30.11.2012
Справа № 232/726/12
2/232/1718/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(З А О Ч Н Е)
30 листопада 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишен С. А. ,
при секретарі Підвисоцької О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон,-
Встановив:
До суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.
Позов мотивовано тим, що позивач розірвала із відповідачем шлюб 12.12.2011 року. Під час перебування в шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Донька після розлучення проживає із позивачкою.
Позивач зазначає, що має можливість возити доньку на оздоровлення та відпочинок за кордон. Вона неодноразово зверталася з проханням до відповідача надати нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини на відпочинок за кордон, однак останній категорично відмовляється надати такий дозвіл, у зв'язку з чим позивач змушена звертатися в суд з даним позовом, у якому просить надати дозвіл на виїзд за кордон України неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із нею без згоди батька ОСОБА_4 на період з 01.01.2013 року по 01.04.2013 рік.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи через оголошення в пресі, тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Представник Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.12.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Із довідки ПП «Майстер КП»№2305 від 12.12.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1, разом з нею проживає донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 151 СК батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Ст. 152 СК України передбачає гарантоване право дитини на належне батьківське виховання. Ст. 154 СК України встановлює право батьків звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Відповідно до ч. 3 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків; за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема, за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 380 від 24.03.2004 року, оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Батько неповнолітньої ОСОБА_3- ОСОБА_2 відмовляється надати нотаріальний дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за межі державного кордону України та дозвіл на оформлення проїзного документа дитини для виїзду за кордон, тобто здійснює свої батьківські права всупереч інтересам дитини, а також не піклується про її розвиток, створює перешкоди для цього.
Неповнолітня ОСОБА_3, як вбачається з пояснень позивача, проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні та вихованні, а батько дитини проживає окремо, участі в утриманні та вихованні дитини не бере.
Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що існують підстави для надання дозволу на тимчасовий виїзд за державний кордон України у період з 01 січня 2013 року по 01 квітня 2013 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача 107,30 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, згідно ст. 33 Конституції України, ст. ст. 19, 150, 151, 152, 154, 155 СК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226, ЦПК України суд, -
Вирішив:
Позов задовольнити.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України у період з 01 січня 2013 року до 01 квітня 2013 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 107,30 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: