АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ - 03680, вул. Солом'янська 2-а
Справа №22 -ц/2690/15744/12
Головуючий у 1-й інстанції - Гребенюк В.В.
Доповідач - Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Шияні М.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1, а також апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року,-
встановила:
27 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 48000 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Посилався та ті підстави, що відповідачка в квітні 2000 року, під час його перебування в місцях позбавлення волі, незаконно успадкувала після смерті свої дочки ОСОБА_5 та онука ОСОБА_6 належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 б у м. Києві. З 2000 р. по 2008 р. відповідачка здавала квартиру в оренду особам, які недбало відносились до майна, внаслідок чого воно стало непридатним для проживання. З урахуванням ринкової вартості оренди квартир на масиві Виноградар, за 8 років її незаконного використання, просив відшкодувати заподіяну майнову шкоду у визначеному ним розмірі. Оскільки з грудня 2008 р. по грудень 2010 р. відповідачка не пускала його у вказану квартиру, не маючи іншого житла, він був змушений шукати притулок у своїх знайомих та на вокзалі, просив також відшкодувати заподіяну моральну шкоду.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму заподіяної моральної шкоди у розмірі 6 000 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення матеріальної шкоди в сумі 48 000 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Також просить відшкодувати судові витрати по справі на загальну суму 1590 грн.
Посилається на порушення норм процесуального і неправильного застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зазначив, що судом не було допитано свідків, яких просив допитати позивач. Факт протиправного позбавлення житла встановлено рішенням суду, а тому заподіяння такими діями йому моральної шкоди не підлягає доказуванню. Є помилковим висновок суду, що право власності на частину квартири у позивача виникло після набуття судовим рішенням законної сили.
Відповідачка ОСОБА_3 також не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з неї моральної шкоди у розмірі 6000 грн. та відмовити в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначила, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, які мають значення для справи, невірно досліджено та оцінено докази у справі, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що рішенням суду від 16.12.2010 року не встановлювалась наявність певних незаконних дій ОСОБА_3 відносно позивача. Вона саме у відповідності до вимог законодавства вступила у право власності квартири АДРЕСА_1 оскільки була спадкоємцем першої черги, її дії в частині оформлення права на спадкове майно є законними. До ухвалення судом рішення по справі були чинними відповідні свідоцтва про право на спадщину, що засвідчували прийняття нею спадщини та її право власності. Доводи позивача про чинення перешкод у користуванні кватирою не відповідають дійсності, доказів завдання моральної шкоди не надано.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.1997 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 купили квартиру АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_6 та її неповнолітній син померли.
11.12.2008 року ОСОБА_2 було умовно-достроково звільнено від відбуття покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06 квітня 1998 року.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 18 .04.2000 р., з урахуванням рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2010 р., ОСОБА_3 є власником 2/3 частин вищевказаної квартири.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Належних доказів заподіяння позивачу майнової шкоди у визначеному ним розмірі внаслідок передачі відповідачем квартири № 66 в будинку № 30/20-Б по вул. Світлицького у м. Києві в оренду суду не надано, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволення позову в цій частині.
Доводи ОСОБА_2 щодо позбавлення його можливості довести позовні вимоги шляхом допиту чотирьох свідків, які могли б підтвердити факт здачі квартиру в оренду та приведення її в непридатний для проживання стан, висновки суду не спростовують.
В даному випадку покази свідків не є належними доказами на підтвердження розміру заподіяної шкоди в розмінні ст.58 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 6000 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції вихав з того, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2010 р. встановлено факт чинення йому перешкод у користуванні належною йому частиною квартири протягом значного періоду часу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Згідно частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Тобто, не потребують доказування ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.
Оскільки спір з приводу чинення перешкод позивачу у користуванні своєю власністю не був предметом розгляду Подільського районного суду м. Києва в справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири, рішення цього суду від 16 грудня 2010 року не має преюдиційного значення для вирішення спору в частині заподіяння моральної шкоди.
З наведених підстав колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо встановлення судовим рішенням факту заподіяння йому ОСОБА_3 моральної шкоди, який не повинен доказуватись при розгляді даної справи, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 вважає обґрунтованими.
Доказів порушення права власності позивача на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 яке було визнано за ним на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2010 року суду не надано, а тому у суду були відсутні підстави для відшкодування морально шкоди.
Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову та стягненні судових витрат.
В іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 6000 грн. та розподілу судових витрат по справі.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та стягненні судових витрат по справі відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :