ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"31" жовтня 2006 р. Справа № 03/2896а
Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменко В.В.,
з секретарем судового засідання Семерез М.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Слуцька Н.Ю., за довіреністю,
від відповідача: Передрій В.Г., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміравідгодівля”, Черкаська область, Золотоніський район, с. Вознесенське
про стягнення 7132 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача 7132 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2005 році згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмове заперечення проти позову, мотивуючи тим, що відповідачем виконані вимоги чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів, а тому не можуть застосовуватись адміністративно-господарські санкції.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працювало від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Ст. 20 Закону передбачено, що підприємства (об’єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Отже, у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу, воно зобов’язане сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2006 року.
Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 121 особу, чотири відсотки від цієї кількості складає 5. Суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано визначив, що для відповідача норматив на 2005 р. складав 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, з них 4 місця було зайнято, не зайнято інвалідом в 2005 р. одне робоче місце.
З поданих відповідачем документів, зокрема з “картки вакансій” поданої ним до Золотоніського центру зайнятості (МРЦЗ) слідує, що у відповідача не було вільних робочих місць для інвалідів (графа 4).
Доводи відповідача про те, що в 2005 р. у нього працювало 5 інвалідів суд вважає необґрунтованими, оскільки із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що інвалід ІІІ групи Щербатюк Л.О. звернулася із заявою про працевлаштування до відповідача 25.12.05 р. і була працевлаштована техпрацівницею за наказом № 248б від 26.12.2005 р. Суд приходить до висновку, що у відповідача протягом 2005 р. працювало 4 інваліди тобто менше 4% нормативу.
Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому, що він не виконав встановлений законом норматив, оскільки відповідні державні органи не направляли відповідачу інвалідів для працевлаштування.
Дійсно, відповідно до статті 18 Закону працевлаштування інвалідів повинно здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі – органи працевлаштування інвалідів). Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, підприємства зобов’язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Однак, в пункті 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р., далі “Положення”, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК), органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктами 5, 10 Положення встановлено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, і працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до пунктів 11, 12, 14 Положення місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати, державна служба зайнятості – веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні, сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК, підприємства – створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
В частині 1 статті 218 Господарського кодексу України зазначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив, що ним було вжито у 2005 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і забезпечення встановлено Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу за не створення для працевлаштування інвалідів 1 робочого місця.
Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік та із поданих позивачем доказів, середня річна заробітна плата в 2005 році складала 7132 грн. Таким чином, відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі 7132 грн.
Суд вважає, що відповідач не довів і належними доказами не підтвердив, що ним було вжито у 2005 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і забезпечення встановлено Законом нормативу створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7132 грн. штрафних санкцій за незайняте робоче місце інвалідом у 2005 році.
Позивач, відповідно п. 34 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" звільнений від сплати мита, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача 71 грн. 32 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміравідгодівля”, Черкаська область, Золотоніський район, с. Вознесенське, код 02779068:
- 7132 грн. адміністративно-господарських санкцій на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50;
- 71 грн. 32 коп. судового збору із зарахуванням в доход до державного бюджету України стягувачем щодо якого є Золотоніська об’єднана ДПІ, отримувач - ВДК в м. Черкаси р/р 31110095600002 банк УДК в Черкаській області МФО 854018, код 25874421, код бюджетної класифікації –22090200 символ звітності банку –095 ;
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова оформлена
та підписана 07.11.2006 р.
СУДДЯ В.В. Єфіменко