ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 червня 2006 р.

№ 7/123

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

ПП Алексерова Вусала Салман Огли; ПП Ашурова Азіма Махад Огли ; ПП Скакун Нелі Анатоліївни

на постанову

Запорізького  апеляційного господарського суду від 17.03.2006 року

у справі за позовом

ВАТ “Металіст”

до третя особа

ПП Алексерова Вусала Салман Огли; ПП Ашурова Азіма Махад Огли ПП Скакун Неля Анатоліївна

про	визнання договору застави недійсним

В С Т А Н О В И В:

у березні 2004 року, ВАТ –підприємство “Металіст” звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємця Алескерова В.С.         281 101 грн.

Позивач зазначав, що у забезпечення боргових зобов‘язань Алескерова В.С. по поверненню приватному підприємцю Ашурову А.М. 270 тис. боргу його підприємство взяло на себе обов‘язки поручителя і крім договору поруки від 09.12.2003 року уклало 10.12.2003 року з позикодавцем договір застави належного йому майна, до складу якого ввійшла частина складу площею 3440,9 м2 та мостовий кран.

У зв’язку з невиконанням позичальником своїх боргових зобов‘язань, за виконавчим написом нотаріуса предмет застави реалізовано і оскільки ним виконані зобов‘язання за відповідача позивач просив відшкодувати вартість втраченого ним майна у обсязі 281 101 грн.

27.04.2004 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету спору і, посилаючись на підписання договорів поруки та застави не уповноваженою особою, просив визнати ці договори недійсними, а також залучити до участі у справі у якості відповідача підприємця Ашурова А.М.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.08.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від19.05.2005 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської області від 19.08.2004 року  та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2005 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2005 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні другого відповідача залучено приватного підприємця Скакун Нелю Анатоліївну і за результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Херсонської області від 07.12.2005 року договір застави від 10.12.2003 року та договір поруки від 09.12.2003 року визнано недійсними.

Постановою від 17.03.2006 року Запорізького апеляційного господарського суду зазначене вище рішення залишене без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.05.2006 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачів, третьої особи, у якій вони посилаються на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо недійсності вчинених правочинів і просять постановлені судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом, а зроблені ними висновки підтверджуються і матеріалами справи, на час укладання договору поруки від 09.12.2003 року та нотаріально посвідченого договору застави від 10.12.2003 року, у забезпечення виконання боргових зобов’язань підприємця Алексерова Вусала Салман Огли перед підприємцем Ашуровим Азімом Махадом Огли, майно ВАТ підприємства “Металіст” перебувало у податковій заставі, у зв’язку з наявністю податкового боргу.

Відповідно до п.8.6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними державними цільовими фондами”, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

Зокрема, це щодо використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав для здійснення інвестицій, надання гарантій, поручительств , продажу майна або інших видів відчуження.

При цьому, надання майна, що перебуває у податковій заставі у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої  вимоги третіх осіб, не дозволяється.

Наведені вище норми виключають визнання спірних договорів такими, що не суперечать закону, і такими, що можуть породжувати правові наслідки для сторін, атому правомірно визнавши доводи відповідачів про дійсність спірних договорів за відсутності відомостей про це у державному реєстрі застав нерухомого майна, такими, що не ставлять під сумнів дійсність податкової застави, оскільки, невиконання вимог п.п.8.3, 8.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними державними цільовими фондами”, не впливає на права та обов’язки учасників податкової застави, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд обґрунтовано постановили про визнання договорів поруки та застави майна недійсними, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

    П О С Т А Н О В И В:

         

        Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького  апеляційного господарського суду від 17.03.2006 року –без змін.          

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк

                                                                                                                                                                                               

                                                                                          В.М. Харченко