Справа № 22-а-4639/08                                           Суддя доповідач: Шаптала Н.К.

                                                                                  Головуючий у 1-ій інст.: Наумова К.Г.

 

 

 

 

донецький апеляційний адміністративний суд

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2008 р.                                                                                                    місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Василенко Л.А., Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання:                     Літвіновій Л.О.

 

З участю сторін: представника позивача Панкова К.М., представників відповідача Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» Ярош В.І., Лактіонової О.Г., інші сторони або їх представники до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином; ;

 

розглянувши апеляційну скаргу	Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку
на постанову	Господарського суду Донецької області
від	27 лютого 2008 року
за позовом	Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку
до	1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» 2.Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»
про	визнання угоди недійсною;

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Постановою Господарського суду Донецької області від 27 лютого 2008 року було відмовлено у задоволенні позову Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» та Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди з постачання редукторів СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750 грн. на загальну суму 40200 грн. відповідно до договору постачання від 23.12.2002р. №586 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, як вчиненої всупереч інтересам держави та суспільства, і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою грошових коштів у сумі 40200грн., а з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» отриманих за угодою редукторів СП-202 у кількості 2 шт., а у разі їх відсутності - вартості отриманої продукції у сумі 40200грн. в доход держави. 

З даною постановою не погодився позивач та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова  суду  першої інстанції має бути залишена без змін.

 

До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції, 23.12.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай» та Державним відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» було укладено договір постачання № 586, відповідно до якого постачальник - ТОВ «Скай», зобов'язується поставити покупцю - ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» продукцію відповідної якості, у кількості та обсягах згідно замови та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно специфікації, обладнанням, що постачається за договором, є редуктори СП-202 у кількості 2 шт. за ціною 16750 грн. на загальну суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн.

На виконання зазначеного договору 23.12.2002 р. ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» на розрахунковий рахунок ТОВ «Скай» в оплату обладнання були сплачені грошові кошти в сумі 40200 грн. 23.12.2002 р. ТОВ «Скай» було видано податкову накладну №1223 на суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн. Фактичне постачання редукторів СП-202 на виконання договору з боку ТОВ «Скай» відбулось 18.02.2003 р., що підтверджується видатковою накладною №218/1 на суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн.

Отримані за договором постачання від 23.12.2002 р. №586 редуктори СП-202 в подальшому, як було встановлено судом першої інстанції та чого не спростовував і позивач, були використані підприємством у власній господарській діяльності, у підтвердження чого ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» було надано лімітні карти на відпуск матеріалів за березень та травень 2003 р.

Таким чином, враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірну угоду було виконано ТОВ «Скай» та ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у повному обсязі на загальну суму 40200грн., в тому числі ПДВ у сумі 6700грн., з огляду на що суд обґрунтовано відмовив позивачу в позові.

Колегія також не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо вироку Кіровського районного суду міста Донецька від 12.01.2005 р., який набрав законної сили 27.01.2005 р., і яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво.

Відповідно до даного вироку, судом першої інстанції було встановлено, що приблизно у вересні - жовтні 2002 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4. з метою прикриття подальшої незаконної підприємницької діяльності, що не відповідає установчим документам та яка була пов'язана зі здійсненням фіктивних безтоварних операцій, направлених на ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, вирішили створити ТОВ «Скай», для чого підготували устав, установчий договір, які були оформлені на підставних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які виступали як засновники товариства. 16.10.2002 р. розпорядженням виконкому Пролетарської районної ради міста Донецька №739 було проведено державну реєстрацію ТОВ «Скай» як суб'єкту підприємницької діяльності. Після реєстрації ТОВ «Скай» було зареєстровано як платник податків у ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька, та були відкриті поточні банківські рахунки та отримано печатку підприємства.

Відповідно до норм ст. 49 ЦК УРСР, норми якої діяли на той час - якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до ст. 228 діючого ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 5 ЦК України - кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він зм'якшує або скасовує відповідальність особи.

 

Враховуючи наведені норми закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо неможливості застосування публічно-правових санкцій, що були встановлені законом, який діяв на момент виконання угоди (про що ставив питання позивач у позові), але які не передбачені Цивільним кодексом України, який діяв на день ухвалення оскаржуваного рішення.

 

 

Відповідно до норм ст.207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Нормами ст. 208 ГК України встановлено - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналізуючи наведені норми закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що норми статей 207 і 208 ГК України повинні застосовуватися з урахуванням того, що угода, укладена з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у той же час суперечить моральним основам суспільства, порушує публічний порядок, і тому відповідно до норм Цивільного кодексу України є нікчемною, і визнання такої угоди недійсною судом не потрібно, оскільки відповідно до норм ст. 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, для застосування зазначених санкцій необхідна наявність наміру на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чого в даному випадку позивач не довів.

Органи державної податкової служби, відповідно Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року N 509-ХІІ, можуть звертатися в суди з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по угодах, укладених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Також, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого нормами ст. 250 ГК України, відповідно до яких, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Спірну угоду відповідачами було укладено 23.12.2002 р., а позов подано до суду 13.12.2005 року.

Крім того, відповідно до вимог ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Фактів здійснення незаконної діяльності або діяльності, щодо якої є заборона, під час укладання та виконання угоди за договором постачання від 23.12.2002р. №586 з боку посадових осіб ТОВ «Скай», а ні вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 12.01.2005р., а ні матеріалами справи не встановлено.

Доказів спрямованості конкретної угоди на приховування від оподаткування доходів, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, позивачем не було надано.

 

            Крім того, колегія суддів не приймає до уваги заяву позивача щодо зміни позовних вимог, яка надійшла до суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до норм ст. 137 КАС України - позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду справи по-суті, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

            Нормами ж ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції тільки переглядає судові рішення суду першої інстанції, тобто ті позовні вимоги, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, і не може підміняти собою суд першої інстанції, оскільки змінені позовні вимоги фактично є новим позовом.

 

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права та має бути залишена без змін.

           

            Повний текст ухвали виготовлено 26 серпня 2008 року.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія;  -

 

 

У Х В А Л И Л А :

 

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку - залишити без задоволення.

 

Постанову Господарського суду Донецької області від 27 лютого 2008 року щодо відмови у задоволенні позову Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» та Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди №586 від 23.12.2002р.- залишити без змін.

 

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.

 

 

 

Колегія суддів: