Справа № 2/0913/228/2012
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Витвицький В.В.
Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.
секретаря Городецької У.С.
з участю апелянта ОСОБА_2, представників: позивача-ОСОБА_7., ОСОБА_3, ОСОБА_4; відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Сваричівської сільської ради Рожнятівського району, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 03 липня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рожнятівського районного суду від 03 липня 2012 року позов ОСОБА_7 до Сваричівської сільської ради Рожнятівського району, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсними задоволено.
Визнано рішення Сваричівської сільської ради від 23.01.2009 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1261га для ведення селянського господарства, Державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_2 та договір дарування від 16.02.2011 року ОСОБА_2 ОСОБА_5 земельної ділянки недійсними.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
________________________________________________________________________________ Справа № 2/0913/228/2012 Головуючий у І інстанції: Витвицький В.В. Провадження № 22ц/0990/1617/2012 Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
Категорія 5
Апелянт вказує, що судом не взято до уваги того факту, що на даний час генеральний план забудови та детальний план і проект забудови даної частини села Сваричів відсутній.
Також апелянт зазначає, що суд не дав належної оцінки поясненням геодезиста ПП «Вектор» ОСОБА_8, який в судовому засіданні чітко пояснив, що ОСОБА_7 самовільно захопив більше 0,7га землі, що підтверджується схемою обміру земельних ділянок с. Сваричів.
На думку апелянта, суд безпідставно взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оскільки їхні покази є голослівними, крім того ОСОБА_10 є родичкою позивача.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянт та представник ОСОБА_5-ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представники позивача мотивів скарги не визнали, просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися , хоча були належним чином повідомлені про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно плану забудови та технічної документації ширина громадської дороги повинна становити 8 м., що підтверджується схемою виносу в натуру осей будівель та актом від 28.10.2011року.
Однак суд не взяв до уваги той факт, що на даний час генеральний план забудови та детальний план і проекту забудови даної частини с. Сваричів відсутній.
У відповідності до п.1.4 ДБНБ 2.4-1-94, затверджених наказом містбудархітектури України від 05.01.1994року №6 «Планування і забудова сільських населених пунктів» реконструкція і розвиток сільських населених пунктів повинні здійснюватись у відповідності з затвердженими проектами; схемами генеральних планів території сільської ради, генеральними планами сільських населених пунктів, проектами детального планування, проектами планування сільських населених пунктів, проектами планування і забудови громадського центру або інших фрагментів населених пунктів, що ув'язані з проектами територіального розвитку сільських адміністративних районів.
Згідно п. 6.25 даних ДБН мережу вулиць і проїздів сільського населеного пункту слід формувати відповідно до його планувальної структури і рельєфу місцевості. Однак такої інфраструктури на сьогоднішній момент не має.
У відповідності до загальних положень ДБН 360-92* ДБН «Містобудування. Плануваня і забудова міських і сільських поселень», поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоврядування підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території сільських поселень.
На підставі п. 7.1 при проектуванні сільських та міських поселень слід передбачити єдину дорожньо-транспортну мережу.
Пунктом 7.36 чітко зазначено, що класифікацію і парламенти вулиць і доріг сільських населених місць треба приймати за таблицею 7.39 (а.с.185).
При постановленні рішення суд першої інстанції зіслався на акт комісії від 28.10.2011року, з якого вбачається що у даний час розмір дороги, яка розділяє земельні ділянки гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 становить не більше 6 м.
Крім цього, суд бере до уваги листи Рожнятівської РДА від 31.10.2011 року та головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області від 30.11.2011 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 встановила огорожу змістивши її в сторону проектної дороги, яка повинна становити 8м., а в натурі на місцевості ширина дороги становить 6м.
Проте, із акту обстеження земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вбачається, що при винесенні меж земельної ділянки ОСОБА_7 не виявлено самовільного захоплення громадської дороги зі сторони земельної ділянки даного громадянина. Зі змісту вказаного акту випливає, що ширина дороги у вужчому місці становить 4,77м., а у ширшій стороні 5,84м. має місце самовільне захоплення проектної дороги зі сторони ОСОБА_2 в ширшому кінці дороги 2,16м., а у вужчому 3,23м.
Із аналізу вищезазначених актів та листа Рожнятівської РДА вбачається, що в кожному з цих документів по різному вказано той об'єкт, який розділяє земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ОСОБА_11 Так, в акті від 28.10.2011року зазначено «дорога». В листі Держкомзему в Івано-Франківській області та листі Рожнятівської РДА «проектна дорога». В акті обстеження земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 27.04.2012року, маються суперечності, а абзаці другому записано «громадська дорога», в абзаці четвертому «існуюча дорога», а в абзаці п'ятому «проектна дорога». Законом чітко передбачено, які існують категорії сільських вулиць і доріг, таких понять як «громадська дорога» або проектна дорога» чинним законодавством не передбачено, на що не звернув увагу суд першої інстанції.
В рішенні місцевого суду зазначено, що схемою виносу в натуру осей будівель ОСОБА_7 підтверджено, що ширина існуючої дороги повинна становити 8м.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, оскільки згідно п.9 ч. 4 ст. 19 Закону України » Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає порядок організації транспортного і пішохідного руху. А ст.ст. 27 та 30 цього ж закону зазначено, що таке будівельний паспорт та технічні умови і в них чітко вказано, що план забудови та технічна документація на будинок стосується суто земельної ділянки де ведеться будівництво.
Отже, вищенаведеними нормами права передбачено порядок затвердження доріг, а саме, яким чином і якими документами дороги затверджуються. Звідси слідує, що не техдокументацією та планом забудови ОСОБА_7 чи ОСОБА_11 повинна затверджуватися категорія вулиці чи дороги, їх ширина, а тільки генеральним планом.
Суд покликається на пояснення свідка ОСОБА_9, яка стверджує, що ОСОБА_2 користується городом 05- 0,6га, а решту було пасовищем, аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_10 Такі свідчення не можуть братися судом до уваги, оскільки вони є голослівними, крім того при апеляційному розгляді справи встановлено, що ОСОБА_10 є родичкою позивача.
Суд, не дав належної оцінки поясненням геодезиста ПП «Вектор» ОСОБА_8, який в судовому засіданні чітко пояснив, що ОСОБА_7 самовільно захопив більше як 0,7га. землі, що підтверджено схемою обміру земельних ділянок с.Сваричів, з якої вбачається, позивач дійсно самовільно захопив значну частину землі і дороги. Про те в своєму рішенні суд жодним словом не обумовлюється з приводу даного письмового доказу, який міститься в матеріалах справи.
Таким чином, при винесенні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано й недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідно зроблено висновки обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглянувши справу, в межах пред'явленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313-314,316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Рожнятівського районного суду від 03 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_7 до Сваричівської сільської ради Рожнятівського району, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсними відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: В.А. Девляшевський
Г.І. Шалаута
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк