26.11.2012
Справа № 212/11516/2012
Провадження 2/232/1086/12
Справа №212/11516/2012
2/232/1086/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2012 р. Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Овсюк Є.М.,
при секретарі Олійник І.Ю.
провівши відкрите судове засідання по справі за позовом ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2012 ТОВ «Компанія «Бізнесторгівнвест»звернулось до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки торгівельного комплексу та офісу, що розташований по АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Компанія «Бізнесторгівнвест»посилалось на той факт, що ОСОБА_2 не набула в установленому порядку право власності на частку у торгівельному комплексі та офісі, що розташований по АДРЕСА_1 не мала права його відчужувати, а тому вказаний договір купівлі-продажу суперечить вимогам закону та має бути визнаний недійсним.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що скасування рішення суду про визнання права власності на майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, не є підставою для визнання такого договору недійсним. Також вказував, що позивачем не доведено виконання ним договору підряду №20/09-001.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, тому суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
20.09.2006 року між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»укладено договір будівельного підряду №20/09-001, предметом якого відповідно до п.1.1 є будівництво торговельно-офісного центру по вул. Воїнів Інтернаціоналістів, у м. Вінниці з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації.
Відповідно до п.2.1.10 договору будівельного підряду №20/09-001 ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»взяло на себе зобов'язання забезпечити юридичне супроводження будівництва об'єкта і по закінченню будівництва надати ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» або іншим особам за його поданням, необхідні документи для подальшого оформлення прав власності на відповідні частини об'єкту; забезпечити отримання дозволу Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-вишукувальних робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки.
ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»у повному обсязі виконало свої зобов'язання по договору будівельного підряду від 20.09.2009 року, перерахувавши на рахунок ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»грошові кошти в сумі 3 976 000,00 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.
З дозволу на виконання будівельних робіт вбачається, що їх мало здійснювати ТОВ «НБК», а відповідно до договору №20/09-001 від 20 вересня 2006 року ТОВ «НБК» взяло на себе зобов'язання субпідрядника по будівництву торгівельно-офісного центру у м. Вінниці по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, замовником якого виступила ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», це ж товариство здійснило й оплату виконаних робіт.
Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ст.876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Як встановлюють положення частин 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, як і були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва.
Виходячи з системного аналізу змісту ст.ст. 331, 530, 876 ЦК України та договору підряду за умов належного виконання сторонами договору підряду своїх зобов'язань у ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»мало виникнути право власності на торгівельний центр та офіс по вул.Воїнів Інтернаціоналістів у м.Вінниці. До завершення будівництва та введення в експлуатацію торгівельно-офісного центру у ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»наявні майнові права на об'єкт будівництва.
Отже, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»у відповідності до ст.876 ЦК України та договору будівельного підряду №20/09-001 від 20.09.2006 року набуло майнові права (право власності) на об'єкт будівництва, передбачений договором, яким є торговельно-офісний центр по АДРЕСА_1
З наданих суду матеріалів та пояснень, вбачається, що ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», взявши на себе перед ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» обов'язок забезпечити отримання дозволу Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-пошукових робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки під будівництво об'єкту, виконало його недобросовісно, збудувавши приміщення торговельно-офісного центру на земельній ділянці, орендованій приватним підприємцем ОСОБА_5.
В зв'язку з невиконанням ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»свого обов'язку щодо передачі об'єкта будівництва, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»звернулось до суду з позовом про зобов'язання до виконання умов договору підряду №20/09-001 від 20.09.2006 року.
В ході розгляду справи ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»стало відомо, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року визнано право власності на торгівельний комплекс та офіс, що розташований по АДРЕСА_1, без номеру, позначений у плані літерою А, який складається з підвалу, загальною площею 277,9 кв.м., 1-го поверху, площею 294,1 кв.м., 2-го поверху, загальною площею 292,9 кв.м., 3-го поверху, площею 297,6 кв.м., а всього загальною площею літери А 1162,5 кв.м, за ОСОБА_5
Також судом встановлено, що після ухвалення Ленінським районним судом м. Вінниці 17 жовтня 2008 року рішення ОСОБА_5 здійснила відчуження часток у спірному комплексі фізичним особам, в тому числі і ОСОБА_2
Так, за договорами від 02.07.2009 року ОСОБА_2 було продано 277,9 кв. м., 57 кв. м. і 57 кв. м.; за договором від 21.04.2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_1,ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12 було продано 137,6 кв. м.; за договором від 27.05.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_13 було продано 55,9 кв. м.
Після придбання вказаних приміщень, ОСОБА_2 разом з іншими співвласниками звернулася до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до ОСОБА_14 (який є директором ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД») про зобов'язання останнього не чинити перешкод позивачам в користуванні належними їм на праві власності приміщеннями, що розташовані в торгівельному комплексі та офісі за адресою: АДРЕСА_1, та визнання права власності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року позов було задоволено. Визнано протиправними дії ОСОБА_14 та зобов'язано його не чинити перешкод позивачам в користуванні належними їм на праві власності приміщеннями, що розташовані в торгівельному комплексі та офісі за адресою: АДРЕСА_1 Визнано за позивачами право власності на відповідні частки в зазначеному торгівельному комплексі та офісі із зазначенням конкретних приміщень, з яких складаються ці частки, в тому числі за ОСОБА_2 визнано право власності на 6/25 та 1/20 часток у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та яка складається з приміщень підвалу з 1-1 по 1-21 та приміщення на третьому поверсі 9-10, загальною площею 337,3 кв.м.
В подальшому ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 20.08.2010 року, реєстр. № 1413, продала частину належної їй частки в торгівельному комплексі та офісі, що розташований по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1
Відчужувана за даним договором на користь ОСОБА_1 частка торгівельного комплексу та офісу становить 19/200 частин нежитлового приміщення і складається з підвальних приміщень 1-13, 1-14, 1-15, 1-16, 1-17, 1-18, загальною площею 104 кв.м.
Суд вважає, що договір купівлі-продажу 20.08.2010 року має бути визнаний недійсним, з огляду на таке.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зазначені в ст.203 ЦК України, зокрема це такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В судовому засіданні сторони повідомили суду, що Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинив виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2012 р. до закінчення касаційного провадження.
Однак, враховуючи обставини, викладені в наявній в матеріалах справи постанові про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві торгівельно-офісного центру у АДРЕСА_1, за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин було вчинено покупцем за (ОСОБА_1.) під впливом обману останньої, оскільки ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_1 про обставини, що мають істотне значення, а саме, про те, що вона придбаває частки у приміщенні торговельно-офісного центру, яке не є у встановленому порядку прийнятим у експлуатацію. Про зазначені обставини ОСОБА_2 було відомо, оскільки вона придбавала частини спірного приміщення безпосередньо у ОСОБА_5, і в укладених між ними договорах зазначалось, що приміщення належать ОСОБА_5 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цьогоКодексу.
Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Спірне приміщення було придбане ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5
Як вже зазначалось, право власності ОСОБА_5 на торгівельний комплекс та офіс, що розташований по вул.Воїнів Інтернаціоналістів, у м. Вінниці було визнано за нею рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_15 про визнання права власності.
Проте рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22.11.2012 року за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_15 про визнання права власності на торгівельний комплекс та офіс, що розташований по АДРЕСА_1 відмовлено.
Отже, ОСОБА_5 не набула у встановленому порядку права власності на торговельно-офісний центр і не мала права відчужувати його ОСОБА_2
Відтак, право власності ОСОБА_2 на частину спірного комплексу не може вважатись набутим правомірно.
Крім того, як зазначено в п.1.2 Договору купівлі-продажу від 20.08.2010 року відчужувана частка торгівельного комплексу та офісу належить продавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці 29.12.2009 року у справі позовом ОСОБА_2, ПТПМП Фірми «Едельвейс», ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_5 до ОСОБА_14 про зобов'язання останнього не чинити перешкод позивачам в користуванні належними їм на праві власності приміщеннями та визнання права власності.
Однак, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2012 року за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 грудня 2009 року в частині визнання права власності на відповідні частки у торгівельному комплексі та офісі скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено позивачам в задоволенні позову в частині визнання права власності на відповідні частки у торгівельному комплексі та офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не набула права власності на торговельно-офісний центр, то договір купівлі-продажу від 20.08.2010 року укладений з порушенням ст.658 ЦК України, внаслідок чого є недійсним.
Крім того, вимогами ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (фактично введення в експлуатацію) особа може укласти договір саме щодо об'єкта незавершеного будівництва, а не об'єкта нерухомого майна.
Відповідачами не надано доказів введення спірного комплексу в експлуатацію, відтак договір купівлі-продажу від 20.08.2010 року суперечить положенням ст.331 ЦК України.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як зазначалось вище, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»в зв'язку з виконанням договору будівельного підряду №20/09-001 від 20.09.2006 року набуло майнові права (право власності) на торгівельний комплекс та офіс, що розташований по АДРЕСА_1 тому, безсумнівно, є заінтересованою особою в розумінні ст.ст.215, 216 ЦК України, права та законні інтереси якої порушено вчиненням оскаржуваного правочину.
Також в матеріалах справи наявна постанова старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Черевань Д.А. від 07.04.2012 року за заявою директора ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»порушено кримінальну справу по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві торгівельно-офісного центру в АДРЕСА_1, за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідачів ОСОБА_18 з приводу невиконання позивачем договору підряду №20/09-001 від 20.09.2006 року, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами фінансування позивачем будівництва, та іншими доказами, в тому числі постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 07.04.2012 року про порушення кримінальної справи, а також рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.11.2012 року, яким встановлена участь ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»в будівництві спірного об'єкту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60,88, 208, 212-215 ЦПК України
ВИРІШИВ:
Позов ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір купівлі продажу від 20.08.2012 р. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_19 та зареєстрований в реєстрі за номером 1413.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» судові витрати в розмірі 110,20 грн.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня його проголошення не була подана апеляційна скарга.
Суддя: