Дата документу Справа № 10-916/12
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10 -916/2012 Головуючий 1 інст. Яркіна С.В.
Доповідач 2 інст. Тютюник М.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Симонця О.І.,
суддів: Городовенка В.В., Тютюник М.С.,
за участю прокурора Сілаєва М.С.,
захисника ОСОБА_2
розглянула 30 листопада 2012 року у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16.11.2012 р., якою відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_2 на незаконне затримання та постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 листопада 2012 року, якою відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
16.11.2012 року захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, в порядку ст. 106 КПК України (1960р.), звернувся до суду зі скаргою на незаконність затримки 14.11.2012 року ОСОБА_3 та вказав на те що, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, санкція якої не передбачає такого виду покарання, як позбавлення волі, затримання ОСОБА_3 відбулось при відсутності встановлених законом підстав з надуманих мотивів, вважає порушеними вимоги ч. 1 ст. 106, ст. 115 КПК України (1960р.).
Відмовляючи в задоволенні скарги на незаконне затримання, суд зазначив, що кримінальні справи відносно ОСОБА_3, одна з яких порушена за ч.4 ст. 296 КК України, а інша за ч.1 ст. 129 КК України об'єднані в одне провадження, послався на передбачене ч.4 ст. 296 КК України покарання у вигляді позбавлення волі та скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України під час перебування на підписці про невиїзд. Суд прийшов до висновку, що затримка ОСОБА_3 була єдиною можливістю припинити подальші злочинні дії. Одночасно, обираючи ОСОБА_3, за поданням органу досудового слідства, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд послався на вплив з боку обвинуваченого на свідків, потерпілих, зміну місця проживання.
В апеляціях адвокат вказує незаконність та не обгрунтованність постанов, оскільки судом не враховано що, затримання ОСОБА_3 було проведено до об'єднання зазначених кримінальних справ в одне провадження, за статтею, за якою не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, затримання відбулось більше ніж після трьох місяців з дня порушення останньої кримінальної справи. Адвокат вважає обрання судом відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу без врахування особистості обвинуваченого та відсутності відомостей щодо наміру останнього ухилитися від суду, слідства, перешкоджанню встановлення істини по справі. Просить постанову суду про обрання запобіжного заходу скасувати, постанову суду, якою відмовлено в скарзі адвоката на незаконність затримання скасувати, матеріали справи повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляції, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
13.06.2012 р. у відношенні ОСОБА_3 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
18.06.2012 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
09.07.2012 р. у відношенні ОСОБА_3 порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.
Постановою слідчого від 16.11.2012 року кримінальні справи відносно ОСОБА_3 об'єднанні в одне провадження, що згідно зі ст. 26 КПК України (1960р.), є правом, а не обов'язком слідчого.
Згідно вимог ст.115 КПК України (1960р.), слідчий вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за підставами і в порядку, передбаченими статтями 106, 106-1, 107 КПК України (1960р.), за наявності підстав, визначених ст. 106 КПК України (1960р.).
Протокол затримання ОСОБА_3 від 14.11.2012 року містить відомості щодо підстав затримання підозрюваного, в тому числі і передбачена п.2 ч.1 ст. 106 КПК України (1960р.), оскільки очевидці, потерпілі прямо вказали на нього, як на особу, що вчинила злочин. Вказана підстава затримання підтверджується наданими матеріалами.
Зазначене в ст. 115 КПК України (1960р.) право слідчого на затримання підозрюваного не обмежено законодавцем у часі і обумовлене лише наявністю у його провадженні справи відносно цього підозрюваного.
Таким чином, доводи захисника щодо відсутності підстав для затримання ОСОБА_3 та затримання останнього через значний проміжок часу після обставин, які відбулись є необґрунтованими. Враховуючи наявність в провадженні слідчого кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст. 296 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, посилання захисника на невідповідність затримання вимогам ч. 1 ст. 106 КПК України (1960р.) не заслуговують на увагу.
16.11.2012 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до обвинуваченого за наявності достатніх підстав вважати, що він буде намагатися ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому, згідно вимог ст. 150 КПК України, належить врахувати тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа та обставини, що її характеризують.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину (ч.4 ст. 296 КК України), за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років.
Обираючи щодо ОСОБА_3, як єдиний запобіжний захід, який може забезпечити належну процесуальну поведінку останнього - взяття під варту, суд правильно врахував тяжкість злочину, який інкримінується останньому, ступінь суспільної небезпеки особистості.
Судом враховано наявність у справі достатніх доказів вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може продовжити злочинну діяльність, буде впливати на повне, об'єктивне розслідування кримінальної справи, оскільки відносно обвинуваченого була порушена інша кримінальна справа за фактом погроз на адресу свідків за первісною кримінальною справою та наявні свідчення осіб щодо факту впливу на потерпілих за тією ж справою.
Зазначений в апеляції довод, зокрема наявність відносно ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, який раніше стосовно нього був обраний, не може бути безумовною підставою для скасування постанови. Враховуючи відомості щодо подальшої неналежної поведінки обвинуваченого, які є виключними, районний суд обґрунтовано обрав ОСОБА_3 більш суворий запобіжний захід, який має на меті запобігти ймовірному ризику скоєння злочинів, перешкоджанню встановлення істини у справі.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування постанови суду, не вбачається.
Водночас, з урахування ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і практики Європейського суду з прав людини, потребує визначення кінцевий строк тримання ОСОБА_3 під вартою, який дотримуючись вимог ч.1 ст. 165 КПК України (1960р.), не повинен перевищувати двох місяців з дати фактичного затримання, якою є 14.11.2012 року.
Керуючись ст. ст. 106, 365, 366, 382 КПК України (1960р.), колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляції захисника ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 листопада 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 на незаконне затримання та постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 16 листопада 2012 року, якою відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту залишити без змін.
Вважати що, відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на два місяці з часу фактичного затримання, а саме з 14.11.2012 року.
Судді:
О.І. Симонець В.В. Городовенко М.С. Тютюник