Справа № 0910/2-620/2011
Категорія 3
Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Косівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про захист права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду від 18 вересня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
в квітні 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 13.03.1974 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку в АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Косівської міської ради від 20.08.2010 року оформлено право власності на спірний будинок за ОСОБА_4, чоловіком ОСОБА_5 Своєї згоди на оформлення права власності на будинок позивачі не давали. Тому просили визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, видане 24.11.2010 року виконкомом Косівської міської ради ОСОБА_4; визнати право власності на зазначений житловий будинок по 1/2 частині за ОСОБА_5 та ОСОБА_3; зобов'язати Коломийське МБТІ внести відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно щодо цього житлового будинку.
Ухвалою Косівського районного суду від 19 червня 2012 року до участі в справі залучено правонаступницю померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - ОСОБА_2
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0910/620/2011 Головуючий у І інстанції - Гордій В.І.
Провадження № 22ц/0990/2051/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.
Категорія 3
У вересні 2012 року позивачі уточнили позовні вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_5 все належне їй майно заповіла ОСОБА_2, тому просили визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 по 1/2 частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтримуючи решту позовних вимог.
Рішенням Косівського районного суду від 18 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_2. Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_2, видане 24.09.2010 року виконкомом Косівської міської ради Івано-Франківської області на підставі рішення виконкому Косівської міської ради від 20.08.2010 року № 115-1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_2. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та поясненнях відповідача. Суд не врахував, що у технічному паспорті та в рішенні Косівської міської ради від 20.08.2010 року встановлено час побудови будинку - 1970 рік. Перебуваючи на той час в Латвії відповідач не міг за чотири місяці побудувати житловий будинок. Відповідно до ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, тому ОСОБА_4 може мати лише обов'язкову частку в спадщині. Суд, визнавши право власності за ОСОБА_2 тільки на 1/4 частину спірного будинку, не взяв до уваги, що згідно договору дарування від 13.03.1974 року ОСОБА_5 подарувала йому 1/2 незакінченого будівництвом спірного будинку, відсоток готовності якого складав 35 %, що у частковому відношенні становить 1/6 частину будинку. Жодна зміна у вартісній оцінці не може скасувати чи зменшити його право власності у цьому майні, однак суд безпідставно позбавив його права власності на належне майно. Оскільки ОСОБА_4 не звертався з позовом про захист своїх прав, то на порушення вимог ст. 11 ЦПК України суд без належних підстав визнав за відповідачем право власності на 3/4 частини спірного житлового будинку. Тому просив оскаржуване рішення скасувати. Ухвалити нове рішення, яким його та ОСОБА_2 позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 апеляційну скаргу визнала, ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив. Представник Косівської міської ради, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок побудований під час спільного проживання подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і належить їм на праві спільної сумісної власності. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги стали її дочка ОСОБА_2 згідно заповіту та ОСОБА_4 по закону. Оскільки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є непрацездатним (вдівець), тому має право на обов'язкову частку у спадщині. З цих підстав суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину, а за ОСОБА_4 - на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 та скасував свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на цей житловий будинок.
Відмовляючи в позові ОСОБА_3 в частині визнання права власності на 1/2 частину вказаного будинку, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що згідно договору дарування від 13.03.1974 року ОСОБА_3 1/2 (половини) незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_2, відсоток готовності якого на той час складав 35 % і був оцінений у 526 крб., він зобов'язаний був закінчити будівництво половини будинку до 01.02.1975 року. Доказів вкладення коштів у будівництво, проведення будівельних робіт, ОСОБА_3 не надав. Оскільки даний будинок збудований в шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а вартість частки, на яку претендував ОСОБА_3, з моменту укладення договору дарування значно збільшилась і склала 153 871 грн., тому суд в цій частині позову ОСОБА_3 відмовив.
Однак, такі висновки суду першої інстанції суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи.
Встановлено, що рішенням виконкому Косівської міської ради від 13.05.1964 року № 10 ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2.
