АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2012 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГлавБуд" про визнання недійсним зміни до договорів інвестування та визнання недійсним свідоцтв про право власності на квартири, та про визнання права власності на частини житлових квартир за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року, -
встановила:
Позивач звернувся із вказаним позовом до відповідачів, яким, з урахуванням останнього уточнення (т.3 а.с. 134-137), просив суд визнати недійсною угоду про зміну договору інвестування в будівництво житлового будинку № 1-1-14 від 20 січня 2004 року, який був укладену між ОСОБА_5, ТОВ "Регіон" та ТОВ "ГлавБуд"; визнати недійсним рішення від 28.09.2005 року № 83 виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про передачу у власність ОСОБА_2 квартири № 7, будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру № 7, будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 83/100 квартири № 7, будинку АДРЕСА_1, решту 17/100 частин вказаної квартири залишити у власності ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 30 серпня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, і в період шлюбу подружжям було прийнято рішення інвестування спільно набутого майна - грошових коштів - у будівництво об'єктів нерухомості.
Зі згоди ОСОБА_1, ОСОБА_5 з ТОВ "Регіон" та ТОВ "ГлавБуд" уклала угоди інвестування будівництва двох квартир № 1-10-11 від 16.12.2003 року та № 1-11-14 від 20.01.2004 року.
Вказані договори були укладені на ім'я ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 перебував у Республіці Кітай де займався комерційною діяльністю, і доходи від цієї роботи стали джерелом фінансування інвестицій у будівництво об'єктів нерухомості по укладеним дружиною угодам.
Відповідно до зазначених договорів ТОВ "ГлавБуд" зобов'язався побудувати дві квартири загальною площею 124,31 кв.м., провести здачу об'єкта до експлуатації і оформити правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості.
За згодою позивача ОСОБА_5 за договором № 1-10-11 від 16.12.2003 року сплатила грошові кошти які заробив позивач в період шлюбу в сумі 162 809 грн. в зв'язку з чим позивачу належить половина від зазначеної суми, а саме 81 404 грн. 50 коп.
Вартість будівництва квартири площею 124,31 кв.м. згідно договору № 1-10-11 від 16.12.2003 року складала 223 634,33 грн. (42 509 доларів США). Вартість одного квадратного метра складає 1879 грн. в зв'язку з чим позивач має право власності на 43,32 кв.м., а ОСОБА_5 на 80,99 кв.м.
За згодою позивача ОСОБА_5 за договором № 1-11-14 від 20.01.2004 року сплатила грошові кошти які заробив позивач в період шлюбу в сумі 226870 грн. в зв'язку з чим позивачу належить половина від зазначеної суми, а саме 113435 грн.
Вартість будівництва квартири площею 124,31 кв.м. згідно договору № 1-11-14 від 20.01.2004 року складала 234296 грн. (43 509 доларів США). Вартість одного квадратного метра складає 1879 грн. в зв'язку з чим позивач має право власності на 60,17 кв.м., а ОСОБА_5 на 64,14 кв.м.
21.03.2005 року ОСОБА_5, без відому та згоди чоловіка, передала всі майнові права, які становлять спільну сумісну власність подружжя, своєму брату - ОСОБА_2, в зв'язку з чим уклала з ТОВ "Регіон" та ТОВ "ГлавБуд" погодження про зміну договорів інвестування № 1-10-11 від 16.12.2003 року та № 1-11-14 від 20.01.2004 року.
Після змін до договору № 1-10-11 від 16.12.2003 року ОСОБА_2 сплатив грошові кошти в сумі 126 072 грн.
За договором № 1-11-14 від 20.01.2004 року ОСОБА_2 сплатив грошові кошти в сумі 18 656 грн.
28 вересня 2005 року виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було прийнято рішення № 83 про передачу у власність ОСОБА_2 квартир №№ 6,7 в житловому будинку АДРЕСА_1
28 вересня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було видано свідоцтво про право власності на вказані житлові квартири.
19.12.2005 року рішенням Київського районного суду м. Одеси шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано.
Відповідно до ст. 65 СК України - дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружня, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди.
Згідно ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 цього Кодексу.
ОСОБА_5 погоджуючи зміну договору інвестування № 1-11-14 від 20.01.2004 року порушила ст. 65 СК України, 369 ЦК України, оскільки не отримала на це згоди позивача.
Далі позивач зазначає, що по закінчення будівництва ОСОБА_2 було видана свідоцтво про право власності на квартиру №7 будинку 1 в житловому комплексі "Чорноморська Рівьєра".
На будівництво обох об'єктів нерухомості було витрачено 379 679 грн. сумісних коштів тому позивач має право на половину зазначеної суми тобто 194 839,50 грн., що складає 103,36 кв.м. Враховуючи те, що частка позивача в квартирі №7 є найбільшою, позивач вважав доцільним квартиру №6 залишити повністю у власності ОСОБА_2, а право власності на квартиру №7 визнати за позивачем та ОСОБА_2 у відповідних ідеальних долях. Вартість будівництва квартири №7 відповідно до договору №1-11-14 складає 234 296 грн. Вартість одного квадратного метра складає 1885 грн.
Таким чином позивач вважає, що має право власності на 103,36 кв.м. в квартирі №7, а ОСОБА_2 відповідно має право власності на 20,95 кв.м.
103,36 кв.м. складають 83/100 від всій площі квартири №7, залишок 20,95 кв.м. відповідно 17/100.
ОСОБА_4 - представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - позовні вимоги не визнала в повному обсязі, зокрема, неодноразово змінюючи підстави та правові обгрунтування своїх заперечень, пояснила суду, що інвестовані її доверітелем кошти у будівництво житлових квартир були її особистою власністю, позивачем не було доведеного того факту, що інвестовані кошти були спільною власністю подружжя, і вчинені угоди були здійснені її доверітелем в інтересах сім'ї.
Крім того, на думку представника відповідача, спірна житлова квартира ніколи не була ані власністю ОСОБА_5, ані спільною сумісною власністю подружжя, і тому вона не може бути предметом поділу.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що 30.08.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що встановлено судом згідно свідоцтво про шлюб серії І-ЖД № 331262, виданого 30.08.2002 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 969, післяшлюбне прізвище дружини "Гуменюк".
20.01.2004 року ОСОБА_5 уклала з ТОВ "Регіон" та ТОВ "ГлавБуд" угоду інвестування у будівництво житлового будинку № 1-11-14 (т.1, а.с. 38-39).
Згідно листа ТОВ "ГлавБуд" від 15.05.2012 року згідно договору інвестування від 20.01.2004 року № 1-11-14 була споруджена квартира № 7, буд. АДРЕСА_1.
З наявних у справі оригіналів квитанцій, та з самої угоди від 21.03.2005 року про зміну договору інвестування в будівництво житлового будинку № 1-11-14 від 20.01.2004 року судом вбачається, що ОСОБА_5 оплатила по укладеній нею угоді інвестування суму у розмірі 223012 грн., що також не заперечується сторонами.
21.03.2005 року ОСОБА_5 уклала з ТОВ "Регіон" та ТОВ "ГлавБуд" угоду про зміну угоди інвестиціі у будівництво житлового будинку № 1-11-14 від 20.01.2004 року (т.1, а.с. 42-43).
Зі змісту зазначеної угоди від 21.03.2005 року ОСОБА_5 передає ОСОБА_2 права інвестора по угоді від 20.01.2004 року у повному обсязі.
28.09.2005 року рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 83, квартиру № 7 в житловому будинку АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 (т.1, а.с 70-71).
03.10.2005 року виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво серії САА № 416984 про право власності на квартиру №7, буд. АДРЕСА_1 (т.1, л.с 73).
Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вказані житлові квартири підтверджена витягами про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 24.10.2005 року.
Крім того, судом встановлено, що 01.01.2002 року ОСОБА_1 уклав трудову угоду № 2 з Ocean international trade LTD (КНР), за якою робітник виступає торговим представником роботодавця, з терміном дії угоди до 01.01.2005 року включно (т.1, л.с. 75).
01.01.2005 року ОСОБА_1 уклав трудову угоду № 2 з Ocean international trade LTD (КНР), за якою робітник виступає торговим представником роботодавця, з терміном дії до 01.01.2008 року включно (т.1, л.с. 76).
В матеріалах справи містяться листи ТОВ "Регіон" № 16-1 від 16.01.2012 року та ТОВ "ГлавБуд" № 171/12 від 17.01.2012 року зі змісту яких вбачається, що при укладенні угоди про зміну угоди № 1-11-14 від 20.01.2004 року вказані підприємства не отримували згоди ОСОБА_1
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відкриваючи провадження у справі, суд попередив сторони про те, що відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, вони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Виходячи зі змісту положень статті 60 ЦПК України суд розглядає справу на підставі доказів, які подані сторонами до справи до початку безпосереднього судового розгляду.
У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці фактичні дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Для угоди інвестиціі у будівництво житлового будинку № 1-11-14 від 20.01.2004 року, яка укладена ОСОБА_5 з одного боку та ТОВ "Регіон" і ТОВ "ГлавБуд" з іншого боку, суд першої інстанції застосував положення Сімейного Кодексу України.
У відповідності до ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу України (в редакції 2002 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.
Детальний аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави вважати, що момент виникнення спільної власності подружжя пов'язується із часом передачі належних особисто одному із подружжя грошових трудових доходів у спільний сімейний бюджет, тобто виникнення спільної власності пов'язано з волевиявленням подружжя, який передає особисто йому належні трудові доходи у спільну власність.
Позивач просить визнати угоду від 21.03.2005 року не дійсною, при цьому посилається на ст.ст. 203, 215 ЦК України, тобто, на думку позивача, відповідач ОСОБА_5 не дотрималась діючого законодавства та порушила норми ст.ст. 369, 372 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що гроші, яки були внесені відповідачем при укладені угоди інвестування будівництва житлового будинку були спільною сумісною власністю подружжя.
Суд першої інстанції критично оцінив твердження позивача, що зароблені ним кошти за трудовими угодами з Ocean international trade LTD (КНР) надходили до сімейного бюджету і були використані відповідачем на оплату угоди інвестування будівництва, оскільки, виходячи з вищенаведеної норми ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу України (в редакції 2002 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), факт внесення заробітної плати до сімейного бюджету підлягає доведенню в загальному порядку, однак матеріали справи не містять жодного доказу даного факту, окрім пояснень позивача.
Також позивач не навів суду достатнього правового обґрунтування того, що при укладанні договору інвестування або внесенні змін до нього потрібна згода подружжя.
Вчинена відповідачем угода від 21.03.2005 року не суперечить наведеним нормам діючого законодавства, і підстави для визнання її недійсною в судовому порядку не має.
У відповідності до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення, домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Матеріалами справи доведено, що за час шлюбу подружжя не набули права власності на спірну житлову квартиру, тому правових підстав для виділення позивачу у власність частки спірної житлової квартири є безпідставними.
Вирішуючи питання визнання недійсними рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 83 від 28.09.2005 року та свідоцтва серії САА №416984 від 03.10.2005 року про право власності на нерухоме майно, суд виходить з того, що вказані правоутворюючі рішення знаходяться в тісному причино - наслідковому зв'язку із угодою від 20.01.2004 року щодо інвестування будівництва житлового будинку з подальшою зміною, і правомірність прийняття цих рішень оцінена судом першої інстанції у взаємозв'язку з законністю вчинення первинної угоди інвестування та угоди про внесення змін до неї.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що для визнання недійсними оскаржуваного рішення виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 83 від 28.09.2005 року та свідоцтва серії САА № 416984 від 03.10.2005 року про право власності на нерухоме майно правових підстав не має, оскільки позивачем не доведено суду неправомірність укладення відповідачем 21.03.2005 року угоди про зміну угоди інвестування у будівництво житлового будинку № 1-11-14 від 20.01.2004 року.
Також суд першої інстанції вважав, що до виниклих правовідносин норми ст. 369, 372 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки цими нормами врегульовані інші правовідносини ніж ти, що встановлені судом.
Колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, проте колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції якими він керувався відмовляючи в задоволенні позову в зв'язку з чим колегія змінює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Позивачем заявлені взаємовиключні позовні вимоги.
Вимоги позивача про визнання недійсною угоду про зміну договору інвестування в будівництво житлового будинку № 1-1-14 від 20 січня 2004 року, який був укладену між ОСОБА_5, ТОВ "Регіон" та ТОВ "ГлавБуд"; визнання недійсним рішення від 28.09.2005 року № 83 виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про передачу у власність ОСОБА_2 квартири № 7, будинку АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру № 7, будинку АДРЕСА_1, обґрунтовувалися порушенням права спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_5 (далі вимоги пов'язані з захистом спільної сумісної власності), оскільки зазначені сторони знаходилися в шлюбі під час укладання ОСОБА_5 угоди про зміну договору інвестування в будівництво житлового будинку № 1-1-14 від 20 січня 2004 року.
Позовні позивача про визнання за ОСОБА_1 право власності на 83/100 частини квартири № 7, будинку АДРЕСА_1, залишенням 17/100 частин вказаної квартири у власності ОСОБА_2 (далі вимоги пов'язані в визнанням спільної часткової власності) пов'язані з набуттям спільної часткової власності зазначених сторін.
Задоволення вимог пов'язаних із захистом спільної сумісної власності виключають задоволення вимог пов'язаних з визнанням спільної часткової власності і навпаки задоволення позовних вимог пов'язаних з визнанням спільної часткової власності виключають задоволення вимог пов'язаних із захистом спільної сумісної власності, оскільки набуття спільної сумісної власності між позивачем та ОСОБА_5 регулюється ст. ст. 60, 61 СК України, ст. ст. 368-370 ЦК України. Вимоги пов'язані з визнанням спільної часткової власності між позивачем та ОСОБА_2 регулюється ст. ст. 356-358 ЦК України.
В разі задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право власності на 83/100 частини квартири № 7, будинку АДРЕСА_1, залишенням 17/100 частин вказаної квартири у власності ОСОБА_2 будуть порушені права спільної сумісної власності ОСОБА_5 на її частку від 83/100 частини квартири, а саме про набуття за нею права власності на 1/2 частину від 83/100 частини квартири або на якусь іншу частку квартири в порядку визначення частки зазначеної квартири спільною сумісною власністю подружжя.
Навпаки в разі задоволення позовних вимог пов'язаних з захистом спільної сумісної власності та визнання в зв'язку з чим квартири № 7, будинку АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_5 будуть відсутні підстави для визнання зазначеної квартири об'єктом спільної часткової власності позивача та ОСОБА_2
Позивач заявляючи позовні вимоги про визнання за ним права власності 83/100 частини квартири № 7, будинку АДРЕСА_1, не надав відповідних доказів того, що він в період шлюбу з ОСОБА_5 набув право власності на 83/100 частини зазначеної квартири.
Навпаки відповідно до змісту позовних вимог, позивач в позові зазначає, що вартість будівництва квартири № 7 площею 124,31 кв.м. згідно договору № 1-11-14 від 20.01.2004 року складала 234296 грн. В період шлюбу відповідачка ОСОБА_5 за договором № 1-11-14 від 20.01.2004 року сплатила грошові кошти за квартиру не в повному обсязі необхідному для набуття права власності, а саме в сумі 226870 грн. в зв'язку з чим частка позивача складає 113435 грн. З наданого позивачем розрахунку, ним в період знаходження в шлюбі з ОСОБА_5 було сплачено 48,41% від частки зазначеної квартири, частка ОСОБА_5 відповідно складає також 48,41%.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги та зазначаючи що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності його та ОСОБА_5, проте зазначає, що він має право власності на 60,17 кв.м. зазначеної квартини, а ОСОБА_2 на 64,14 кв.м. відповідно, та просить визнати за позивачем право власності на 83/100 частини спірної квартири залишивши 17/100 частин вказаної квартири у власності ОСОБА_2
Заявляючи позовні вимоги про визнання спільної часткової власності позивач фактично зазначає з тим, що рішення від 28.09.2005 року № 83 виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про передачу у власність ОСОБА_2 квартири № 7, будинку АДРЕСА_1; свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру № 7, будинку АДРЕСА_1, порушує право спільної часткової власності позивача та ОСОБА_2, а не право спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_5, при цьому колегія враховує те, що позивач не оскаржує правомірність набуття ОСОБА_2 право власності на квартиру №6 та внесення змін до договору № 1-10-11 від 16.12.2003 року та не зазначає яка частина квартири в порядку спільної сумісної або спільної часткової власності належить ОСОБА_5
Доводи апеляційної скарги тотожні змісту позовних вимог оцінку яким дала колегія змінюючи мотивувальну частину рішення.
На підставі наведеного колегія змінює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції залишаючи в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року.
В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 червня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О.А. Ступаков
Судді О.Д. Варикаша
В.А. Станкевич
Головуючий у першій інстанції: Барвенка В. К. Справа № 22ц-1590\9628\2012
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 5
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------