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, продаж чи приховування майна. В подальшому вони кілька разів їздили до ОСОБА_3 додому для перевірки стану збереження описаного та арештованого майна, але автомобіля „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1причепа до вказаного автомобіля, ваги та дошок соснових необрізних в кількості 160 штук не було в наявності. Пояснити їх точне місцезнаходження ОСОБА_3 не міг. Про відсутність майна було складено відповідні акти від 25.10.2005 року, 14.12.2005 року, 15.12.2006 року та 21.08.2007 року.
Свідки ОСОБА_11., ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили, що автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1довгий час стояв на території ТзОВ „ЛУМ”. Ніякого договору щодо знаходження чи ремонту автомобіля на території ТзОВ „ЛУМ” із ОСОБА_3укладено не було, принаймні таких документів знайти не вдалося. Приблизно в 2006 році прийшов ОСОБА_3 і сказав, що цей „КАМАЗ” належить йому і він хоче забрати автомобіль із території ТзОВ „ЛУМ”. Йому було запропоновано заплатити гроші за стоянку машини і тільки після цього він зможе її забрати. ОСОБА_3 пообіцяв розрахуватися. Пропонував навіть дошки в рахунок боргу, приходив ще кілька разів, але ні гроші ні дошки так і не привіз. Влітку 2007 року прийшов ОСОБА_5, житель м. Луцьк, і повідомив, що купив зазначений автомобіль „КАМАЗ” у ОСОБА_3 Через деякий час ОСОБА_5забрав автомобіль разом з ОСОБА_3 пообіцявши розрахуватись за стоянку машини на території ТзОВ „ЛУМ” запчастинами до вантажних автомобілів.
Об'єктивність показань підсудного, потерпілих та вищевказаних свідків підтверджується дослідженими в судовому засіданні протоколом огляду речового доказу від 12.05.2008 року (а.с. 155), з якого встановлено, що в ході проведення слідчої дії було оглянуто пояснення ОСОБА_3 від 31.05.2005 року, в якому ОСОБА_3 повідомив державного виконавця ВДВС Маневицького РУЮ ОСОБА_4 про те, що автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1знаходиться на ремонті в автоцентрі „КАМАЗ” по вул. Дубнівській в м. Луцьк; протоколом огляду місця події від 22.04.2008 року (а.с. 9), яким підтверджується, що на подвір'ї ОСОБА_3 та поблизу нього описане та арештоване 31.05.2005 року майно боржника, зокрема, автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак. НОМЕР_1160 дошок соснових необрізних, вага РП-1 Ш 13 М, причіп до автомобіля „КАМАЗ” відсутні; актом опису і арешту майна від 31.05.2005 року (а.с. 13-14), відповідно до якого у ОСОБА_3 за місцем проживання описано і накладено арешт на наступне майно: причіп до автомобіля „КАМАЗ”, вартістю 5000 грн., дошки соснові необрізні в кількості 160 штук, вартістю 1900 грн., пилорама стрічкова ВСП83, 2000 р.в., вартістю 18000 грн., вага РП - 1 Ш 13 М на 1000 кг, вартістю 100 грн., автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_11982 р.в., вартістю 50000 грн. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним та заборону відчужувати в будь-який спосіб. При цьому ОСОБА_3 був попереджений під розписку про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну описаного майна; виконавчим листом від 9.11.2004 року, відповідно до якого Маневицьким районним судом було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22145 грн. 76 копійок; актами державного виконавця від 25.10.2005 року, 14.12.2005 року, 15.12.2006 року та 21.08.2007 року (а.с. 33, 74-76) , відповідно до яких під час перевірок майнового стану ОСОБА_3 задокументовано факт відсутності причепа до автомобіля „КАМАЗ”, дошок соснових необрізних, автомобіля „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1ваги РП-1Ш13М за місцем проживання боржника; повідомленням менеджера по виробництву ТзОВ „Волинський автоцентр „КАМАЗ” від 12.10.2005 року (а.с. 19), відповідно до якого в 2005 році автомобіль „КАМАЗ”, який належить ОСОБА_3, на обслуговуванні в автоцентрі не знаходився і не знаходиться; повідомленнями директора ТзОВ „ЛУМ” від 15.10.2007 року, від 28.01.2008 року (а.с. 88, 112-113), з яких встановлено, що на території товариства упродовж невизначеного часу перебував автомобіль „КАМАЗ”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Документальні підтвердження підстав перебування вказаного автомобіля на території товариства відсутні. Влітку 2007 року у ТзОВ „ЛУМ” прибули особи, які мали при собі реєстраційні документи на даний автомобіль. Вони пояснили, що придбали його у власника на запчастини та попросили дозволу вивезти з території. Після перевірки стосовно наявності автомобіля на балансі підприємства було дозволено його вивезення. Автомобіль забрали ОСОБА_3 та ОСОБА_5„КАМАЗ” транспортувався шляхом буксирування іншим автомобілем; витягом № 1564218 від 12.11.2004 року (а.с. 20), яким підтверджується, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про заборону ОСОБА_3 відчужувати все рухоме майно. Термін дії обтяження встановлено до 11.11.2009 року; постановами державного виконавця ДВС Маневицького РУЮ ОСОБА_4 про затримання транспортних засобів від 11.09.2006 року, 16.07.2007 року (а.с. 92-93), відповідно до яких начальника УДАІ УМВС України у Волинській області зобов'язано здійснити затримку автомобілів „ФІАТ-ІВЕКО 3510”, д.н. НОМЕР_3, „КАМАЗ”, д.н. НОМЕР_1„ЗІЛ”, д.н. НОМЕР_2, належних ОСОБА_3; рішенням Маневицького районного суду від 9.11.2004 року (а.с. 100-101), з якого встановлено, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти на загальну суму 22145 грн. 76 копійок; постановами державного виконавця ДВС Маневицького РУЮ ОСОБА_5 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 25.10.2004 року, 17.08.2007 року (а.с. 102, 104), відповідно до яких було прийнято рішення про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3, із забороною здійснювати його відчуження; повідомленням начальника Луцького ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області від 07.02.2008 року (а.с. 116-118), з якого встановлено, що згідно облікових даних за ОСОБА_3зареєстровані автомобілі „ФІАТ-ІВЕКО 3510”, д.н. НОМЕР_3, „КАМАЗ”, д.н. НОМЕР_1„ЗІЛ”, д.н. НОМЕР_2. Арешт на дані транспортні засоби накладено 09.11.2004 року; повідомленням начальника Ковельського ВРЕР ВДАІ УМВСУ у Волинській області від 01.02.2008 року (а.с. 119-124), яким підтверджується, що причіп ГКБ 8320, д.н. НОМЕР_4, 18.08.2004 року зареєстрований за ОСОБА_3
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 388 КК України, оскільки вчинив розтрату, відчуження та приховування майна та інші незаконні дії з майном, що було йому ввірене, на яке накладено арешт і яке описано, та порушив обмеження права користуватися таким майном.
При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_3 вчинив злочин, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: його позитивну характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, є підприємцем.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та особу винного, суд вважає, що призначення лише покарання у виді обмеження волі буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_3, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
Оскільки підсудному призначається покарання у виді обмеження волі, міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речовий доказ - пояснення ОСОБА_3 (а.с. 155-156) слід залишити при справі.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, призначивши покарання - 1 (один) рік обмеження волі без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи по місцю проживання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речовий доказ - пояснення ОСОБА_3 - залишити при справі.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя районного суду _______________ О.В. Невар