АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9760/12 Справа № 2-5789/11 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М.О. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Кіктенко Л.М., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства «Жилсервіс-3»на користь ОСОБА_2 (з урахуванням ухвали від 03 серпня 2012 року про виправлення арифметичної помилки) заборгованість по зарплаті в сумі 09 грн. 99 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 23 124 грн. 14 коп., на відшкодування моральної шкоди -100 грн. а всього, 23 234 грн. 13 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 -відмовлено (а.с. 86-87, 112).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причини і дати звільнення, відмови у стягненні вихідної допомоги у сумі 9 648гр., відмови у стягненні компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 109гр. 39коп., та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 95-99).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01 грудня 2010 року працювала в КП «Жилсервіс-3»на посаді головного бухгалтера по строковому договору, строк дії якого закінчувався 28 лютого 2011 року, а додатковою угодою від 01 березня 2011 року вказаний строк було продовжено до 31 травня 2011 року. 22 квітня 2011 року ОСОБА_2 було подано заяву з проханням розірвати вказаний трудовий договір за власним бажанням, у зв'язку з чим по підприємству було видано наказ № 20 від 29 квітня 2011 року про проведення інвентаризації активів та наказ № 21 від тієї ж дати про передачу нею за актом приймання-передачі справ бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності в строк до 17 травня 2011 року. 13 травня 2011 року ОСОБА_2 знову подала заяву, в якій просила звільнити її з 31 травня 2011 року згідно із ч.2 ст. 36 КЗпП України після надання їй з 17 по 31 травня 2011 року чергової щорічної відпустки (а.с.20). 16 травня 2011 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі бухгалтерської, фінансової та податкової звітності (а.с.22-24), однак службовою запискою від 17 травня 2011 року бухгалтер ОСОБА_3 відкликала свій підпис на зазначеному акті, оскільки виявила певні недоліки та неналежний стан документації.

Відповідно п 5.3 трудового договору, ч. 2 ст. 79 КЗпП України та згідно графіку надання щорічних відпусток по підприємству, затвердженому директором КП 20 січня 2011 року, щорічна відпустка позивачки запланована на серпень-вересень 2011 року, у зв'язку з чим її заява від 12 травня 2011 року не була задоволена, наказ по підприємству про надання позивачці відпустки не видавався, ОСОБА_2 з 17 травня 2011 року на роботу не виходила, про що складалися відповідні акти. 27 травня 2011 року було складено акт про відмову позивачки надати письмові пояснення з приводу її невиходу на роботу.

Наказом № 51-к від 31 травня 2011 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи з 31 травня 2011 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинення з 17 по 26 травня 2011 року прогулу без поважних причин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зміни формулювання причин звільнення та його дати і у стягненні вихідної допомоги у сумі 9 648гр., суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулось без порушення норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для зміни формулювання причин та дати звільнення і виплати вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного заробітку, передбаченої ст. 44 КЗпП України.

Відмовляючи у стягненні компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 109гр. 39коп., суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачки їй нарахована та виплачена компенсація за 14 днів невикористаної щорічної відпустки, тому підстав дя стягнення компенсації ще за один день -не має.

Вказані висновки зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права. Так, згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 17 травня 2011 року безпідставно не виходила на роботу, тобто скоїла прогул; ці обставини підтверджуються актами про відсутність працівника на роботі за 17.05.2011, 18.05.2011, 19.05.2011, 20.05.2011, 23.05.2011, 24.05.2011, 25.05.2011, 26.05.2011, 27.05.2011 (а.с.44-49). Посилання ОСОБА_2 на те, що 12 травня 2011 року вона подала заяву про надання їй з 17 по 31 травня 2011 року чергової щорічної відпустки -не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 79 КЗпП України щорічні основна та додаткова відпустки повної тривалості надаються працівникам після закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві, у разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Наказ про надання відпустки ОСОБА_2 підприємством не видавався, чого вона не заперечувала, тому суд правильно виходив із правомірності звільнення позивачки 31 травня 2011 року за прогул. Доводи апелянта щодо порушення відповідачем законодавства про працю та наявності підстав для звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України не мають правового значення для вирішення спору, оскільки заяву про звільнення з цих підстав ОСОБА_2 не подавала.

Відповідно ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Виходячі із положень зазначеної статті, суд приваильно відмовив у стягненні вихідної допомоги, оскільки позивачка була звільнена на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, що позбавляє її права на отримання вихідної допомоги.

Посилання апелянта на те, що невикористана відпустка складає не 14, а 15 днів -спростовується приведеними нею ж розрахунками, відповідно до яких: 31 (кількість днів щорічної відпустки):355(кількість днів року для розрахунку відпустки)х167(кількість днів, відпрацьованих позивачкою на підприємстві)=14,58, тобто повних 14 днів.

У частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні рішення суду фактично не оскаржується, доводи щодо незгоди із сумою моральної шкоди, стягненої судом, в апеляційній скарзі також відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка була звільнена за п.4 ст. 40 КЗпП України без попередньої згоди профспілкового комітету -не являється підставою для скасування рішення суду і задоволення позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення та його дати, оскільки сам по собі наказ № 51-к від 31 травня 2011 року позивачкою не оспорювався, з цих підстав позовні вимоги нею не заявляли, а позовні вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення (на звільнена у зв'язку з порушенням уповноваженим органом законодавства про працю, ст.. 39 КЗпП України) та його дати (з 31 травня на 16 травня 2011 року), не можуть бути задоволені, як правильно зазначив суд, оскільки у своїй заяві від 13 травня 2011 року ОСОБА_2 просила звільнити її з 31 травня 2012 року згідно із п.2 ст. 36 КЗпП України - припинення трудового договору по закінченню його строку. Заява про звільнення у зв'язку з порушенням уповноваженим органом законодавства про працю, ст.. 39 КЗпП України з 16 травня 2011 року позивачкою не подавалась, чого вона сама не заперечувала.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: