ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"23" жовтня 2006 р. Справа №20/294-НА
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів
до Хмельницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Хмельницький
про - визнання протиправним та скасування рішення № 11/9 від 30.06.2006 року, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 135 від 14.07.2006 року;
- визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо відмови у прийнятті звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Малінковський Г.М.
Представники :
Від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.09.2006р.
Від відповідача - Гураль С. М. - за довіреністю № 07-01-300 від 16.02.2004р.
У судовому засіданні згідно ч. 3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 49 КАС України, позивач в судовому засіданні уточнив позовні вимоги і просить визнати протиправним та скасувати рішення № 11/9 від 30.06.2006 року та визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у прийнятті звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року.
Уточнення позовних вимог судом розглянуте і приймається.
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 11/9 від 30.06.2006 року та визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у прийнятті звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що неприйняття звіту за 2005 рік було підтверджене представником відповідача в судовому засіданні 03 жовтня 2006 року, неприйняття звіту за перше півріччя 2006 року підтверджене відповіддю директора МВД ХОВ ФССзТВП.
Стосовно штрафної фінансової санкції та нарахованої пені за „несвоєчасне перерахування страхових внесків (недоїмки)” в розмірі 145,31 грн. та 72,66 грн. зазначає наступне:
Заробітна плата за жовтень, листопад 2005 року була виплачена працівникам 29 грудня 2005 року, що підтверджується наданими суду видатковими касовими ордерами. Поряд із зарплатою, в листопаді та грудні працівникам видавався аванс. Також заробітна плата за січень 2006 року виплачувалась найманим працівникам 27.02.2006 року, що підтверджено наданими суду видатковими касовими ордерами. При цьому, на початку лютого 2006 року працівникам видавався аванс. Штрафна фінансова санкція та нарахована пеня за „несвоєчасне перерахування страхових внесків (недоїмки)” є протиправною, оскільки суперечить вимогам ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, яка визначає „Порядок і строки сплати страхових внесків”, а саме, частиною 1 цієї статі встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.”
Іншого нормативного акту, який визначає порядок та дату сплати страхових внесків чинним законодавством не встановлено і відповідачем ця обставина не спростована.
Однак, і при перевірці, і при застосуванні штрафної санкції ХОВ ФССзТВП навіть не з'ясовувався день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період
Щодо „неправомірних витрат” коштів ФССзТВП, зазначає, що відповідно до кількості днів, які ОСОБА_3 пропрацювала у лютому місяці 2006 року (з 01 по 22 лютого) їй була нарахована заробітна плата в розмірі 500 гривень. Ця обставина підтверджується табелем обліку робочого часу та заявою самої ОСОБА_3, яка просила дозволу виходити в лютому на роботу також і у вихідні дні. Таким чином, ОСОБА_3 пропрацювала з 01 по 22 лютого 2006 року 20 днів, за що їй була нарахована заробітна плата в розмірі 500 гривень, що значно вище встановленого мінімального рівня.
Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що відповідно до п. 7.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду № 16 від 26.06.01р., страхувальники та інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і своєчасно надавати органам реєстрації Фонду звітність щодо цих коштів за формою, яка затверджується в установленому порядку. Форма звіту затверджена постановою правління Фонду № 21 від 04.03.2004р.”Про форму звітності по коштах Фонду та Порядок її подання та обліку”. Відповідно до п. 7.5 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду один примірник звіту за формою № 4-ФСС з ТВП не пізніше 20-го числа наступного за звітним періодом місяця подається до органу реєстрації, другий - залишається в бухгалтерії страхувальника.
Відповідно до п. 3 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 21 від 04.03.2004 р. страхувальник має право не пізніше десяти днів до закінчення встановленого правлінням Фонду граничного строку подання звіту надіслати його на адресу робочого органу Фонду поштою з повідомленням про вручення.
Зі слів представника позивача звіт за формою Ф4ФСС з ТВП за 2005 рік подавався до Старокостянтинівської міжрайонної виконавчої дирекції ХОВ ФСС з ТВП 21.01.06р. (це була субота - вихідний день ) . Отже спростовується сам факт надання звіту позивача до Старокостянтинівської міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду.
