ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/3349/2012
28 вересня 2012 року 17год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Теперик О.В.
відповідача: представники Давидович Р.О., Бабидорич Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державного закладу "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України
до Державної фінансової інспекції у Рівненській області
про визнання незаконною вимоги
ВСТАНОВИВ:
Державний заклад "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Рівненській області про визнання незаконною вимоги №17-04-17/5149 від 20.07.2012 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що у період з 04.05.2012 року до 18.06.2012 Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області проводилася планова ревізія в Державному закладі «Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України. За наслідками ревізії було складено акт ревізії від 18.06.2012 року № 17- 04-06/43 із зазначенням порушень.
24.07.2012 року на адресу ДЗ "Рівненська міська СЕС" надійшли вимоги про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни від 20.07.2012 року № 17-04-17/5149 провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування навчальними закладами м.Рівне коштів за проведені бактеріологічні дослідження на загальну суму 66441,48 грн. В іншому випадку, визначити винних осіб у безоплатному проведенні бактеріологічних досліджень і стягнути з них шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
На думку позивача, вимога суперечить статті 7 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», відповідно до якої місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують безоплатне проведення медичного огляду працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Зазначає, що дії ДЗ "Рівненська міська СЕС" при наданні послуг з бакобстеження працівників пришкільних оздоровчих таборів в м. Рівне у 2012 р. на безоплатній основі відповідають:
- Постанові Верховної Ради України від 18.03.2004 року № 1632-ІV, якою заборонено відомствам і організаціям, які утримуються за рахунок державного, місцевого бюджетів запроваджувати надання платних послуг дитячим оздоровчим закладам;
- Постанові Головного державного санітарного лікаря України № 22 від 15.09.2006 року, а саме п. 3.2, щодо вжиття заходів безоплатного проведення медоглядів і бакообстеження працівників бюджетних дитячих оздоровчих таборів;
- Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.05.2011 року № 262, зокрема п. 13 щодо вжиття заходів з безоплатного проведення медоглядів і бакообстеження працівників бюджетних дитячих оздоровчих закладів.
В судовому засіданні представник позивача просила суд задовольнити позов повністю.
Відповідач позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що кошторисом ДЗ "Рівненська міська СЕС" на 2012 рік не передбачено видатки на проведення профілактичних медичних оглядів працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне. Листом від 09.07.2012 року №вих-217/01 - 23/12 Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило, що пришкільні табори відпочинку організовані в закладах освіти міста з денним перебуванням без створення юридичної особи. Фінансування на їх утримання проводилось за рахунок місцевого бюджету в сумі 306,14 тис. грн., які спрямовані на організацію харчування дітей в пришкільних таборах.
Наказ МОЗ України від 23.04.2012 року №294 "Про організацію медичного забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2012 року" прийнято на виконання ст.6 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" від 04.09.2008 року №375-УІ (далі - Закон №375), згідно якої міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, у межах своїх повноважень забезпечують реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
Ст.7 Закону №375 передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують безоплатне проведення медичного огляду працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми власності.
У зазначеній же в адміністративному позові Постанові BP України від 18.03.2004 року №1632-ІУ "Про підсумки проведення оздоровлення дітей влітку 2003 року та про заходи Кабінету Міністрів України щодо організації відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2004 року" йдеться про підсумки роботи по оздоровленню дітей у 2003 році та заходи щодо оздоровлення дітей у 2004 році.
Крім того, в адміністративному позові йдеться посилання на Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05.05.2011 року №262 "Про організацію медичного забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2011 року", метою якого є організація якісного медичного забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей у літній період 2011 року.
Вказує, що пп.3.2 Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 15.09.2006 №33 "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя дітей під час відпочинку та оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах" передбачає вжиття заходів щодо безоплатного проведення медичних оглядів і бактеріологічного обстеження працівників бюджетних дитячих оздоровчих закладів, проте його дія не розповсюджується на Позивача.
Вищенаведене свідчить про законність пред'явлених Державному закладу "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України вимог про усунення порушень від 20.07.2012 року №17- 04-17/5149. В задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд виходив з такого.
Як встановлено судом, Державний заклад "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України (далі - Рівненська міська СЕС) є закладом санітарно-профілактичного профілю і входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
За цивільно-правовим статусом позивач є юридичною особою державної власності, створеною у формі бюджетної установи, яка підпорядковується Міністерству охорони здоров'я України.
Рівненська міська СЕС є неприбутковим закладом, у володінні позивача перебуває майно, яке закріплене за ним на праві оперативного управління, фінансування позивача здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у тому числі і спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законодавством України.
У травні-червні 2012 року посадовими особами Державної фінансової інспекції в Рівненській області проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених Міністерством охорони здоров'я України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в Державному закладі "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України за період з 01.07.2009 року по 01.06.2012 року (акт ревізії від 18.06.2012 року № 17-04-06/43, далі по тексту - акт ревізії, а.с.6-20).
За результатами ревізії посадові особи відповідача дійшли висновку, зокрема, про заподіяння матеріальної шкоди (збитків) установі Рівненській СЕС на загальну суму 66441,48 грн.
Як вбачається з акта ревізії, даний висновок зроблено посадовими особами відповідача на підставі таких даних. Так, ревізією дотримання сплати за проведення профілактичного дослідження на носійство збудників кишкових інфекцій, золотистого стафілококу за період з 01.01.2012 року по 01.06.2012 року встановлено, що в травні 2012 міською СЕС відповідно до листів навчальних закладів м.Рівне проводилось зазначене дослідження безоплатно для 874 працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне на загальну суму 66441,48 грн., чим недотримано вимоги ст. 13 Бюджетного кодексу України, пп.3,4 Постанови 1544 та пп. 16, 38, 39 Постанови №1351.
Актом перевірки встановлено, що ДЗ "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" недоотримала доходів від надання платних послуг від проведення бактеріологічних досліджень на загальну суму 66441,48 грн.
Рівненська міська СЕС листом від 26.016.2012 року №2235 подала заперечення до розділу 10 Акту ревізії від 18.06.2012 року №17-04-06/43, за змістом яких не вбачає в своїх діях по наданню послуг на проведення профілактичних досліджень на носійство збудників кишкових інфекцій, золотистого стафілококу з безоплатного обстеження, будь-яких порушень (а.с.190-195).
19.07.2012 року за №17-04-17/5123 позивачу направлено висновки на заперечення, відповідно до яких Державна фінансова інспекції в Рівненській області заперечення не прийняла, врахувавши їх як пояснення (а.с.173-185).
За результатами ревізії Державна фінансова інспекція в Рівненській області надіслала на адресу позивача лист від 20.07.2012 року № 17-04-17/5149 "Про усунення порушень фінансової дисципліни", у пункті 2 якого виклала вимогу провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування навчальними закладами м.Рівне коштів за проведені бактеріологічні дослідження на загальну суму 66441,48 грн. В іншому випадку, визначити винних осіб у безоплатному проведенні бактеріологічних досліджень і стягнути з них шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (а.с.21-22).
Не погоджуючись з вимогою контрольно-ревізійного органу, позивач оскаржив її до суду.
Під час судового розгляду судом досліджено первинні документи, які пов'язуються з наданням позивачем послуг третім особам (звернення навчальних закладів м.Рівне щодо проведення профілактичних досліджень, журнал реєстрації мікробіологічних і паразитологічних досліджень а.с.111-170), на підставі яких встановлено проведення Рівненською міською СЕС безоплатно для 874 працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне профілактичного дослідження на носійство збудників кишкових інфекцій, золотистого стафілококу.
Під час судового розгляду суд дослідив обставини, пов'язані з твердженнями посадових осіб Державної фінансової інспекції про необхідність проведення Рівненською міською СЕС претензійно-позовної роботи щодо відшкодування навчальними закладами м.Рівне коштів за проведені бактеріологічні дослідження на загальну суму 66441,48 грн. та прийшов до висновку про необґрунтованість таких вимог. Така вимога відповідача є незаконною і безпідставною, а тому підлягає скасуванню.
Суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1212/19950 (далі - Положення № 1236) , Державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній фінансовій інспекції України (далі - Держфінінспекція) та є її територіальними органами.
Абзацом 1) п. 4.1 Положення № 1236 встановлено, що Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 4.2 Положення № 1236 Інспекція здійснює контроль за:
- виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;
- цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;
- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів ( позик ), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
- складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;
- станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;
- усуненням виявлених недоліків і порушень.
Відповідно до п. 4.3 Положення № 1236 Інспекція вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:
- вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;
- звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції" Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим утворена шляхом перетворення Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року №2939 (далі - Закон України №2939).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 2 Закону України № 2939 державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Зокрема, інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
1. Як встановлено, на підставі звернень бюджетних дитячих оздоровчих закладів Рівненською міською СЕС проведено профілактичні дослідження на носійство збудників кишкових інфекцій, золотистого стафілококу для 874 працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне на загальну суму 66441,48 грн.
Як вбачається з пояснень головного лікаря Рівненською міської СЕС ОСОБА_4, при наданні послуг по бакобстеженню працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне в 2012 році на безоплатній основі Рівненська міська СЕС керувалася Постановою Верховної Ради України від 18 березня 2004 року № 1632-IV "Про підсумки проведення оздоровлення дітей влітку 2003 року та про заходи Кабінету Міністрів України щодо організації відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2004 року", постановою Головного державного санітарного лікаря України №33 від 15.09.2006 року, наказом МОЗ України від 05.05.2011 року №262, спільним наказом ДЗ "Рівненська обласна СЕС" та Управління охорони здоров'я Рівненської ОДА від 20.05.2011 року №103-м/122.
Основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу визначає Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують, зокрема, безоплатне проведення медичного огляду працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми власності.
Відповідно до п. 3.2. постанови Головного державного санітарного лікаря України №33 від 15.09.2006 року Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської, Львівської, управління охорони здоров'я та курортів Вінницької обласної, управлінь охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської та Черкаської, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської та Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської держадміністрацій, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, головному лікарю Центральної санітарно-епідеміологічної станції визначено вжити заходів щодо безоплатного проведення медичних оглядів і бактеріологічного обстеження працівників бюджетних дитячих оздоровчих закладів.
Приписи аналогічного змісту знайшли своє відображення й у спільних наказах ДЗ "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" МОЗ України та Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації від 20.05.2011 року №103-м/122 "Про організацію медичного забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2011 року" (а.с.69-71) та від 03.05.2012 року №100-м/157 "Про організацію медичного забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2012 року" (а.с.171-172), відповідно до яких головного лікаря міської санітарно-епідеміологічної станції зобов'язано вжити заходів щодо безоплатного проведення медичних оглядів та бактеріологічного обстеження працівників закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми власності в закладах охорони здоров'я (п.1.3. наказів).
Чинним законодавством не визначено порядок проведення безоплатного медичного огляду працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми власності. Про це, зокрема, свідчить й лист виконавчого комітету Рівненської міської ради віл 06.08.2012 року №05-3701 (а.с.84).
Вирішуючи питання про правомірність вимоги відповідача щодо відшкодування навчальними закладами м.Рівне коштів за проведені бактеріологічні дослідження суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету.
Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Складовими частинами загального фонду бюджету є, зокрема, всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету.
Складовими частинами спеціального фонду бюджету є, зокрема, доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ).
Частиною 1 статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законом.
Частиною 3 вказаної статті передбачено перелік платних послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню.
Як встановлено, кошторисом Рівненської міської СЕС на 2012 рік не передбачено видатки на проведення профілактичних медичних оглядів працівників пришкільних оздоровчих таборів в м.Рівне.
Разом з тим, з огляду на передбачений Законом України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" обов'язок місцевих органів виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечити безоплатне проведення медичного огляду працівників дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної та комунальної форми власності відсутні підстави покладати такий обов'язок безпосередньо на навчальні заклади, як це вказано у спірній вимозі.
2. В основу спірної вимоги покладено висновки відповідача про порушення Рівненською міською СЕС положень ст. 13 Бюджетного кодексу України, пп. 3,4 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 1544 "Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату" та пп. 16, 38, 39 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби".
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 113 Бюджетного кодексу України до повноважень органів Державної фінансової інспекції України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);
2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;
4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
5) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;
6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.
Згідно із статтею 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.
Статтею 117 Бюджетного кодексу України містить перелік заходів впливу, що можуть застосовуватись до учасників бюджетного процесу за порушення бюджетного законодавства.
Таким чином, орган Державної фінансової інспекції України, встановивши факт порушення бюджетного законодавства з боку позивача, дотримуючись вимог статті 19 Конституції України, був зобов'язаний визначити, яке саме порушення бюджетного законодавства вчинив позивач, в чому це порушення виявилось та які саме норми законодавства позивач порушив і, як наслідок, застосувати до позивача заходи впливу, передбачені статтею 117 Бюджетного кодексу України.
Як убачається з акта ревізії, в ньому відсутні висновки про те, яке саме порушення бюджетного законодавства у розумінні статті 116 Бюджетного кодексу України припустив позивач.
Суд звертає увагу не те, що вимога органу Державної фінансової інспекції провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування навчальними закладами м.Рівне коштів за проведені бактеріологічні дослідження не відповідає способам впливу на порушників бюджетного законодавства, що визначені статтею 117 Бюджетного кодексу України, і спонукає позивача до вчинення іншого бюджетного правопорушення.
Згідно вимог Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Так, ревізії використання бюджетних коштів, виділених Міністерством охорони здоров'я України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в Державному закладі "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України підлягав період з 01.07.2009 року по 01.06.2012 року.
Представник позивача зазначила, що проведення профілактичних досліджень працівників пришкільних оздоровчих таборів в м.Рівне на носійство збудників кишкових інфекцій, золотистого стафілококу Рівненською міською СЕС здійснювалось щорічно, зокрема й у 2011 році (а.с.69-71). Разом з тим, посадовими особами відповідача не виявлено в цій частині бюджетних порушень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 КАС України ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність п. 2 вимоги щодо усунення Державним закладом "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України порушень при проведенні безоплатних бактеріологічних досліджень працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне на загальну суму 66441,48 грн. не довів.
Наведене у своїй сукупності дає підстави для висновку про незаконність такої вимоги п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Рівненській області №17-04-17/5149 від 20.07.2012 року. Відповідно до статті 11 КАС України, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне скасувати п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Рівненській області №17-04-17/5149 від 20.07.2012 року.
За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України присуджуються на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Рівненській області №17-04-17/5149 від 20.07.2012 року щодо усунення Державним закладом "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України порушень при проведенні безоплатних бактеріологічних досліджень працівників пришкільних оздоровчих таборів м.Рівне на загальну суму 66441,48 грн.
Присудити на користь позивача Державного закладу "Рівненська міська санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я України із Державного бюджету судовий збір у розмірі 32,19 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.