Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/490/1787/12 Головуючий у 1 й інстанції - Живоглядов Андрій Миколайович

Справа № 1-112/11 Доповідач - Кислий М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Лісняк В.С., Піскун О.П.

секретаря Головченко О.М.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, прокурора, на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року -

в с т а н о в и л а:

вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Перещепино Новомосковського району Дніпропетровської області, українець, громадянство України, не працюючий, проживаючий АДРЕСА_1, судимий 21 квітня 2010 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області, за ст. 185 ч. 2, ст. 162 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

засуджений за ч. 3 ст. 357 КК України до 2 років обмеження волі, за ч. 2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

І відповідно до ст. 71 КК України до призначеного цим вироком покарання частково приєднано покарання за вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21.04.2010 року та остаточно призначено покарання 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 11 грудня 2010 року, близько 20 год., в с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, перебуваючи на вул. Садовій в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, застосовуючи відносно ОСОБА_3 фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_3, яке виразилось в нанесенні ударів руками в область обличчя та ударів ногами по тулубу, спричинивши ОСОБА_3 фізичну біль, повторно незаконно заволодів належним ОСОБА_3 мотоциклом МТ -11, чорного кольору, 1989 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток у розмірі 1000 грн.

Також, ОСОБА_2 11 грудня 2010 року близько 20 год. в с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вул. Садовій, маючи умисел на викрадення документів будь-яким способом, застосовуючи відносно ОСОБА_3 фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками в область обличчя та ударів ногами по тулубі, спричинивши ОСОБА_3 фізичну біль, з нагрудної внутрішньої правої кишені куртки ОСОБА_3 здійснив викрадення паспорта громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий 10.04.2000 року Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

В апеляціях:

- прокурор просить вирок відносно ОСОБА_2 скасувати внаслідок його м'якості і постановити свій вирок, а саме призначити покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 71 КК України остаточно призначити 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна (т. 2 а.с. 189-190).

- засуджений ОСОБА_2 в основній і додатковій апеляції просить вирок скасувати внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушенням вимог кримінально-процесуального закону, однобічності. Вказує, що суд призначив не справедливе покарання внаслідок його суворості, обвинувачення базується на непідтверджених даних, в справі відсутні прямі докази його вини, не розглянуті його клопотання, не допитаний свідок ОСОБА_4, а також інші свідки, які вказані в обвинувальному висновку, суд розглядав справу не на російській мові як він хотів, та не фіксував хід засідання технічними засобами, згідно з його заявою, порушено його право на захист. Просив направити справу на новий судовий розгляд (т. 2 а.с. 193, 217-221).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Харів Н.А., яка не підтримала апеляцію прокурора про скасування вироку відносно ОСОБА_2 внаслідок його м'якості і вказувала про залишення апеляції засудженого без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій було доведено сукупністю зібраних і досліджених у суді доказів, які зазначені у вироку, це, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_3 який стверджував, що увечері 11 грудня 2010 року з метою уникнення конфлікту з ОСОБА_2, прямував на мотоциклі додому. Коли двигун перестав працювати, зателефонував матері. Потім відкотив мотоцикл на вул. Садову. Але через деякий час підійшов ОСОБА_2, який почав висловлювати погрози, після чого кулаком вдарив в область обличчя та розбив ніс і губу, від зазначеного удару впав, а ОСОБА_2 декілька разів вдарив по тілу ногами, після чого з його внутрішнього нагрудного карману, витяг його паспорт, в якому знаходився технічний паспорт на мотоцикл. В той момент коли ОСОБА_2 дивився документи він відбіг від мотоцикла та ОСОБА_2 в бік покинутого будинку та сховався в кущах. Через деякий час почув, як його кличе мати, коли вийшов до матері, то мотоцикла не було.

В ході відтворення обстановки й обставин події, потерпілий ОСОБА_3 розповів і показав на місті обставини, за яких ОСОБА_2 його побив руками і ногами, потім витяг і забрав собі паспорт, внаслідок чого змушений був тікати, а згодом вийшовши з кущів свого мотоцикла не побачив (т.1 а.с. 87-92).

А також, показання свідка ОСОБА_5 про те, що 11 грудня 2010 року у вечірній час йому зателефонувала його теща ОСОБА_6 і повідомила, що дзвонив її син ОСОБА_3, який сказав, що йому загрожують фізичною розправою, та попросила сходити з ним на вул. Садову в с. Личкове. Прибувши на перехрестя вул. Садової та Червоноармійської побачив мотоцикл біля якого знаходився якийсь чоловік і тримав руки на кермі, спочатку подумав, що це ОСОБА_3 і наближаючись сказав, щоб той негайно віддав документи. Далі хлопець з внутрішнього карману витяг документи, та віддав, коли присвітив телефоном то побачив, що це був не ОСОБА_3, а ОСОБА_2. Пізніше бачив ОСОБА_3 у якого на обличчі була кров.

Крім того, винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 11 грудня 2010 року у вечірній час зателефонував її син ОСОБА_3, який повідомив, що він знаходиться на вул. Садовій в с. Личкове та йому погрожують фізичною розправою його знайомі хлопці. В подальшому прибула на вул. Садову, де почала гукати сина. Він вийшов з кущів і на його обличчі була кров. В розмові син повідомив, що його побив ОСОБА_2, та забрав документи;

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 11 грудня 2010 року разом з ОСОБА_4, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, знаходились в будинку ОСОБА_10, де вживали спиртне. Через деякий час, їдучи з ОСОБА_3 в сторону центру с. Личкове, двигун мотоцикла перестав працювати і ОСОБА_3 почав комусь телефонувати та просити допомогу. Після цього він встав з мотоцикла і залишивши ОСОБА_3 пішов до будинку ОСОБА_10 щоб повідомити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про зазначений дзвінок. Коли вони пішли з будинку в сторону центру с. Личкове то побачив, що мотоцикла на тому місці де він залишив ОСОБА_3 не було, через декілька метрів, побачив мотоцикл з ОСОБА_3 на іншій прилягаючий вулиці, при цьому вони з ОСОБА_4 пішли далі, а ОСОБА_2 пішов в сторону ОСОБА_3;

- оголошеними в судовому засіданні свідченнями ОСОБА_4, про те, що ОСОБА_2 залишив його та ОСОБА_7 на вулиці та пішов в сторону ОСОБА_3. В подальшому в розмові з ОСОБА_2 останній повідомив, що він вдарив ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 79-86);

- показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що восени 2010 року продав ОСОБА_3 за 1000 грн. мотоцикл МТ чорного кольору;

- протоколом огляду місця події (т. 1 а.с. 5);

- протоколом огляду мотоцикла потерпілого (т.1 а.с. 7);

- довідкою про вартість мотоцикла потерпілого (т.1 а.с. 16);

- протоколом огляду паспорта потерпілого ОСОБА_3 та технічного паспорта на мотоцикл (т.1 а.с. 107-111);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_6 (т.1 а.с. 93-95);

- речовими доказами.

З викладеними в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_2 доводами про те, що висновок суду про його винуватість у названому злочину нібито базується на непідтверджених даних, колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не мотивовані й спростовуються сукупністю наведених у вироку доказів.

Також немає й підстав вважати, що стосовно ОСОБА_2 допущене істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування судового рішення.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй скарзі хоч і твердить про те, що суд у вироку не дав належної оцінки його показанням на слідстві та в суді, але водночас взагалі не оцінює власні дії та аналіз доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку.

Суд, згідно з матеріалами справи та вироком, ретельно перевірив показання як засудженого, так і потерпілого на досудовому слідстві і в судовому засіданні і в результаті їх ретельного дослідження у сукупності з іншими доказами, зібраними по справі, дав їм належну оцінку й обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у скоєних злочинах.

Таким чином, твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що обвинувачення базується на непідтверджених даних є необґрунтованим.

Виходячи з цього колегія суддів дійшла висновку, що сукупністю наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння незаконно заволодів паспортом потерпілого, та його мотоциклом і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Що стосується тверджень засудженого про те, що суд не розглянув його клопотань, не допитав свідка ОСОБА_4, а також інших свідків, які вказані в обвинувальному висновку, то слід зазначити, що з протоколу судового засідання, вироку, вбачається, що суд приймав міри до виклику і допиту усіх свідків, ретельно дослідив усі зібрані по справі докази, розглянув усі клопотання засудженого та інших учасників процесу. Показання свідка ОСОБА_4 у відповідності до ст. 306 КПК України оголошені в судовому засіданні (т. 2 а.с. 152).

Стосовно викладених в апеляції тверджень ОСОБА_2 про те, що суд розглядав справу не на російській мові як він хотів, та не фіксував хід засідання технічними засобами згідно з його заявою і порушив його право на захист, то слід також зазначити, що у відповідності до ст. 19 КПК України, - судочинство провадиться українською мовою, або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Так, з протоколу судового засідання вбачається, що суд обговорював питання про мову судочинства (т. 2 а.с. 144) і ніхто з учасників процесу не заявляв клопотань про слухання справи на російській мові, та про надання перекладача. З матеріалів справи та протоколу також вбачається, що ОСОБА_2 та інші учасники процесу не заявляли клопотань про фіксування ходу судових засідань технічними засобами, разом з тим, суд за власною ініціативою, з 17.11.2011 р. застосував фіксацію процесу (т. 2 а.с. 151). З матеріалів справи також видно, що на досудовому слідстві та при розгляді справи у суді, захист ОСОБА_2, згідно з його бажанням (т. 1 а.с. 124), здійснювала адвокат ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 125). Таким чином, обставини викладені засудженим в апеляції не знайшли свого підтвердження при перевірці апеляційним судом.

Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_2 покарання вимогам закону, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 65 КК України, покарання засудженому призначається з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного, та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому призначене покарання повинно бути необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

З вироку вбачається, що суд, при призначенні покарання засудженому врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу підсудного, його судимості, скоєння злочинів в період іспитового строку, а також обтяжуючі обставини - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину (т. 2 а.с. 171-172).

Висновок суду про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі, не протирічить вимогам закону. Покарання засудженому, за думкою колегії суддів, призначено необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Порушень норм КПК України, які передбачають безумовне скасування вироку по справі не встановлено.

З урахуванням викладеного колегія суддів підстав для скасування чи зміни вироку суду не вбачає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни.

Судді: