ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2006 р. 13год. 10 хв.

Справа  № 13/121-06-3872А

                                Господарський суд Одеської області у складі судді Панченко О.Л. при секретарі судового засідання  Фодченко О.В. розглянув справу №13/121-06-3872А  за  позовом  ВАТ “Одесахарчореммаш” м. Одеса до відповідача ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень – рішень  

                                                   Представники  сторін:                                                                                                                           

від позивача      Нейкова  Т.М., Вівтюк  С.О.

від відповідача  Терентьєва  Н.В.,  Кулачко  Н.С.

         По  справі  оголошена  перерва  до  31.10.2006р.  згідно  зі  ст. 150  КАС  України.         

                                СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом та уточненням до нього, в якому просить скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 24.03.2006р. №№ 0001062301/0, 0001072301/0, 0001082301/0 повністю, від 24.03.2006р. № 0001042301/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 69400 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35600 грн.                     

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що податкові повідомлення - рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства.

                                                   Беручи  до  уваги, що:

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ “Одесахарчореммаш” з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., про що складено акт від 13.03.2006р. № 1525/23-20. За результатами перевірки позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 72100 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 36950 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7755 грн., донараховано збір за право використання місцевої символіки у сумі 2118,80 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1274,26 грн., про що ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.03.2006р. №№ 0001042301/0, 0001062301/0, 0001072301/0, 0001082301/0 відповідно. Позивач з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився, посилаючись на відсутність з свого боку порушень податкового законодавства, у зв’язку з чим просить скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 24.03.2006р. №№ 0001062301/0, 0001072301/0, 0001082301/0 повністю, від 24.03.2006р. № 0001042301/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 69400 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35600 грн.                     

Донарахування податку на прибуток у сумі 72100 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7755 грн., донарахування збору за право використання місцевої символіки у сумі 2118,80 грн. здійснено відповідачем у зв’язку з порушенням позивачем п. 1.31 ст. 1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.6.1 п. 5.6, п. п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями),  п. п. 7.4.2  п. 7.4  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та  доповненнями), ст. 5 Положення про збір за право використання місцевої символіки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001р. № 2725-ХХШ,  а  саме:  за перевіряємий період позивачем занижено валовий доход у сумі 283,2 тис. грн. та завищено валові витрати у сумі 1,4 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток, завищено суму податкового кредиту на 7755 грн., не нарахований та не сплачений збір за право  використання  місцевої  символіки.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

        Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами  та  доповненнями)  валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

         Відповідно до п. п. 5.6.2 п. 5.6  ст. 5 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

         Згідно з п. 5.9 ст. 5 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі –запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно)...        

         В акті перевірки від 13.03.2006р. ДПІ зазначено, що в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доп.) підприємство вело податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів без врахування витрат на їх переробку. Однак відповідачем не враховано, що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не зобов’язує вести податковий облік запасів з урахуванням витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов’язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи та амортизації). Балансова вартість має визначатися згідно з даними бухгалтерського обліку, однак лише в частині їх матеріальної складової, тобто платники податку повинні вести облік приросту (убутку) тільки вартості матеріальних ресурсів у складі вартості запасів.  

        В акті перевірки від 13.03.2006р. ДПІ зазначено, що в порушення вимог п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.6.1 п. 5.6, п. п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доп.) підприємством завищені валові витрати на суму витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 15,6 тис. грн.

        Згідно з чинним законодавством особи, які працювали на роботах із шкідливими   умовами праці, мають право на пільгову пенсію, яка відшкодовувалась підприємством Пенсійному фонду на підставі атестації робочих місць. У позивача  проводились роботи із шкідливими умовами, а саме: алюмінієве лиття, котельно –зварювальні роботи, лиття гарячих пластмас. Враховуючи, що сплата підприємством витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є обов’язковою та пов’язана з його господарською діяльністю, відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доп.) позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 15,6 тис. грн.

        Враховуючи наведене, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування податку на прибуток у сумі 69400 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35600 грн.

           Відповідно до  п. п. 7.4.2  п. 7.4  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та  доповненнями) якщо платник податку придбаває (виготовляє)  товари (послуги)  та  основні  фонди,  які  призначаються  для  їх  використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

        В результаті перевірки відповідач зменшив  суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7755 грн. у  вересні 2005р., посилаючись на порушення позивачем  п. п. 7.4.2  п. 7.4  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та  доповненнями).

        Із матеріалів справи убачається, що згідно з контрактом від 06.02.2005р. № 060205, укладеним між компанією “BERGEN TRADING CAPITAL LLC” та ВАТ “Одесахарчорем- маш”, позивачем проведені роботи з пуско - налагодження дозаторів у кількості 14 штук на суму 53200 дол. США у м. Тульча, Румунія, що підтверджується актом виконаних робіт від 28.09.2005р. № 1. Зазначена операція не є об’єктом оподаткування. Згідно з договором  від 05.02.2005р. № 35, укладеним між ВАТ “Одесахарчореммаш” і ТОВ “Адоніс”, ТОВ “Адоніс” проведені роботи з пуско - налагодження дозаторів у кількості 23 штук на суму 492000 грн., у т.ч. ПДВ - 82000 грн., що підтверджується наданими до суду актом виконаних робіт за вересень 2005р., податковою накладною від 16.09.2005р. № 76. Зазначені послуги не пов’язані між собою, тобто послуга, надана резидентом ТОВ “Адоніс”, не є супутньою послузі, наданій позивачем нерезиденту компанії “BERGEN TRADING CAPITAL LLC”. Таким чином, позивачем надані послуги нерезиденту компанії “BERGEN TRADING CAPITAL LLC” на території Румунії. Зазначені послуги не є об’єктом оподаткування. Послуги, надані ТОВ “Адоніс”, є об’єктом оподаткування, підтверджені актом виконаних робіт за вересень 2005р., податковою накладною від 16.09.2005р. № 76, у зв’язку з чим позивач має право на податковий кредит згідно з зазначеною податковою накладною.

        Враховуючи наведене, ДПІ неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7755 грн.

В акті перевірки від 13.03.2006р. відповідачем зазначено, що в порушенням вимог ст. 12 Декрету КМУ “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. № 56-93 (зі змінами та доп.), ст. 4 Положення про збір за право використання місцевої символіки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001р. № 2725-ХХШ, ст. 4  Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-Ш (зі змінами та  доп.)  за перевіряємий період позивач не нараховував та не сплачував збір за право використання  місцевої  символіки, не подавав до податкового органу розрахунки збору за право використання місцевої  символіки, у зв’язку з чим ДПІ донараховано позивачу збір за право використання місцевої символіки у сумі 2118,8 грн. та застосовані штрафні санкції.

        Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. № 77/97-ВР (зі змінами та доповненнями) до місцевих зборів (обов’язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки. Згідно з ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону України “Про систему оподаткування” місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України...

Відповідно до ст.12 Декрету КМУ “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. № 56-93 (зі змінами та доповненнями) збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб –0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки...

Згідно зі ст. 18 зазначеного Декрету КМУ “Про місцеві податки і збори” органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

ВАТ “Одесахарчореммаш” є платником збору за право використання місцевої символіки, оскільки підприємство з комерційною метою у своїй назві використовує символіку –назву міста  Одеса.

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст. 12 Декрету КМУ “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. № 56-93 (зі змінами та доповненнями), ст. 4 Положення про збір за право використання місцевої символіки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001р. № 2725-ХХШ, донарахування ДПІ позивачу збору за право використання місцевої символіки у сумі 2118,8 грн. та застосування штрафних санкцій є правомірним.

Також ДПІ правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 680 грн. на підставі  п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17  Закону  України  “Про  порядок  погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-Ш (зі змінами та доповненнями) у зв’язку з тим, що в порушення вимог п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону України “Про  порядок  погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ВАТ “Одесахарчореммаш” не надавало до ДПІ розрахунки збору за право використання місцевої символіки.    

        Зважаючи  на  вищевикладене,  позовні  вимоги  підлягають  задоволенню  частково.          

                        Керуючись  ч. 3  ст. 160,  ст.ст. 161-163  КАС  України,  суд

                                                    ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний  позов  задовольнити  частково.

                       2. Податкове повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 24.03.2006р. № 0001042301/0 скасувати в частині донарахування податку на прибуток у сумі 69400 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35600 грн.                     

3. Податкове повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 24.03.2006р. №  0001062301/0  скасувати.

4.  У  решті  частини  адміністративного  позову  відмовити.                

Постанову суду сторонами може бути оскаржено згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                 Панченко О.Л.