ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"09" листопада 2006 р. Справа №6/5564-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький
до Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільське спеціалізоване ремонтно будівнельне управління" с. Гуменці Кам'янець-Подільського району
про стягнення 10 592,98 грн. адміністративно-господарських санкцій
Суддя Танасюк О.Є. Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.
Представники сторін:
від позивача Мороз Т.М. –представник за довіреністю №01-04/33 від 13.01.06р.
від відповідача Андрушко А.В. –представник за довіреністю №07-Н від 29.09.06р.
Суть спору: Позивач у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.06р., просить суд у відповідності до вимог ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” стягнути з відповідача 21 185,96 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача (нестворення 2 робочих місць для інвалідів).
В підтвердження позовних вимог, позивачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., який подано відповідачем до фонду, розрахунок штрафних санкцій згідно вимог Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві (затв. наказом Міністерства статистики від 07.07.1995 р. №287/823), відповідно до якого розрахована сума санкцій в розмірі 21 185,96 грн. за нестворення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву та його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, вказуючи, що на даний час на підприємстві працюють шість (при нормі -4 робочих місця) інвалідів. Тому, позовні вимоги позивача вважає безпідставними.
При розгляді поданих відповідачем в судовому засіданні документів вбачається, що в 2005р. на підприємстві відповідача працювало 4 особи, які є інвалідами. Щодо твердження відповідача про зайнятість на підприємстві гром. Закордонець М.О., яка на думку відповідача також є інвалідом, то з наданої ним довідки МСЕК вбачається, що вказана особа стала інвалідом лише в 2006р., тому не може вважатися такою, що працювала на підприємстві в 2005р. в межах квоти робочих місць, зайнятих інвалідами.
З огляду на зазначене, позивачем в судовому засідання подано заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 10 592,98 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворення 1 робочого місця для інваліда.
Зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне подану заяву задоволити.
Розглядом поданих матеріалів справи встановлено:
Відкрите акціонерне товариство „Кам’янець-Подільське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління”,, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.
Відповідачем подано позивачу звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, відповідно до якого відповідачем показана середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –114 осіб, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –1; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу –5 інвалідів; фонд оплати праці штатних працівників –1207,6 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –10 593,00 грн.; сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів –10 593,00 грн.
В судовому засіданні відповідачем подано довідку ВАТ „Кам’янець-Подільського СРБУ” №89 від 27.09.06р., відповідно до якої на підприємстві в 2005р. зайнято 5 працівників, які є інвалідами. Однак, щодо твердження відповідача про зайнятість на підприємстві гром. Закордонець М.О., яка на думку відповідача також є інвалідом, то з наданої ним довідки МСЕК вбачається, що вказана особа стала інвалідом лише в 2006р., тому не може вважатися такою, що працювала на підприємстві в 2005р. в межах квоти робочих місць, зайнятих інвалідами.
Позивачем також проведено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій з врахуванням середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу –114 чол., фонду оплати праці штатних працівників –1207,6 тис. грн., середньомісячної заробітної плати штатного працівника 10 592,98 та 4% нормативу передбаченого ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ (1 особа), що становить 10 592,98 грн.
Позивачем подано довідки Кам’янець-Подільського міського центру зайнятості №14-05/931 від 31.05.06р. та управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради №3606/06 від 31.05.06р. про те, що ВАТ „Кам’янець-Подільського СРБУ”, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району звітів про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів та про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р., не подавало.
Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з відповідача 10 592,98 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом 1 робоче місце.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст. 19. Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (із змінами та доповненнями)(надалі Закон) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів (ч.2 ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ч.1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
При цьому, п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 (далі –Положення), передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з п. 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (п.14 Положення).
Відповідно, вказаним Положенням визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
З поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників становить 114 чол., штатні працівники, яким встановлена інвалідність - 4 працівники, чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу-5 чол.
При цьому, враховуючи положення ст.19 Закону та поданий позивачем розрахунок на даному підприємстві, чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу - 1 чол.
Відповідачем не надано суду доказів про вжиття заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, інформування місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробки і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.
Натомість позивачем подано довідки Кам’янець-Подільського міського центру зайнятості №14-05/931 від 31.05.06р. та управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради №3606/06 від 31.05.06р. про те, що ВАТ „Кам’янець-Подільського СРБУ”, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району не повідомляло та не подавало звітів про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів та про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано встановлений Законом норматив для працевлаштування інвалідів, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 10 592,98 грн. адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п. 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства „Кам’янець-Подільське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління”, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району про стягнення 10 592,98 грн., с. Гуменці Кам’янець-Подільського району про стягнення 10 592,98 грн. адміністративно-господарських санкцій задоволити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кам’янець-Подільське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління”, (с. Гуменці Кам’янець-Подільського району, код ЄДРПОУ 05473016) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87 (код 23565124) 10 592,98 грн. (десять тисяч п’ятсот дев’яносто дві гривні 98 коп.) адміністративно-господарських санкцій.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. прим. :
- до справи,
- позивачу,
- відповідачу.