Звіт форми № 4-ФСС з ТВП за І-півріччя 2006р. був зданий до міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду самим приватним підприємцем до закінчення граничного терміну і прийнятий працівниками дирекції. Отже твердження представника позивача про те, що звіт за І півріччя 2006 р. не приймався працівниками виконавчої дирекції є надуманим і не підтверджений. Відповідно до п. 3 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 21 від 04.03.2004р. страхувальник має право не пізніше десяти днів до закінчення встановленого правлінням Фонду граничного строку подання звіту надіслати його на адресу робочого органу Фонду поштою з повідомленням про вручення.
Отже беручи до уваги вищевикладене працівниками Старокостянтинівської міжрайонної виконавчої дирекції ХОВ ФСС з ТВП не було вчинено дій які можна визнати протиправними, оскільки сам позивач не виконав обов'язків які передбачені п.4 ч. 2 ст. 27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та вищезазначених Інструкцій.
У разі неподання за даний звітний період страхувальником звіту по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП до зведеного звіту включається звіт такого страхувальника за попередній звітний період (при звіті за І квартал - залишок цього страхувальника на початок звітного року). Беручи до уваги те, що позивачем не подано вчасно звіт форми № 4-ФСС з ТВП за 2005 рік, працівник міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду включив до зведеного звіту звіт позивача за 9 місяців 2005 року.
Щодо вимоги про скасування рішення Фонду, зазначає наступне :
Позивачем у 2005р. та І кварталі 2006р. утримання страхових внесків із заробітної плати працівників заробітна плата яких становила більше прожиткового мінімуму проводилися із розміру 0,5 %, а не 1 %. Тобто позивачем було порушено ст. 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” № 2213 від 11.01.2001р. Отже до бюджету Фонду позивач недоутримав страхових внесків в розмірі 12,50 грн. В зв'язку з чим в акті було відображено доутримання страхових внесків в сумі 12,50 грн. на фонд оплати праці в сумі 2500 грн. Дані факти було відображено в розділі 8 „Результати перевірки” Акту перевірки
Відповідно до статті 20 Закону № 2240, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання. Позивачем за кошти Фонду було проведено оплату листка по вагітності та пологам працівниці ОСОБА_3 на суму 1740,80 грн.
Перевіркою було встановлено, що по листку непрацездатності було переплачено суму 102,40 грн. так, як оплата здійснена за святкові дні та під час фактичної роботи працівниці (отримувала заробітну плату). Вищезазначені порушення були зазначені у акті перевірки.
Під час перевірки було встановлено, що протягом листопада, грудня 2005р. та січня, лютого 2006р. позивач не виконував своїх зобов'язань передбачених Законом України № 2240 по сплаті в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків. Відповідно до ст. 23 Закону України № 2240, страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Відповідно до акту перевірки та додатку НОМЕР_3 позивач допустив виникнення простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 145,31 грн.
На виконання ст. 30 Закону України № 2240, за матеріалами акту було винесено рішення № 11\9 від 30.06.2006 року за яким на позивача було накладено фінансові та штрафні санкції в сумі 248,52 грн., в тому числі:
- неправомірні витрати - 102,40 грн. - ці кошти не приймаються до заліку в рахунок страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника ( Інструкція про
порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затв. Постановою правління
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001р.)
- штрафні санкції в розмірі 50 % належної до сплати суми страхових внесків - 51,20 грн. (даний штраф складається із 50 % від суми 102,40 грн.)
- доутримано страхових внесків - 12,50 грн. (зазначена сума донарахована на Фонд оплати праці працівників позивача (2500 грн.) так як ці кошти не були перераховані до Фонду);
- нараховано пені - 3,51 грн.(на прострочену заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 145,31 грн.);
- штрафні санкції: в розмірі 50 % належної до сплати суми страхових внесків
(недоїмка) - 72,66 грн. ( 50 % від суми 145,31 грн.)
