Справа № 1325/2-35/12 Головуючий у 1 інстанції: Кріль Л.М.

Провадження № 22-ц/1390/5296/12 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 45

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Павлишина О.Ф., Федоришина А.В.

за участі судового секретаря: Дідуся О.Р.,

відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Лімнянська сільська рада Турківського району Львівської області про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та усунення перешкод в користування дорогою,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га, кадастровий номер 4625585100:01:009:0008 серії ЯЛ №397798, який зареєстрований 12.12.2010 року на ім'я ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні їхньою спільною дорогою (заїздом), яка пролягає до їхніх житлових будинків, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі вказує, що рішення суду є незаконним, оскільки позов подано неналежним позивачем та без будь яких правових на це підстав. Крім того зазначає, що позивачка протягом багатьох років користується її земельною ділянкою для проїзду, чим створює їй незручності у використанні свого городу. Апелянт стверджує, що узгодила межі земельних ділянок із сусідами, після чого приватизувала свої ділянки, отримала державний акт на землю на підставі рішення сесії Лімнянської сільської ради №519 від 1 жовтня 2009 року, яке ніким не оскаржено, тому у позивачки не має ніяких законних підстав щоб позбавити її права власності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (а.с.121-123).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2 на обґрунтування апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення скарги.

Суд першої інстанції, в супереч доводам апелянта, з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами докази, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував норми матеріального права що, регулюють спірні правовідносини, дотримався при цьому вимог процесуального права.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних права та інтересів осіб, визначених ст.16 ЦК України, може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як передбачено положеннями ст.116 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частиною ч.1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником садиби по АДРЕСА_2 Турківського району Львівської області а ОСОБА_2 -будинку АДРЕСА_1 в цьому ж населеному пункті. На підставі рішенням сесії Лімнянської сільської ради №519 від 1 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га, кадастровий номер 4625585100:01:009:0008 серії ЯЛ №397798, який зареєстрований 12.12.2010 року на ім'я ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (а.с.9, 50-53).

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 та матеріалів справи, остання, ставлячи питання про визнання недійсним Державного акту на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0350 га., вказує на те, що в склад цієї земельної ділянки увійшла частина дороги шириною біля 3-х метрів, яка постійно знаходилась у їх спільному користуванні із відповідачкою. Після отримання державного акту на землю остання перешкоджає їй користуватись цією дорогою для проїзду до її садиби по АДРЕСА_2

В ході розгляду даної справи апеляційним судом, ОСОБА_2 підтвердила, що сторони раніше спільно користувались спірним заїздом, та визнала, що цей заїзд слугував для них єдиним виїздом на основну дорогу та виїзду із села. Однак вона вважає, що позивач може облаштувати собі інший заїзд через свою земельну ділянку.

Судом першої інстанції встановлено, що після виникнення конфлікту це спірне питання між сторонами відносно спільного для них проїзду вирішувала комісія Лімнянської сільської ради Турківського району, якою встановлено, що виконавець землевпорядних та геодезичних робіт ТзОВ «Лібра-ВР»ОСОБА_4 при проведенні обмірів обох земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідачки ОСОБА_2 допустив помилку, в результаті чого дорога загального користування (заїзд) для обох сторін помилково була приватизована ОСОБА_2. Позивач ОСОБА_3 іншого заїзду до свого житлового будинку немає і немає можливості облаштувати другий проїзд до її житлового будинку, що підтверджується актом комісії Лімнянської сільської ради Турківського району за участі сільського голови, спеціаліста -землевпорядника та депутатів даної сільської ради, головного спеціаліста з контролю використання та охорони земель управління Держкомзему у Турківському районі, державного інспектора з ОНПС у Львівській області та представника - геодезиста ТзОВ «Лібра-ВР» в присутності землекористувачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (а.с.80) та рішенням позачергової 8-ї сесії VI-го скликання Лімнянської сільської ради Турківського району №101 від 19 березня 2012 року про затвердження цього акту (а.с. 81), довідкою Лімнянської сільської ради ві 14.07.201 року за №1109 (а.с.8).

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.303, п.1ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Павлишин О.Ф.

Федоришин А.В.