Справа № 2-а-192/ 2007 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03.10.2007р.   Володарський районний суд Київської області

в складі:

головуючого судді Юзвик М.М.,

при секретарі  Поліщук В.М.

розглянувши справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1, до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмову суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.08.2007 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом 1 групи і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2006 рік у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації щодо виплати недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення та стягнути з відповідача на його користь 1755 грн. 00 коп. недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2006 рік.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги .

Представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, по справі встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - п"ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проведена у 2006 році у розмірі 120 грн.

Ці обставини підтверджуються довідкою управління (а.с.5-6) та не оспорюються відповідачем.

Зазначена допомога на оздоровлення виплачується управлінням соцзахисту населення в тому розмірі, який встановлений постановою KM України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2005 року.

Позивач просить суд визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту

2

населення Володарської районної державної адміністрації в частині відмови сплати недоотриманої щорічних сум на оздоровлення, стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася згідно ст.62 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", його застосування проводиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України місцевими органами державної влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які визначені КМУ виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи ст. 95 Конституції України.

Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації є розпорядником коштів, які виділяються на виконання Чорнобильських програм згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та проводить виплати відповідно до кошторисних призначень та паспортів бюджетних програм затверджених на рік, тому виплатити позивачу вказану суму управління праці та соціального захисту населення не має можливості в зв"язку з відсутністю коштів. Такі виплати не передбачені кошторисом та не закладені в Державному бюджеті.

Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України KM України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами KM України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.

Так, згідно ст.82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, а з 1 липня 2006 року-375 грн., з 1 грудня 2006 року-400 грн.

Вказаний Закон не мав жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Ст.95 Конституції України, на яку посилається представник відповідача, передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.

Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Крім того, ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку також посилається відповідач заперечуючи проти позову, надає KM право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.

Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

3

Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України від 20.12.2005 року №3235-ГУ, до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Між тим, визначені постановою KM № 836 розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, хоча розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався, а з 2005 року постановою KM № 562 розмір цієї допомоги був змінений, але всупереч ст.48 Закону він також визначений у твердій грошовій сумі.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанова KM України №562.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, враховуючи наведене, управління соцзахисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

За ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказаний строк застосовується судом за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні не просив суд застосувати вказаний строк, і в своїх письмових запереченнях також на строк відповідач не посилається.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

На письмову заяву позивача від 06.08.2007 р. ( а.с.4 ) було надано управлінням праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації офіційне письмове роз"яснення щодо виплати вказаної допомоги на оздоровлення та відмовлено в проведенні перерахунку цієї допомоги з тих же підстав що зазначені у запереченні проти позову, що стверджується копією зазначеного листа за № 2204 від 15.06.2007 року (а.с.7), тобто, про порушення своїх прав позивач фактично дізнався після вказаної відмови та після ознайомлення з рішеннями Верховного Суду України та Вищого Адміністративного Суду України щодо практики застосування законодавства, яке регулює порядок виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути на користь позивача з відповідача недоотриману суму допомоги на оздоровлення із врахуванням мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги за мінусом виплаченої допомоги, відповідно слідуючим розрахункам :

На підставі ст.4 Декрету КМ "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 62,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 82 Закону України    "Про Державний бюджет України на 2006 рік",

ст.ст.6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185,186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - неправомірною.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації ( Київська область смт. Володарка, вул. Коцюбинського, 13) на користь ОСОБА_1 1755грн.. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2006рік.

Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Володарський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.