Враховуючи вищевикладене в позові просить відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне :
Згідно доручення на проведення перевірки НОМЕР_1 працівниками Фонду проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів підприємцем ОСОБА_1 м. Старокостянтинів за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року та встановлено, що позивачем за IV квартал 2005 року не було здано звіт за формою Ф4ФСС з ТВП за 2005 рік у зв'язку з чим фонд оплати праці був відображений в звіті за I квартал 2006 року. З заробітної плати, яка перевищувала прожитковий мінімум, утримувались внески 0,5%.. Не проведено утримання страхового збору в 2005-2006 роках в розмірі 12,50 грн. Неправомірні витрати склали 102,40 грн., про що було складено акт перевірки від 30.06.2006 року. Встановлено порушення Позивачем вимог ст. 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та встановле6но порушення ст. 1 Закону України „про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування „ від 18.01.2001 року за № 2213-Ш, а саме :
1. неправомірні витрати -102,40 грн.;
2. несвоєчасно перераховані страхові внески (недоїмка) -145,31 грн.;
3. нараховано пені -3,51 грн.;
4. доутримано страхових внесків 12,50 грн.
На підставі акту перевірки від 30.06.2006 року, відповідно до ст. ст. 30, п. п. 6 п. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 року за № 2240-ІІІ, заступником директора Фонду винесене Рішення № 11/9 від 30.06.2006 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню в розмірі 248,52 грн.. а саме:
1. нараховано пені в сумі 3,51 грн.;
2. штрафні санкції в розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків (недоїмки) - 72,66 грн.;
3. неправомірні витрати -102,40 грн.;
4. доутримано страхових внесків - 12,50 грн.
5. штрафні санкції в розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків -6,25 грн.;
Позивач, вважаючи спірне рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, просить визнати його протиправним та скасувати, та визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у прийнятті звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року.
При цьому, позивачем подано до матеріалів справи листок непрацездатності виданий ОСОБА_3, табель обліку використання робочого часу за лютий 2006 року, видаткові касові ордери, відповідь директора Старокостянтинівської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
1. Щодо визнання неправомірними дій відповідача по неприйняттю звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року :
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, страхувальниками є особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок.
У відповідності до ст. 27 Закону, страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.
Порядок надання звітів за формою Ф-4ФССзТВП регламентується „Порядком подання та обліку звітів по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” затв. Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 21 від 04.03.2004р. Відповідно до даного порядку всі страхувальники повинні щоквартально, наростаючим підсумком з початку року, надавати робочим органам Фонду звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф-4ФССзТВП.
Враховуючи зазначене, звіти за формою Ф-4ФССзТВП до органів Фонду повинні подаватись страхувальниками, подання звітів іншими установами та організаціями за страхувальника Законом та Порядком не передбачено.
Крім того, судом приймається до уваги, що відповідно до п. 1.7 Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затв. Постановою Правління Національного банку України 03.12.2003р. за N 520, доручення це цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (придбавати майно, здійснювати платежі, здійснювати операції з валютними цінностями та коштами тощо)
При цьому судом враховується, що позивачем не подано в матеріали справи будь-яких доказів, що підтверджують право подання звітів до Фонду не страхувальником, а асоціацією підприємців м. Старокостянтинова.
Враховуючи зазначене, в позові, в частині визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача, щодо неприйняття звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року належить відмовити.
2. Щодо скасування рішення № 11/9 від 30.06.2006 року, судом приймається до уваги наступне :
Статтею 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”, встановлено розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.
Частиною 1 ст. 30 Закону України „„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” встановлено відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було утримано страхових внесків на суму 12,50 грн. із фонду заробітної плати 2500 грн., тобто позивач утримував 0,5 % від суми заробітної плати.
Таким чином відповідачем правомірно доутримано страхові внески в сумі 12,50 грн. Та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6,25 грн.
Відповідно до ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Актом перевірки встановлено, що дана вимога закону позивачем частково не виконувалась протягом листопада, грудня 2005 року та січня, лютого 2006 року, а тому утворилася прострочена заборгованість позивача перед Фондом в сумі 145,31 грн., що стало підставою для стягнення зазначеної суми згідно рішення № 11/9 та застосування штрафних санкцій згідно ст. 30 Закону в розмірі 50% в сумі 72,66 грн.
Посилання позивача про те, що заробітна плата виплачувалась найманим працівникам щоквартально правомірно, а не щомісячно, у зв'язку з чим відповідачем донараховано простроченої заборгованості 145,31 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 72,66 грн. з посиланням на видаткові касові ордери, судом до уваги не приймається.
Оскільки ст. 1 Закону України „Про оплату праці” визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Зазначена норма кореспондується і в ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати , яка ратифікована Україною, відповідно до якої термін „заробітна плата” означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
В поданому до матеріалів справи позивачем трудовому договорі (п. 3) визначено, що заробітна плата працівнику оплачується щомісячно.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заробітна плата працівникам, позивачем виплачувалась щомісячно.
Щомісячне нарахування заробітної плати позивачем підтверджується також довідками управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі НОМЕР_3, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України НОМЕР_4, Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості НОМЕР_5, якими зазначено, що заборгованість по внесках і заборгованість по заробітній платі відсутня.
Таким чином відповідачем правомірно донараховано прострочену заборгованість в сумі 145,31 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 72,66 грн.
Відповідно до статті 20 Закону № 2240, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання. Позивачем за кошти Фонду було проведено оплату листка по вагітності та пологам працівниці ОСОБА_3 на суму 1740,80 грн.
Також під час перевірки було виявлено, що позивачем було оплачено допомогу по вагітності та пологам з порушенням ст. 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2003р. № 2240-III на загальну суму 145,31 грн. Дане порушення було зазначено в розділі 4 „Правильність використання коштів Фонду на виплату встановлених видів допомог по соціальному страхуванню”, а також в додатку до акту.
Відповідно до ст. 38 Закону України № 2240, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до листка непрацездатності НОМЕР_2 виданого найманому працівнику ОСОБА_3 він почався з 23.02.06р.
Під час перевірки було виявлено, що ОСОБА_3 було виплачено заробітну плату за лютий 2006р. за всі робочі дні, тобто допомога за кошти Фонду була виплачена за період з 23 по 28 лютого 2006р. неправомірно так як не було необхідності компенсації втрати заробітної плати.
Під час перебування ОСОБА_3 у відпустці по вагітності та пологам позивачем було виплачено за кошти Фонду допомогу за святковий день який встановлений ст. 73 КЗпП України.
Відповідно до п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затв. Постановою Кабінету Міністрів № 1266 від 21.09.2006р., сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.
Тобто, святковий день не підлягає оплаті за кошти Фонду.
Судом не приймається до уваги поданий в судовому засіданні табель обліку робочого часу, та посилання на заяви працівника в яких вона просить роботодавця дозволу працювати у вихідні дні, оскільки, як вбачається з листка непрацездатності працівник в лютому місяці відпрацював стільки ж днів скільки ним було відпрацьовано і за 12 місяців (помісячно) в 2005 році так і в січні -лютому 2006 року.
Заробітна плата працівника, відповідно до книги нарахувань заробітної плати, в лютому 2006 року не змінилась порівняно з іншими місяцями в які вона працювала.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу (наказу, розпорядження) про залучення працівника до роботи у вихідні дні.
Згідно ст. 71 КзПП України, залучення працівників у вихідні дні допускається тільки у виняткових випадках. Жодного із перелічених статтею випадків, позивачем не названо.
Судом також враховується й той факт, що при проведенні перевірки та під час складання акту перевірки (в присутності позивача), позивачем підписано акт без жодного заперечення щодо зазначених в акті перевірки порушень.
За таких обставин в позові належить відмовити.
Судові витрати у справі покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 - 259, п.п.3, 6 - 7 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
В позові приватного підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів до виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Хмельницький про визнання протиправним та скасування рішення № 11/9 від 30.06.2006 року та про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо відмови у прийнятті звітів за 2005 рік та за 1 півріччя 2006 року відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.