Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14836/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дмитрієва В.С.,
при секретарі судового засідання Гаджієвій Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій щодо накладення 23.06.2008 року арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1 неправомірними та скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору дарування від 07.05.2008 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 ј частини квартири АДРЕСА_1. Протягом кількох днів ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно в БТІ м. Маріуполя. Реалізуючи свої права як власника у жовтні 2012 року позивач дізнався, що на підставі постанови Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції №6/104-1 від 23.06.2008 року накладений арешт на ј частини квартири АДРЕСА_1. Запис про арешт спірної квартири внесено Другою державною нотаріальною конторою 03.07.2008 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1 порушує права позивача як власника майна.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу та письмові пояснення, в яких посилався на те, що надати інформацію про виконавче провадження в рамках якого був накладений арешт на ј частини квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, постановою №6/1041 від 23.06.2008 року неможливо, оскільки з 2008 року по 2012 рік дане виконавче провадження на виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції не перебувало.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 07.05.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Другої нотаріальної контори Царьовою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №2-768, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар ј частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Інша частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 належать відповідно - ј ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності №41682 від 20.05.1996 року, виданого відділом приватизації Маріупольської міської ради та по ј ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що підтверджується технічним паспортом інвентаризаційної справи №19415 від 27.08.2012 року.
Як вбачається з відмітки на договорі дарування від 07.05.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Другої нотаріальної контори Царьовою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №2-768, ОСОБА_1 21.05.2008 року зареєстрував право власності на ј частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Згідно витягу №38392996 від 22.10.2012 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зроблено запис №1 про арешт нерухомого майна від 03.07.2008 року за №7499080 Другою Маріупольською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції №6/104-1 від 23.06.2008 року на ј частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Як встановлено ст. 384 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
За таких обставин, на думку суду, накладання арешту ј частини квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, після 21.05.2012, тобто реєстрації спірної частки квартири за ОСОБА_1, є протиправним.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Статтею 38 цього Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Враховуючи пояснення представника відповідача в частині не перебування на теперішній час виконавчого провадження стосовно боржника - ОСОБА_2 на виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, суд вважає запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_1 на розпорядження спірним майном.
Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 затверджено Положення, яке встановлює порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, унесення (одержання) інформації до (з) нього.
Відповідно до п. 1.5. цього Положення Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є:
- державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;
- державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Згідно п. 2.1 цього Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є:
2.1.1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.
2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається:
- державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;
- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).
Відповідно до п. 2.2 цього Положення органи та посадові особи, зазначені в пункті 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.
Враховуючи вищевикладене, для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання дій Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1 неправомірними та зобов'язання Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції звернутися до Реєстратора Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна із заявою про зняття арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо накладення арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1 неправомірними.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції звернутися до Реєстратора Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна із заявою про зняття арешту на ј частини квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 32 (тридцять дві) гривні.
Постанови прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 27 листопада 2012 року за участю позивача. Постанова у повному обсязі складена 30 листопада 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.