Справа № 1490/5153/12 19.11.2012 19.11.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 33/1490/308/2012 року Категорія: ст. 164 ч.1 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Дірко І.І.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2012 року м.Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
в складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.
при секретарі Георгици Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 вересня 2012 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Первомайська Миколаївської області, проживає в АДРЕСА_1,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно постанови судді, 14 серпня 2012 року близько 16 години ОСОБА_3, знаходячись в офісі № 241, розташованому по пр. Леніна,107 в м.Миколаєві, здійснив вивід титульних знаків системи «WebMoney» у готівкову форму у розмірі 340 грн. на користь ОСОБА_4, без наявної ліцензії на надання подібних фінансових послуг, порушивши порядок зайняття підприємницькою діяльністю, вимоги ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та вимоги постанови НБУ № 481 від 04.11.2010 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд дійшов висновку про здійснення ОСОБА_3 господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати. Апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом не в повній мірі досліджені обставини справи, а справа безпідставно розглянута у його відсутність.
На думку апелянта, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року не визначає певний вид ліцензії, яку необхідно отримати, і відсилає суб'єкта господарювання до норм відповідного спеціального Закону. При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься посилань на спеціальні норми закону щодо ліцензування діяльності з прийому електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові гроші.
Стверджує, що здійснював придбання прав вимоги, а діяльність з купівлі-продажу прав вимоги не передбачена нормами ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Вважає також безпідставними посилання суду на постанову правління НБУ №481 від 04.11.2010 року, оскільки вона відноситься до підзаконних нормативно-правових актів.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП, є правильними.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, 14 серпня 2012 року ОСОБА_3 здійснив вивід титульних знаків системи «WebMoney» у готівкову форму у розмірі 340 грн. на користь ОСОБА_4, без наявної ліцензії на надання подібних фінансових послуг.
З пояснень ОСОБА_3 при складанні протоколу слідує, що він фактично не заперечував викладені в протоколі обставини, підтвердивши здійснення ним виводу титульних знаків системи «WebMoney» у готівкову форму, однак вважає свою діяльність правомірною.
Між тим, доводи апелянта про те, що для здійснення цієї діяльності не потрібна відповідна ліцензія чи спеціальний дозвіл, є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог п.3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року (із наступними змінами), господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.
Діяльність з випуску електронних грошей та функціонування систем електронних грошей регулюється Положенням «Про електронні гроші в Україні», затвердженого Постановою Національного банку України 04.11.2010 року за № 481( далі - Положення).
Згідно з п. 1.4 цього Положення, випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки.
П.п.6.1, 6.4 та 6.5 передбачають, що особа, яка має намір створити систему електронних грошей та здійснювати випуск електронних грошей,
зобов'язана узгодити з Національним банком правила системи
електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей. Національний банк приймає рішення про узгодження або
відмову в узгодженні правил системи електронних грошей/здійснення
операцій з електронними грошима у строк до двох місяців з дня
подання заявником до Національного банку документів. Національний банк письмово повідомляє заявника про прийняте рішення. Національний банк надає заявникові документ про узгодження правил системи електронних грошей після внесення ним плати,передбаченої нормативно-правовими актами Національного банку.
Таким чином, правовою підставою для діяльності систем електронних грошей в Україні є узгодження банками правил систем електронних грошей у Національному банку та отримання банком документу про узгодження правил систем електронних грошей в Україні.
П.п.3.1, 3.2 та 3.6 зазначеного Положення визначено коло осіб, які мають право здійснювати операції з електронними грошима, та правові підстави такої діяльності.
Зокрема, агентом з розповсюдження може бути виключно юридична
особа на підставі договору, укладеного з емітентом. Агент з розповсюдження має право розповсюджувати електронні гроші, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком, або за правилами платіжних систем/систем електронних грошей, створених Національним банком.
Агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і
небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії
з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів.
Відповідно до ч.5 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів.
Отже, виключно юридичні особи - комерційні агенти банку, мають право здійснювати операції з електронними грошима. Підставою здійснення такої діяльності є укладені агентські договори з банками, а для агентів з розрахунків додатково необхідна наявність ліцензії Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів.
Однак цих вимог закону ОСОБА_3 не дотримано.
Здійснення ОСОБА_3 операції по виводу титульних знаків системи «WebMoney» у готівкову форму є операцією по наданню фінансових послуг, і він не вправі без ліцензії здійснювати цей вид послуг.
Не надано апелянтом і даних на підтвердження його пояснень про те, що він є нібито представником ТОВ «Українське Гарантійне Агентство».
З огляду на наведене, суд дійшов правильного висновку, визнавши ОСОБА_3 винним у провадженні господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 164 ч. 1 КУпАП.
Хоча судом справа розглянута у відсутність правопорушника, однак ця обставина не є підставою для скасування постанови судді з огляду на те, що при апеляційному розгляді доводи ОСОБА_3 перевірені.
Таким чином, відсутні підстави для скасування постанови судді, про що просить апелянт.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд ,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 вересня 2012 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча: