АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Кононенко Н.А.
суддів: Виноградової Л.Є, Гайворонського С.П.
при секретарі: Тьосовій Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності та зміну порядку черговості при спадкуванні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 серпня 2012 року, -
встановила:
29 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності та зміну порядку черговості при спадкуванні.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ізалишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась на обгрунтування своїх вимог.
Так позивачка просила встановити факт її постійного проживання однією сім"єю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1988 року і до моменту його смерті та на цій підставі визнати за нею на підставі ст. 74 Сімейного кодексу України право власності на 1/2 частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_1; садового будинку АДРЕСА_2; земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, а також змінити черговість спадкування і визнати її спадкоємицею першої черги на майно ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно до Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України, даний Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.
У ході судового розгляду встановлено, що усе майно спадкодавцем було придбано до 2004 року, отже підстав вважати це майно спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім"єю без реєстрації шлюбу і придбали спірне майно за час спільного проживання - немає. Факт спільного проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу жінки та чоловіка до 1 січня 2004 року не може мати юридичного значення, оскільки не породжує, не припиняє та не змінює особистих майнових прав та обов"язків осіб, які спільно проживали.
Стаття 1259 ЦК України передбачає можливість зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, але така зміна можлива лише за умови, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець матеріально був забезпечений, у безпорадному стані не перебував, а отже підстави для зміни черговості одержання права на спадкування для ОСОБА_2 - відсутні.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду Одеської області:
підпис Н.А. Кононенко
підпис Л.Є. Виноградова
підпис С.П. Гайворонський
З оригіналом згідно суддя Н.А. Кононенко
Головуючий у першій інстанції Ледньова Т.В. Справа № 22-ц/1590/9715/2012
Доповідач Кононенко Н.А. Категорія ЦП -57
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------
2