АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 рік м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А.

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зменшення розміру заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 30 липня 2012 року,

встановила:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24.10.2008 року та стягнення з нього аліментів на утримання їх неповнолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 600 гривень щомісячно до 300 гривень, та зменшення розміру заборгованості, що утворилась в результаті несвоєчасної сплати аліментів, з 7400 гривень до 2000 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 2009 року він займається підприємницькою діяльністю, основними видами його діяльності є електромонтажні, водопровідні, каналізаційні, протипожежні та інші монтажні роботи, та його доходи стали значно меншими, що підтверджується довідкою державної податкової інспекції про доходи за 2011-2012 роки.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову.

Відповідачка позов не визнала.

Рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 30 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що його представник - ОСОБА_4 приймає участь в іншому судовому засіданні в Одеському апеляційному адміністративному суді. Колегія визнала неповажною неявку позивача та його представника в судове засідання, оскільки відповідно до наданих до клопотань судових повісток, представник позивача ОСОБА_4 приймає участь в Одеському апеляційному адміністративному суді при розгляді справи пов'язаною з процесуальними питаннями про відкриття провадження в адміністративній справі, в той час як предметом розгляду справи в апеляційному суді Одеської області є спір з приводу стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Подання заяви про відкладення розгляду справи направлено не затягування розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що сторони являються батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина проживає разом з позивачкою, з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі по 600 гривень щомісячно у відповідності до рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24.10.2008 року.

Відповідач у справі являється працездатною особою, його заробітки мають мінливий характер, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, позивач з 09.02.2009 року зареєстрований по Болградській районній державній адміністрації Одеської області Одеської області як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1, основними видами його діяльності є електромонтажні, водопровідні, каналізаційні, протипожежні та інші монтажні роботи.

До наданої інформації про доходи позивача, що з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року становлять 0,00 гривень, суд першої інстанції поставився критично, оскільки державна податкова інспекція надала довідку про такі доходи виключно на підставі наданих самим позивачем даних.

Разом з тим, за повної відсутності доходів у цей період позивачем сплачено відповідачці 9600 гривень аліментів.

Відсутність доходів спростовується і змістом позовної заяви, де позивач стверджує, що після сплати аліментів у нього залишається лише 10% заробітку, що є недостатнім для утримання його нової сім'ї, сплату щомісячної орендної плати за житло, оскілки свого житла в м.Одесі він не має.

Позивачем не надано доказів про сплату аліментів за рахунок отриманих в борг коштів.

Відповідачка працює оператором ПК приватного підприємства "АКС", розмір нарахованої заробітної плати становить 1600 гривень щомісячно, малолітній син сторін проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст.181 Сімейного Кодексу України, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, у відповідності з ч.1 ст.183 СК України, визначається судом.

Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Суд першої інстанції вважає, що заявлений позов, з урахуванням матеріального положення обох сторін, задоволенню не підлягає, визначений розмір аліментів на утримання дитини (по 600 гривень щомісячно) мінімально відповідає інтересам дитини.

Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на довідку Державної податкової інспекції від 04 лютого 2012 року про те, що у позивача на протязі 2009-2012 років значно зменшився дохід і тому відповідно до п.4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України та ст. 15 ЦПК України є інформацією яка не може бути поставленою під сумнів в порядку цивільного судочинства та є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів є помилковим.

Суд першої інстанції не ставив під сумнів довідку Державної податкової інспекції від 04 лютого 2012 року (а.с. 8), а лише зазначив, що державна податкова інспекція надає довідку про такі доходи виключно на підставі наданих самим позивачем даних.

Зазначення в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції в порушення ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв позивачу в повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, а саме не роз'яснив позивачу права та обов'язки щодо подання доказів, та взагалі які докази приймаються судом на підтвердження даної обставини, та прямо попередити, що у випадку ненадання доказу суд не прийме до уваги твердження позивача щодо отримання в борг грошових коштів є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Роз'яснення позивачу які конкретно докази він повинна надати для ухвалення рішення про задоволення його позовних вимог, буде порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Зазначення в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції за відсутності жодних підстав перекручує зміст позовної заяви, що після сплати аліментів у позивача залишається лише 10% заробітку шляхом врахування зазначеної обставини як підстави спростування інформації зазначеній в довідки податкової інспекції є безпідставним, оскільки суд не перекручував зміст позовних вимог, а посилався на обставини які були зазначені позивачем в позовній заяві.

Посилання в апеляційній скарзі на поважність причин неподання доказів на підтвердження позовних вимог до суду першої інстанції нічим не підтверджена.

Суд першої інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

Згідно ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для задоволення позову в якому зазначено, що позивач інших доходів, окрім доходів від здійснення підприємницькою діяльністю не має спростовуються крім встановлених судом першої інстанції обставин також і посиланням в апеляційній скарзі, що позивач має можливість заробляти кошти іншим, не пов'язаним з підприємницькою діяльністю шляхом близько 650 грн. щомісячно.

Як при розгляді справи в суді першої інстанції так і до апеляційної скарги не надано доказів того на який роботі також працює позивач з підтвердженням отримання заробітної плати чи інших доходів щомісячно. Позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялися вимоги про зменшення розміру аліментів з підстав отримання доходів в розмірі 650 грн. щомісячно, навпаки позивач однією з підстав для зменшення розміру аліментів зазначив, що інших доходів, окрім доходів від здійснення підприємницькою діяльністю не має. В установленому порядку позивач позовні вимоги не змінював та не уточнював.

Таким чином посилання позивача в апеляційній скарзі на отримання ним іншого доходу не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, свідчить про невідповідність фактичним обставинам справи заявлених позовних вимог, та здійсненням дій направлених на ухилення від сплати аліментів.

На підставі наведеного колегія вважає, що позивачем не доведено підстав зазначених в позовній заяві про зменшення розміру аліментів та зменшення заборгованості по сплаті аліментів.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 30 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий О.А. Ступаков

Судді А.П. Бабій

В.А. Станкевич

Головуючий у першій інстанції: Шепітко І. Г. Справа № 22ц-1590\9031\2012

Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 48

---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------