Справа № 2- 9 /08 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

             5 березня  2008 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого-судді Водолага А.В.., при секретарі Стрілець Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання неправомірним користування відповідачем ОСОБА_2належним їй на праві приватної власності жилим  будинком АДРЕСА_1та примусове його  виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення, та зустрічним позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого Зіньківською нотаріальною конторою 8.08.1992 року с/справа НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1. визнання недійсним свідоцтва про  право власності виданого Зіньківською нотаріальною конторою 8.08.1992 року на ім'я ОСОБА_1, спадкова справа НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

            В судове засідання з'явився позивач з представником і відповідач з представником. Представник третьої особи Зіньківської нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, направивши в адрес  суду заяву про розгляд справи без його участі.

            В первісному позові позивачка просить суд визнати неправомірним користування відповідачем ОСОБА_2належним їй на праві приватної власності жилим будинком, розташованим по АДРЕСА_1, та постановити рішення про йог примусове виселення без надання  іншого житлового приміщення. В процесі судового розгляду справи позивачка ОСОБА_1. заявила клопотання про зміну позовних вимог, мотивуючи тим, що на даний час відповідач ОСОБА_2. виписався  з належного їй житлового будинку, але в її  господарстві залишились речі, які належать відповідачу: мопед, одяг, тому вона просить суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідача забрати  з її господарства належні йому речі, так як своїми діями відповідач порушує її право на недоторканість житла, так як в нього залишається підстава для приходу в належне їй господарство.

            Заявлений зустрічний позов про визнання недійсним  свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1року її чоловіка ОСОБА_3., та свідоцтво на право власності на спірний будинок вцілому, виданий Зіньківською нотаріальною контору 8.08.1992 року, спадкова справа НОМЕР_1 не визнає в повному обсязі. В обгрунтування заявлених позовних вимог ї заперечень по зустрічному позові пояснила. На час розгляду справи в суді відповідач не проживає в належному  їй господарстві, але в господарстві залишились речі відповідача ОСОБА_2.: мопед, одяг, які він добровільно не бажає забирати. Тому вона просить суд постановити рішення, яким зобов'язати  відповідача забрати з належного їй на праві власності господарства належний йому мопед, який зберігається  в гаражі і належний йому одяг, так як не бажає, щоб відповідач використовував належні їй приміщення для зберігання особистого майна. При прийнятті рішення просить врахувати, що ОСОБА_2. перебуваючи в господарстві затіває сварки, бійки. 13.08.2007 року, під час сварки він спричинив їй і своїй сестрі ОСОБА_4. тілесні ушкодження за що притягувався до кримінальної відповідальності по ст. 125 ч.1, ч.2 КК України, після чого перестав неправомірно проживати в її житловому будинку. Не визнає позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про  право на спадщину за законом на майно померлого чоловіка ОСОБА_3. та свідоцтва про право власності на спірний будинок вцілому, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2, говорить неправду. На час смерті спадкодавця ОСОБА_3.  відповідач проживав в будинку по АДРЕСА_1. Добре знав, що вона вступає в спадщину на все майно, що належить чоловікові на правах власності і не заперечував проти цього, що підтверджується тим, що  він не оскаржив вчиненні нотаріальні дії на протязі 10 днів відповідно ст. 286 ЦПК України (ред.. 1963 р.), його заява про те, що  він тільки в вересні 2007 року виявив, що вона вспадкувала належне померлому чоловікові майно в повному обсязі  спростовуються показаннями свідків, яких необхідно допитати в судовому засіданні: ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8.. Вона відкрито володіла успадкованим майном і продовжує володіти, на протязі більше 10 років, доглядала за майном, побудувала сарай, нову огорожу, сплатила страхову внески, комунальні послуги і т.д. Відповідач проживав в будинку, але своїх коштів в утримання спірного майна не вкладав, не приймав належної участі в його утриманні його в належному стані. Крім вище сказаного, позивач ОСОБА_1. вважає, що вона набула право на  спадкування майном за набувальною давністю, ст. 344 ЦК України (в ред.. 2003 р.) , так як на протязі більше  10 років  відкрито володіла спірним майном, володіла безперервно і продовжує володіти, і тому із цих підстав її неможливо позбавити права  власності на успадковане майно.

            Той факт, що відповідач ОСОБА_2. знав у 1992 році, що вона вспадкувала все належне чоловікові  майно і не заперечував проти цього, підтверджується тим, що він  особисто знайшов покупця на автомобіль «ЗАЗ», який залишився після смерті чоловіка, а його батька, говорив даному покупцю, що продасть автомобіль «ЗАЗ» після того, коли мати вступить в спадщину особисто свої м автомобілем возив її і покупця в МРЕО для оформлення документів на продажу автомобіля, її як власник автомобіля, особисто возив до нотаріуса для отримання нею свідоцтва на право влаcноcті на автомобіль «ЗАЗ». Тому вона і не визнає заявлених зустрічних позовних вимог.

            Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2, позовні вимоги в частині  зобов'язання йому забрати з господарства позивача належні йому речі не визнав в повному обсязі. Позовні вимоги про  визнання недійсним  свідоцтв про право власності та свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1., спадкова справа 244, виданий Зіньківською Нотаріальною конторою 8.08.1992 року, заявлені в зустрічному позові підтримує в повному обсязі і в обгрунтування заперечень по первісному позову і позовних вимог по зустрічному позову пояснив. Він не визнає позовну вимогу про заборону йому використовувати приміщення  господарства ОСОБА_1. розташованого АДРЕСА_1для зберігання належних йому речей з тих підстав, що на даний час він не має власного житла, проживає  в побутовій кімнаті організації, де він працює, тому особистих речей йому зберігати ніде. Крім того вважає, що він незаконно позбавлений ½  частини спадкового майна, що залишилося після смерті батька і тому має право на ¼ частину житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1. На час  смерті батька ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1року, він проживав в спірному будинку проживала і його бувша дружина, тому він вважає, що відповідно до ст. 549 ч.1 п.2 ЦК України (ред.. 1963 р), він має право на ¼ житлового будинку і господарських  будівель, так як фактично вступив в володіння спадковим майном, після смерті батька. Відповідно до інструкції про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Тому він і не звертався до нотаріальної контори, за отримання свідоцтва про право на спадщину. Довідок про те, що  він сплачував податки, страхові платежі, комунальні послуги надати суду не може, так як всі документи, необхідні для управління і володіння жилим будинком і господарськими спорудами, земельною ділянкою вела мати. І вони були виписані на її прізвище. Про те, що в 1992 році мати успадкувала все майно, яке залишилося після смерті батька, він узнав тільки в  2007 році, під час проведення попереднього судового засідання за позовом матері до суду про втрату ним права на користування житловим приміщенням та про примусове виселення з житлового будинку. Вважає, що його незаконно позбавили права власності на його долю в спадковому майні, яке залишилося після смерті  батька, тому змінені заявлені позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтв про право власності і право на спадщину за законом, виданих Зіньківською нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1,, спадкова справа НОМЕР_1 від 8.08.1992 року підтримує в повному обсязі.

            Допитана в судовому засіданні в якості свідка на стороні позивача ОСОБА_1, громадянка ОСОБА_9, суду показала. ОСОБА_2 знав, що його мати вступає в спадщину на майно, що залишилося після смерті її  чоловіка і не заперечував проти цього. Про це знав як він, так і його дружина. Вони постійно говорили ОСОБА_1., коли вона просила допомоги в веденні господарства: «Ти хазяйка, той роби». Чула як дружина ОСОБА_2, висловлювала своє обурення , коли ОСОБА_1, вступила в спадщину  на все майно і принесла додому документи. Приблизно в  1993 році ОСОБА_2, разом з дружиною перейшла жити в будинок до  матері дружини і декілька років ОСОБА_2. проживав там. Активної участі в утриманні жилого будинку  і господарства вцілому, де проживала  ОСОБА_1. не приймав. Все це їй відомо, так як вона проживає з 1991 року по сусідству і підтримувала і підтримує дружні стосунки з сім'єю ОСОБА_1..

            Допитана в якості свідка на стороні позивача ОСОБА_1. громадянка ОСОБА_8. суду показала. Сім'ю ОСОБА_1. знає з 1993 року. В 2003-2004 роках співмешкала з ОСОБА_2, проживали в будинку, що  належить цього матері ОСОБА_1. Про те, що його мати прийняла всю спадщину  після смерті чоловіка, знав, знала про це і вона від ОСОБА_1. так як це не було таємницею. Вирішив подати на свою частку в серпні 2007 року, коли після сварки з матір'ю став проживати  в гаражі, що розташований в спірному господарстві.

            Допитана в якості свідка ОСОБА_4., дочка ОСОБА_1, і сестра ОСОБА_2. суду показала. На час смерті батька  вона вже проживала окремо, в Київській області. Вона приїжджала на похорони, помини і взагалі постійно навідувалася до мами. Після смерті батька розмова про спадщину  була. Брат знав, що мама прийняла спадщину після смерті батька. Брат продав автомобіль «ЗАЗ», що залишився після смерті батька. При продажу особисто возив в МРЕО, на оформлення  документів при продажі автомобіля , маму як власника автомобіля  «ЗАЗ». Взагалі стояло питання хто вступить в спадщину, я відповіла, що частина, яка належати мені повинна належати мамі. Мама говорила, що як вона помре, тоді і будимо ділити спадщину. Спадкове майно, що залишилося після смерті батька, з дня його смерті знаходилося в розпорядженні і управлінні мами. Вона сплачувала необхідні комунальні послуги і інші платежі, підтримувала його належний стан, вступивши в спадщину побудувала нові побутові будівлі, огорожу. Брат активної участі в утриманні господарства не приймав.

            Допитаний в якості свідка ОСОБА_10. суду показав. В гості до ОСОБА_1., яка  приходиться йому тещею  приїзджає часто. Знає, що після смерті чоловіка вона оформила на себе спадкове майно, що залишилося після чоловіка. Спір за спадкове майно не виникав, вступ ОСОБА_1. в спадщину  приймалось як належне.

            Допитана в якості свідка на стороні ОСОБА_2. громадянка ОСОБА_11, бувша його дружина суду показала. Проживати в господарстві ОСОБА_1. стала в травні-червні 1992 року, після смерті ОСОБА_12. Шлюб уклали 15 серпня 1992 року. В 1993 році разом з чоловіком перейшла жити до своєї матері - причина сварки з свекрухою. Коли проходило спадкування майна, що належало ОСОБА_3. не знає. Автомобіль «ЗАЗ» був проданий, але як не знає. Чи були при ній сварки за спадкове майно, не помнить.

            Допитаний в якості свідка на стороні ОСОБА_1. громадянин ОСОБА_7, суду показав. Він підтримував і підтримує дружні стосунки з  сім'єю ОСОБА_1. Син ОСОБА_1. громадянин ОСОБА_2. доводиться йому кумом. В 1992 році  він купив автомобіль «ЗАЗ», що залишився після смерті ОСОБА_3., при цьому ОСОБА_2. говорив, що потрібно почекати кілька місяців, поки мати вступить в спадкове майно. При оформлені купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_2. особисто на своєму автомобілі «Жигулі» возив його і свою матір в Опішнянське МРЕО. В зв'язку з тим, що в свідоцтві про право на спадщину  не було вказано, що ОСОБА_1. вспадкувала автомобіль «ЗАЗ» вони в трьох їздили до нотаріуса і він видав ще одне свідоцтво про право на спадщину на автомобіль «ЗАЗ» на ім'я  ОСОБА_1. При отриманні свідоцтва був присутній ОСОБА_2.

            Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1. і її представника, пояснення відповідача ОСОБА_2. і його представника, покази, дослід свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_11., ОСОБА_4,, ОСОБА_10., дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що змінені ОСОБА_1. позовні вимоги про зобов'язання відповідача за первісним позовом ОСОБА_2. забрати належні йому особисті речі  з господарства ОСОБА_1, підлягають задоволенню в повному обсязі, так як відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового право та інтересу. Відповідно частини 2 п.3 вказано статті, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути … припинення дії, яка порушує право. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Виходячи з вище викладеного суд і приходить до висновку, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

            Вирішуючи питання про визнання свідоцтв про право на спадщину і про право власності виданих 8.08.1992 року, спадкова справа НОМЕР_1 Зіньківською нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_1. позовні вимоги заявлені відповідачем ОСОБА_2. в зустрічному позові, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенні в повному обсязі з слідуючих підстав.

            Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2. просить суд визнати не дійсним свідоцтво про право власності видане Зіньківською нотаріальною конторою 8.08.1992 року на ім'я ОСОБА_1. недійсними, спадкова справа 3 244. Вказана позовна вимога безпідставна. В матеріалах спадкової справи 3 244 маються два свідоцтва про право власності виданих Зіньківською нотаріальною конторою 8.08.1992 року на ім'я ОСОБА_1.: на ½ частину житлового будинку і господарських будівель і 1/52 частину автомобіля «ЗАЗ-968М», право власності на вказане майно ОСОБА_1. отримала в відповідності з ст. 22 Кодекса про шлюб та сім'ю України (ред.. 1969 р.). відповідно вказаної статті, майно нажити подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Тому вимоги ОСОБА_2. визнати недійсним свідоцтво про право власності на ½ вказаного майна є безпідставна, так як воно не входило до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3. 

            Вирішуючи питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого Зіньківською нотаріальною конторою 8.08.1992 року на ім'я  ОСОБА_1., спадкова справа НОМЕР_1  суд виходить з того, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню з слідуючих підстав. Обґрунтовуючи дану позовну вимогу ОСОБА_2, і його представник  посилається на ст. 549 ЦК України (ред.. 1965 р.) в якій говориться, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, а також на інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій № 1815 від 18.06.1994 року, відповідно до якої видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена, тому  він і вважає, що йому належить на правах власності ½ частина спадкового майна, що залишилося після смерті його батька. Суд не може погодитися з вказаним обгрунтуванням позовних вимог.

            Дійсно в ст. 549 ч.1 п.1 Ц України (ред.. 1963 р) вказано: «Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в  управління або володіння спадковим майном». В судовому засіданні  достовірно встановлено, на підставі записів в домовій книжці, показів свідків, що ОСОБА_2. проживав у спірному будинку по АДРЕСА_1на час смерті спадкодавця і після його смерті. В цьому будинку на той час проживала його мати ОСОБА_1. і продовжує безперервно проживати на даний час. В судовому засідання також встановлено, щ всі повноваження по володінню і управлінню спадковим майном після смерті чоловіка взяла на себе його дружина ОСОБА_1.. Вона несла всі витрати по утримання даного майна, подала заяву в  6-ти місячний термін до Зіньківської нотаріальної контори про вступ в спадщину і по закінченню 6-ти місячного терміну прийняла спадщину, що залишилася після смерті чоловіка. Про всі дії, які вчинює ОСОБА_1. і які були направлені на отримання спадкового майна було відомо ОСОБА_2., так як це не було таємницею і підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_4., ОСОБА_10., ОСОБА_6., ОСОБА_7,, які стверджують, що вступ ОСОБА_1. в спадщину не був таємницею і на той час приймався  як закономірність. В своєму роз'ясненні даному в судовому засіданні ОСОБА_2. підтвердив факт, що він возив належним йому автомобілем ВАЗ громадянина ОСОБА_7. і свою матір ОСОБА_1., як власника спадкового майна в МРЕО для оформлення документів для продажі автомобіля ЗАЗ, який входив в отримане спадкове майно, особисто возив матір до нотаріуса, для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на ½ автомобіля «ЗАЗ». В судовому засіданні ОСОБА_2. не надав доказів, що він вступив в володіння і управління спадковим майном: витрати по сплаті комунальних послуг, страхових платежів, податків та інше. Відповідно до ст. 553 ч.2 ЦК України: «Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не здійснив ні однієї дії засвідчуючи про прийняття спадщини».

            Твердження ОСОБА_2. про те, що він тільки при попередньому розгляді цивільної справи в суді за позовом до нього в 2007 році взнав, що все майно після смерті батька вспадкувала його мати ОСОБА_1. не знайшло свого підтвердження і суд розцінює його , як бажання ОСОБА_2. ввести суд в оману, з метою отримання ¼ майна належного ОСОБА_1. відповідно свідоцтв про право на спадщину за законом отриманих ОСОБА_1 8.08.1992року, спадкова справа  НОМЕР_1.

            Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги, суд виходить з вимог ст. 76 ЦК України (ред.. 1963 р), ст. 261 ЦК України (в новій редакції) відповідно перебіг позовної давності починається з дня коли особа дізналась, або могла дізнатись про порушення свого права. Стаття 71 ЦК України (ред.. 1963 р.) на час, коли здійснювався правочин встановлює строк в  три роки, який був пропущений ОСОБА_2., без поважних причин. Крім того, при винесенні рішення, суд враховує вимоги т. 344 ЦК України (ред. 2003 р.), набувальна давність, відповідно до  якої ОСОБА_1. набула права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті чоловіка.

            Позовну вимогу ОСОБА_1., про визнання  неправомірним користування відповідачем ОСОБА_2. належним їй на праві приватної власності жилим будинком АДРЕСА_1, та постановити рішення про його примусове виселення без надання іншого приміщення залишити без розгляду в зв'язку з відмовою позивача від даної позовної вимоги.

            Позовну заяву ОСОБА_2, про примусове вселення в житлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1. не чинити перешкод в користуванні даним житловий приміщенням, залишити без розгляду в зв'язку з відмовою позивача від позову.

            Позовну вимогу ОСОБА_2. про визнання за ним право власності на частку у спадщині в розмірі ¼ житлового будинку літера А-1, загальною площею 19 м², ¼ літньої кухні-сараю-Б, ¼ веранди -б, ¼ сараю В,  ¼ погріб - Г, ¼ гараж-Е, що знаходиться АДРЕСА_1залишити без розгляду в зв'язку  з відмовою позивача від даної позовної вимоги.

            Позовну вимогу ОСОБА_2. про стягнення з ОСОБА_1. на його користь судових витрат: державне мито в сумі 51 грн., витрати на ІТЗ в сумі 30 грн., витрати на отримання доручення на представника в сумі 80 грн. залишити без задоволення  

Керуючись ст. ст. 212-215 ПК України, суд -

ВИРІШИВ :

            Змінені позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2задовільнити в повному обсязі.

            Зобов'язати ОСОБА_2забрати з господарства по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності  ОСОБА_1 мопед і інші належні йому особисті речі.

            Позовну вимогу ОСОБА_1про визнання неправомірним користування ОСОБА_2належних їй на праві приватної власності будинком і його примусове виселення з вказаного будинку залишити без розгляду в зв'язку  відмовою ОСОБА_1. від даної позовної вимоги.

            Позовні вимоги ОСОБА_2про визнання недійсним свідоцтв про право власності і про право  на спадщину від 8.08.1992 року виданих Зіньківською нотаріальною конторою, спадкова справа НОМЕР_1. на ім'я ОСОБА_1залишити Без задоволення.

            Позовну вимогу ОСОБА_2про визнання за ним права  власності на частку  у спадщині в розмірі ¼ житлового будинку літера А-1, ¼ літньої кухні-сараю-Б, ¼ веранди-б, ¼ сараю-В, ¼ погріба -Г, ¼  гаража-Е, що розташований АДРЕСА_1 залишити без розгляду, в зв'язку  з відмовою ОСОБА_2. від позову.

            Позовну вимогу ОСОБА_2про стягнення з ОСОБА_1а його користь судових витрат: державного мита в сумі 51 (п'ятдесят) грн., витрат на ІТЗ в сумі 30 (тридцять) грн., витрат на отримання доручення на представника в сумі 80 (вісімдесят) грн. залишити без задоволення.

            Позовну вимогу ОСОБА_2, про прийняття рішення, яким зобов'язати ОСОБА_1вселити його в житловий будинок розташований : АДРЕСА_1, та зобов'язати її не чинити перешкод в користуванні даний жилим приміщенням залишити без розгляду в зв'язку з відмовою ОСОБА_2від позовної вимоги.

             На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів, апеляційну скаргу може бути подано на протязі 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі Апеляції через Зіньківський районний суд.

Суддя : підпис

З оригіналом вірно.

 Рішення набрало законної чинності 16 лютого 2008 року.

Голова Зіньківського

районного суду                                                                                Герасименко М.І.