ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06.11.06 Справа № 13/460пн.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії "Шураві", м. Свердловськ Луганської області
до Державної виконавчої служби у м. Свердловськ, м. Свердловськ Луганської області
за участю третіх осіб: відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України»в особі Свердловського відділення, м. Свердловськ,
та відкрите акціонерне товариство «Краснолуцький машинобудівний завод», м. Красний Луч
про звільнення з-під арешту грошових коштів
Суддя Яресько Б.В.
Представники:
Від позивача –Карпова І.Г., дов. № 7 від 21.09.06
Від відповідача –Мухін М.М., дов. б/н від 10.10.2006 р.
Від 3-особи (Краснолуцький машзавод) –Хорошун В.О., дов. № 02-131юр від 06.09.2006 р.
Від 3- особи (ВАТ “Держ. ощадний банк”) Анникова Н.А., дов. № 3656 від 30.12.2005 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Заявлена вимога про звільнення з-під арешту грошових коштів в розмірі 4805,48 грн.
Позивач позов підтримав.
Відповідач та треті особи проти задоволення позову заперечують.
З врахуванням того, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, суд розглядає зазначений позов відповідно до порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
В зв’язку з чим справі присвоюється номер № 13/460пн-ад.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 19 липня 2006 р. державним виконавцем Смьоткіним Ю.М. державної виконавчої служби у місті Свердловську при примусовому виконанні наказу № 14/439 від 30.09.2003 р., наказу № 7/493 від 22.12.2003 р. господарського суду Луганської області, стягувачами за якими є треті особи, була прийнята постанова про арешт коштів боржника якою відповідно до ст. 5,50 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 59 Закону України “Про банки та банківську діяльність” був накладений арешт на кошти у сумі 337449 грн. 06 коп., що містяться на рахунку № 26---12500072 АБ “Укркомунбанк” м. Луганськ, МФО 304988, ідентифікаційний код 31788947 та належать позивачу.
Зазначена постанова позивачем не оскаржена.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд звільнити з під арешту накладеного 19.07.2006 р. належні позивачу кошти в сумі 4 805 грн. 48 коп. , спрямувавши їх на погашення заборгованості з заробітної плати працівників позивача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст. 34 Закону України “Про оплату праці”, ст. 97 КзпП України згідно яких оплата праці робітників здійснюється у першочерговому порядку, та небезпекою застосування до керівництва позивача санкцій за невиплату заробітної плати згідно ст. 36 Закону України “Про оплату праці”
Відповідач та треті особи проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що постанова про накладення арешту від 19.07.2006 р. прийнята у відповідності з вимогами Закону України “Про виконавче провадження”, рішення суду підлягають обов’язковому виконанню.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не надано будь яких доказів неправомірності прийнятої відповідачем постанови про арешт коштів.
Посилання позивача на вимоги законодавства щодо оплати праці, а саме ст. 34 Закону України “Про оплату праці”, ст. 97 КзпП України, судом відхиляються оскільки зазначені положення регулюють правовідносини між роботодавцем та працівниками, передбачають відповідальність саме роботодавців, та не можуть бути підставою для ухилення від виконання судових рішень підприємством.
Постанова від 19.07.2006 р. прийнята у відповідності до ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” згідно якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Встановлена ст. 44 Закону України “Про виконавче провадження” черговість задоволення вимог до даного випадку не застосовується.
За таких обставин позов є необґрунтованим, та не підлягає задоволенню.
Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. покладаються на позивача по справі.
Керуючись ст. 17, 94, 162-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.11.2006 р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Б.В. Яресько