Справа № 2-7714/12
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"03" грудня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Лужецької О.Р.
за участю секретаря Цибулюк М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві про визнання таким, що втратили право користування жилим приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів та просила суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ? частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві зняти з реєстрації ОСОБА_4. Також просили стягнути з відповідачів судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 червня 1993 року належить ? частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Після смерті її бмати опікуном над нею в 1998 році була призначена її тітка ОСОБА_2, яка в зв'язку з опікунством була прописана за вищевказаною адресою і стала проживати разом з позивачкою, проте без відома та згоди позивачки поселила в її частині будинку свого чоловіка ОСОБА_3 та свого сина ОСОБА_4 В 2006 році позивачці виповнилося 18 років, обов'язки піклувальника ОСОБА_2 були припинені.
Позивачка зазначає, що станом на теперішній час відповідачі проживають, а ОСОБА_2 також зареєстрована у належній їй на праві приватної власності ? частині спірного будинку. Станом на теперішній час жодних стосунків з відповідачами у неї немає.
Позивачка зазначає, що вийшла заміж, народила дитину та бажає розпоряджатися своїм будинком на власний розсуд, але відповідачі не бажають добровільно виселитись з спірного будинку.
Крім того, зазначає про те, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають на праві приватної власності квартиру, площею 62,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.
Вважає, що будь-яких законних підстав на проживання у спірному будинку у відповідачів немає, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
У судовому засіданні позивачка, представник позивачки позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідачі в судовому засіданні проти вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУМВС України у м. Києві свого представника в судове засідання не направили, проте направили суду лист, в якому просили розглянути справу без участі їх представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.06.1993 року, виданого державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрованому в реєстрі за № 310-1942, ОСОБА_5 є спадкоємицею ? частини жилого будинку АДРЕСА_2 в м. Києві. На земельній ділянці під літерою «А»- житловий будинок, літерою «Б», «Г»- сарай, літерами «В», «Д»- вбиральні (а.с.5).
Відповідно до будинкової книги в будинку АДРЕСА_2 в м. Києві зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н (а.с.12-15).
В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки Відділу реєстрації актів громадянського стану № 68 від 26.06.2002 р. ОСОБА_3 визнаний батьком дитини ОСОБА_5. Після встановлення батьківства прізвище дитини «ОСОБА_5»(а.с.6).
Матеріали справи свідчать про те, що у спірному будинку зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_2 з 27.07.2002 року (а.с. 14), також в будинку проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Як зазначає позивачка в позовній заяві станом на теперішній час жодних стосунків з відповідачами у неї немає. Добровільно виселитись з нього та знятися з реєстрації відповідачі не бажають.
В судовому засіданні встановлено, що після смерті матері позивачки в 1998 році, опікуном над неповнолітньою дитиною ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено ОСОБА_2.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 р. позивачці виповнилося 18 років.
Відповідно до п.1 ч.1. ст.77 ЦК України піклування припиняється у разі досягнення фізичною особою повноліття.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
Згідно даних технічного паспорту тамбур розміром 5,6 кв.м., літня кухня-гараж розміром 45,6 кв.м., льох розміром 8,6 кв.м., сарай розміром 5,6 кв.м., сарай розміром 14,3 кв.м. введені в експлуатацію, згідно акту здачі в експлуатацію від 27.10.2006 р., затверджений розпорядженням Дарницької РДА за №1219. Згідно даних технічного паспорту власником є ОСОБА_5 (а.с.9).
Таким чином, як встановлено з матеріалів справи та підтверджено доказами, відповідачі не мають жодних юридичних прав на належну позивачці ? частини будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не є членами сім'ї позивачки, а тому ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 безпідставно перебувають у спірному будинку та проживають разом з позивачкою.
З урахуванням викладеного, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає доведеною вимогу позивачки щодо виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ? частини будинку АДРЕСА_2 в м. Києві та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивачки в частині зобов'язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві зняти з реєстрації ОСОБА_2 із спірного будинку, то вони не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду щодо виселення відповідача зі спірної квартири є відповідною правовою підставою для зняття його з реєстраційного обліку та додаткового застереження не потребує.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).
Крім того, вказані вимоги фактично пред'явлені до Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві , яка в цивільному процесі є третьою особою. Зняття особи з реєстраційного обліку є адміністративними повноваженнями відповідного державного органу, які встановлені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтею 150 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», статтями 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, статтями 3, 4,10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 224-226, 294ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві про визнання таким, що втратили право користування жилим приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, з ? частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Р. Лужецька