Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11/490/2083/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.А.
Справа № 412/7744/12 Доповідач - Кислий М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
за участю прокурора Кальника О.М.,
захисника ОСОБА_2,
представника цивільного позивача ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до 6 (шести) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнено від основного покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту.
Задоволено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 189505,31 грн.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 15 січня 2012 року близько 19 години 20 хвилин, керуючи своїм, технічно справним автомобілем «Мазда-3», рухався по проїзній частині вул. Космічної у напрямку вул. Наб. Перемоги в м. Дніпропетровську, зі швидкість 50 км/год., порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, проявляючи крайню неувагу до дорожньої обстановки та її змінам, обрав швидкість руху, при котрій не зміг контролювати рух автомобіля, внаслідок чого виїхав на частину дороги для руху зустрічного транспортного засобу де допустив зіткнення з автомобілем «Субару»під керування водія ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_7, що знаходилась на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Субару», були спричинені тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості. При цьому подія дорожньо-транспортної пригоди і спричинення потерпілій вказаних тілесних ушкоджень, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, цивільний позов залишити без задоволення, а кримінальну справу закрити, у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою судового слідства, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину та даним про його особу, посилаючись на те, що в судовому засіданні не допитана потерпіла ОСОБА_8, що мало істотне значення для правильності і законності прийнятого рішення, суд в порушення вимог КПК України, не розглянув клопотання сторони захисту щодо закриття кримінальної справи та передачі ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу 6-ї міської лікарні. Суд необґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду за пошкоджений автомобіль. Окрім того, суд безпідставно призначив додаткове покарання засудженому у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, не взявши до уваги, що ОСОБА_4 є інвалідом 2-ї групи і обмежений в пересуванні через травму ноги.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи та пояснення захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 на підтримку апеляції захисника, думку прокурора, який не підтримав подану апеляцію, та вказував про відсутність підстав для її задоволення, пояснення представника цивільного позивача, який просив залишити вирок суду в частині цивільного позову без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подана захисником апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини події злочину і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, у відповідності з викладеними у вироку обставинах та відповідає фактичним обставинам справи, проти яких не заперечує і сам засуджений.
Із матеріалів справи видно, що на протязі досудового розслідування так і в судовому засіданні ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині в якості обвинуваченого і в якості підсудного, визнавав повністю, пояснюючи при цьому, що керуючи автомобілем, не впорався з керуванням і внаслідок заносу транспорту виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем «Субару».
Вказані обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються протоколом огляду місця ДТП (т. 1 а.с. 5-9), в якому зафіксовані місце зіткнення автомобілів, дорожні умови, та інші обставини пригоди, висновком судової експертизи № 70/27-302 від 21 травня 2012 року (т. 1 а.с. 196-198), згідно яких дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, та з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із подією ДТП, іншими доказами по справі, дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку.
З матеріалів справи вбачається, що суд ретельно дослідив всі зібрані в справі докази, розглянув всі доводи засудженого та його захисника згідно діючого законодавства. Так, вказані показання ОСОБА_4 співвідносяться з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні, а також показаннями потерпілої ОСОБА_7, які суд обґрунтовано оголосив в судовому засіданні у зв'язку з наданою нею заявою (т. 2 а.с. 33-34).
За таких обставин, на думку колегії суддів, судове слідство проведено повно, всебічно і об'єктивно, а викладені у вироку фактичні обставини справи в частині механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди, є правильними, а саме правильно вказано, що ОСОБА_4 обрав швидкість руху, при якій не зміг контролювати рух автомобіля, внаслідок чого виїхав на проїзну частину дороги для руху зустрічного транспортного засобу, де допустив зіткнення з іншим автомобілем.
Суд дав правильну оцінку доказам і правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 286 ч. 1 КК України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів розцінює як необґрунтовані доводи захисника засудженого в апеляції про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що в справі допущені однобічність і неповнота судового слідства.
Також, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню вимоги в апеляції захисника в інтересах засудженого щодо закриття кримінальної справи, які не підтверджуються належними доводами в їх обґрунтування.
Згідно ст. 376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. ст. 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Враховуючи наведене, підстав для скасування або зміни вироку суду чи обставин для закриття кримінальної справи колегія суддів не вбачає.
Що стосується призначеного засудженому основного покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців, колегія суддів вважає, що воно призначене відповідно до ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи засудженого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від призначеного покарання з підстав, передбачених ч. 4 ст. 74 КК України, з урахуванням його бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, обґрунтовано прийшов до висновку про визнання засудженого таким, що перестав бути суспільно небезпечним.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляції захисника в інтересах засудженого в частині безпідставно призначеного судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, є обґрунтованими і в цій частині підлягають задоволенню.
Так, з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який згідно довідки до акту МСЕК № 007045 від 17.05.2012 року є інвалідом другої групи, в нього виявлені порушенням функцій опору і пересування (том 1 а.с. 232), а також з урахуванням того, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, апеляційний суд вправі змінити вирок у випадку пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без призначення додаткового покарання у вигляду позбавлення права керувати транспортними засобами.
Окрім того, суд у відповідності з нормами ст. 296 КПК України розв'язав усі клопотання і заяви по справі, в том числі і клопотання щодо закриття провадження про справі і передачі ОСОБА_4 на поруки трудовому колективу (т. 2 а.с. 32).
Суд обґрунтовано відмовив в передачі ОСОБА_4 на поруки, оскільки у відповідності до ст. 47 КК України, - особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Клопотання колективу установи ОСОБА_4 та його захисник суду не надали, в матеріалах справи є лише протокол загальних зборів (т. 2 а.с. 17).
Доводи захисника в частині безпідставного стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль на думку колегії суддів заслуговують на увагу. Задовольняючи позов суд керувався лише тим, що шкода підтверджена висновком експертизи (т. 2 а.с. 39). Разом з тим, дане рішення суду не вмотивоване, з вироку не вбачається на підставі яких норм закону суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог саме у розмірі 189505,31 грн. Крім того слід зазначити, що у відповідності з висновком експертизи, ринкова вартість транспорту складає 189505, 31 грн. (т. 1 а.с. 84). З фото - додатків (т. 1 а.с. 101) вбачається, що в автомобілі пошкоджена його ліва частина (передня та бокова), інші частини кузова пошкоджень не мають. Залишивши пошкоджений транспорт, який має певну вартість власнику (т. 2 а.с. 40), суд ще стягнув з засудженого його повну залишкову вартість. Дане рішення не може вважатись законним та справедливим і тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню і направленню справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, під час якого необхідно перевірити доводи ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди позивачу.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, судом першої інстанції не допущено.
В решті підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 365, 366, 373 УПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
апеляцію захисника в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_4 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку відносно ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на один рік і вважати його засудженим за ст. 286 ч. 1 КК України, до покарання у вигляді шести місяців арешту, та на підставі ч. 4 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_4 в частині цивільного позову скасувати і направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Судді апеляційного суду: