Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13803/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спасової Н.В.

при секретарі Симоновій Ю.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 1622 від 05.09.2012 року, № 1623 від 05.09.3012року, № 1624 від 05.09.2012року, № 1625 від 05.09.2012року, № 1627 від 06.09.2012року,-

ВСТАНОВИВ:

09.10.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 1622 від 05.09.2012 року, № 1623 від 05.09.3012року, № 1624 від 05.09.2012року, № 1625 від 05.09.2012року, № 1627 від 06.09.2012року. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що відповідач безпідставно вказаними рішеннями застосував до неї штрафні санкції на підставі пунктів 3, 4 та 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09 липня 2003 року № 1058- ІV (надалі Закон України № 1058- ІV) , оскільки з 01 січня 2011 року дана норма права втратила чинність у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі Закон України № 2464-VI). Посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, просила скасувати оскаржувані рішення відповідача за № 1622 від 05.09.2012 року, № 1623 від 05.09.3012року, № 1624 від 05.09.2012року, № 1625 від 05.09.2012року, № 1627 від 06.09.2012року.

Ухвалою суду від 16.10.2012 року за клопотанням позивача причини пропуску звернення до суду визнані поважними.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги, надали пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, наполягали на незаконності притягнення позивача до відповідальності на підставі не діючої норми права. Позов просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. 31.10.2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення проти позову, в якому просив розглянути справу у відсутність представника УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області. Крім того, в заперечені зазначив, що згідно з п. 7 розділу VIII

«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строки сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Крім того, п.4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України було встановлено, що згідно цього Закону, у період до перетворення Пенсійного фонду України на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до п. 12 розділу XV«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах. Тому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 23.06.2005 року, про що у той же день до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № НОМЕР_2 включено відповідні відомості. (а.с.9)

В серпні 2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності та направлення № 231/21 від 16.08.2012року спеціалістами відповідача було проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 23.06.2005 по 15.08.2012 року. Перевіркою встановлені наступні порушення: 1) п. 4,6 ч. 2 ст. 17 та ч. 1,2 ст. 19 Закону України № 1058 - платником за 2005 рік занижена сума фактичних витрат на оплату праці - 1948,00 грн.; 2) п. 4,6 ч. 2 ст. 17 та ч. 1,2 ст. 19 Закону України № 1058 - платником за 2005 рік занижені суми страхових внесків за ставкою 32,3% у розмірі 629,22 грн. та сума страхових внесків за ставкою 2% у розмірі 38,96 грн.; 3) п.4,6 ч. 2 ст. 17, ч1, 2 ст. 19 Закону України № 1058, п.п.1 п.1.3. Порядку №7-6. За результатами перевірки було складено Акт ( зареєстрований за вих. № 225/22 від 16.08.2012року) , один примірник якого 16.08.2012 року був отриманий позивачем.(а.с.11- 29)

Крім того, 06 вересня 2012року посадовою особою відповідача було складено акт перевірки строків та встановленої форми подання річної звітності з персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду № 1433, згідно якому встановлено вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого п.5 ч.16 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: несвоєчасне подання за встановленою формою річної звітності за 2005-2006 р.р. з персоніфікованого обліку страхувальника до органів Пенсійного фонду України. (а.с.10)

05 вересня 2012року рішеннями начальника управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Чеграхчи Л.В. на підставі матеріалів документальної перевірки від 16.08.2012 року № 225 до ОСОБА_1 були застосовані наступні фінансові санкції:

- Рішенням №1622, на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України № 1058, за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески - штраф у розмірі 1948,00 грн.; (а.с.32)

- Рішенням №1623, на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України № 1058, за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків - штраф у розмірі 2594,11 грн.; (а.с.33)

- Рішенням № 1624, на підставі пункту 5 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством - штраф у розмірі 5509,47 грн.; (а.с.34)

- Рішенням № 1625, на підставі пункту 5 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, - штраф у розмірі 5144,83 грн.; (а.с.35)

Крім того, рішенням начальника УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя Чеграхчи Л.В від 06 вересня 2012 року № 1627 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, підставі п. 5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.(а.с.36)

Фактичні обставини справи, встановлені та наведені судом, сторонами визнаються. Наявність спору обумовлена різним тлумаченням сторонами норм матеріального права з приводу можливості УПФУ у 2012 році застосовувати фінансові санкції, передбачені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень діючого законодавства України.

У відповідності з п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

П.2.1.вказаного Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувані рішення відповідача від 05 та 06 вересня 2012 року, за своєю сутністю є актами індивідуальної дії, визнання протиправними та скасування яких здійснюється за правилами КАС України відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України.

Приймаючи вказані рішення, УПФУ діяло на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктів 3,4 та 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Правові норми, які містилися в зазначених пунктах ч.9 ст.106 Закону № 1058, в редакції, чинній на час правопорушення, передбачали наступне: «Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року зі ст.106 Закону № 1058 виключені частини 1-9.

Крім того, частинами 5 та 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI визначено:

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 1 січня 2011 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Аналізуючи дію в часі правових норм, на підставі яких до позивача застосовані фінансові санкції, суд дійшов висновку, що положення ч.9 ст.106 Закону № 1058 діяли з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме в цей проміжок часу вказані норми визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Офіційне тлумачення зазначеної норми наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб), згідно з яким: «За своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».

На момент прийняття спірних рішень норм, які встановлюють відповідальність за допущені позивачем порушення, не існувало.

З огляду на зазначене, УПФУ помилково застосувало норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення ФО-П ОСОБА_1, як страхувальником, правопорушень без врахування того, що ці самі норми передбачали не тільки засади юридичної (адміністративної) відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення.

Таким чином, застосовуючи в вересні 2012 року фінансові санкції до позивача, УПФУ діяло на підставі неіснуючої правової норми, що свідчить про невідповідність спірних рішень вимогам п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

З приводу твердження представника відповідача про те, що можливість застосування норм права, які втратили чинність, передбачена абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, відповідно до якого за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності цим Законом, суд відзначає, що за відповідачем збережені функції по застосуванню винятково тих санкцій, які існують на момент їх застосування, а не тих, що існували раніше. У спірних правовідносинах УПФУ безпідставно отожнило право на застосування санкцій (компетенцію) з підставами відповідальності.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення УПФУ є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі неіснуючих правових норм, тому позовні вимоги про скасування рішень відповідача № 1622 від 05.09.2012 року, № 1623 від 05.09.3012року, № 1624 від 05.09.2012року, № 1625 від 05.09.2012року, № 1627 від 06.09.2012року підлягають задоволенню.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 1622 від 05.09.2012 року, № 1623 від 05.09.3012року, № 1624 від 05.09.2012року, № 1625 від 05.09.2012року, № 1627 від 06.09.2012року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Чеграхчи Л.В. №1622 від 05 вересня 2012 року, № 1623 від 05 вересня 2012 року, № 1624 від 05 вересня 2012 року, № 1625 від 05 вересня 2012 року, № 1627 від 06 вересня 2012 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер № НОМЕР_1) сплачений нею судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень, 60 (шістдесят) копійок.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 листопада 2012року, в присутності позивача та її представника. Повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2012року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Спасова Н.В.