2 липня 1970 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 (копія свідоцтва про одруження, виданого 06.12.2011 року відділом РАЦС адміністрації району Мажейкай Литовської республіки).
Згідно договору дарування від 13 березня 1974 року, посвідченого державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 1/2 (половину) незакінченого будівництвом жилого будинку по АДРЕСА_2, відсоток готовності якого на той час складав 35 %.
Рішенням виконкому Косівської міської ради від 20.08.2010 року № 115-1 оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_4
24 вересня 2010 року виконкомом Косівської міської ради ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.
24 листопада 2010 року ОСОБА_5 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_2
14 грудня 2010 року рішенням Косівської міської ради № 3.10-2/2010 відмінено рішення виконавчого комітету від 20.08.2010 року № 115-1 «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
Постановляючи рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на 3/4 частини будинку на підставі ст. 60 СК України, ст.ст. 1236, 1241, 1261 ЦК України, суд першої інстанції керувався тим, що цей будинок належав подружжю на праві спільної сумісної власності, крім того ОСОБА_4 має право на обов'язкову частку у спадщині, тому ОСОБА_2 відповідно належить 1/4 частина спірного житлового будинку.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки суд не визначився щодо характеру спірних правовідносин та часу їх виникнення і помилково керувався під час ухвалення рішення нормами лише діючих Цивільного та Сімейного кодексів України.
Установлено, що будівництво спірного будинку розпочато ОСОБА_5 9 червня 1972 року. Рішенням виконкому Косівської міської ради від 28.02.1974 року № 39 дозволено ОСОБА_5 передати 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку, відсоток готовності 35 %, по АДРЕСА_2 сину ОСОБА_3 Останній став власником 1/2 (половини) незакінченого будівництвом цього житлового будинку на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13 березня 1974 року. Вказаний договір недійсним у судовому порядку не визнаний.
Враховуючи відсоток готовності спірного будинку, як на той час складав 35 %, частка ОСОБА_3 в цілому будинку становить 1/6 його частину. Відповідно до вимог ст. ст. 4, 100, 243 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на час укладення договору дарування) він правомірно володіє придбаною на законних підставах частиною будинку.
Оскільки ОСОБА_5 розпорядилася своєю частиною незакінченого будівництвом житлового будинку, що у частковому відношенні складає 1/6 його частину, то ОСОБА_4, після укладення договору дарування також належала 1/6 частина в цілому будинку.
Тому підстав визнавати спірний житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя у суду першої інстанції не було.
Відповідно до положень ст. ст. 22, 28 КпШС України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, ст. 60 СК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як подружжю належало 4/6 частини спірного житлового будинку, з яких ОСОБА_2 має право на 2/6 частини як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5
Однак, згідно вимог ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_4, як непрацездатний вдівець, незалежно від змісту заповіту, має право на обов'язкову частку у спадщині, яка становитиме:
2/6 : 3 (кількість спадкоємців за законом) : 2 (половина частки) = 1/18 частин будинку.
З огляду на викладене, частки сторін у спірному будинку становлять: ОСОБА_3 - 1/6 або 3/18 частини за договором дарування; ОСОБА_2 - 2/6 - 1/18 = 5/18 частин за заповітом; ОСОБА_4 - 1/6 + 2/6 + 1/18 = 10/18 частин (майно подружжя + обов'язкова частка).
Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України видане 24.09.2010 року ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - спірний житловий будинок слід визнати незаконним та скасувати як таке, що не відповідає закону і порушує права власників.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача права власності у спірному будинку колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що житловий будинок ОСОБА_5 добудовувала, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_4
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення у повному обсязі.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду від 18 вересня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_2, видане 24.09.2010 року виконкомом Косівської міської ради Івано-Франківської області на підставі рішення виконкому Косівської міської ради від 20.08.2010 року № 115-1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/18 частин житлового будинку по АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/18 частини житлового будинку по АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 10/18 частин житлового будинку по АДРЕСА_2.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Меленко О.Є.
Проскурніцький П.І.