АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ - 03680, вул. Солом'янська 2-а
Справа №22 -ц/2690/14587/12
Головуючий у 1-й інстанції - Литвинова І.В.
Доповідач - Кирилюк Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Шияні М.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_2, третя особа: Приватне підприємство «Ассоль і Ко» про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними усного договору доручення, довіреностей та договору іпотеки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року,-
встановила:
У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - ПАТ «АКБ «Київ») звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 13.06.2012 р., просило суд ухвалити рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №3017, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,70 кв.м., що належить ОСОБА_2 на задоволення вимог за кредитним договором № 16/2007 від 11.10.2007 року, укладеним з Приватним підприємством «Ассоль і Ко», на загальну суму 7 044 160 грн. 44 коп. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною 1 852 592 грн. 50 коп. та відшкодувати судові витрати по справі в сумі 1936 грн.
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «АКБ «Київ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними усного договору доручення, довіреностей та договору іпотеки.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року вказані справи об'єднано в одне провадження.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року позов ПАТ «АКБ «Київ» задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 жовтня 2007 р., що посвідчений 11.10.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3017, а саме на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 66,70 кв. м., що належить ОСОБА_2 на задоволення вимог ПАТ «АКБ «Київ» за кредитним договором № 16/2007 від 11.10.2007р., укладеним з ПП «Ассоль і Ко» на загальну суму 7 044 160 грн. 44 коп. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною 1 852 592 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» судові витрати в розмірі 1936 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ «АКБ «Київ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними усного договору доручення, довіреностей та договору іпотеки відмовлено.
В апеляційній скарзі на вказане рішення суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «АКБ «Київ» у задоволенні його позовних вимог та задовольнити позовні вимоги апелянта.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначив, що судом при ухваленні рішення не було взято до уваги вік ОСОБА_2, стан здоров'я її чоловіка на час видачі довіреності, який був невиліковно хворим, знаходився на обліку в інституті нейрохірургії з приводу пухлини мозку. З урахуванням цих обставин ОСОБА_2 не приділила уваги правовим аспектам видачі довіреностей та вважала, що підписує довіреність на право здійснення її невісткою - ОСОБА_4 ремонту у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 визнала, що ввела в оману ОСОБА_2 та її чоловіка стосовно мети видачі довіреностей.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити. Пояснили, що за словами ОСОБА_4, видача довіреностей була їй необхідна виключно для здійснення ремонту у квартирі АДРЕСА_1 Остання протизаконно скористалася наданим правом для передачі цієї квартири в іпотеку.
Представник ПАТ «АКБ «Київ» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачка ОСОБА_4 на час розгляду справи відбуває покарання в Уманській виправній колонії №129, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.25, 46 т.2).
Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.10.2007 р. між АКБ «Київ» ( на даний час - ПАТ «АКБ «Київ») та Приватним підприємством «Ассоль і Ко» (позичальник) в особі директора ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 16/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит для господарських цілей в сумі 3500000 грн. строком до 10.10.2008 року, зі сплатою відсотків у розмірі 17,5 % річних.
15.09.2008 р. до вказаного кредитного договору укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої з 15 вересня 2008 року розмір відсоткової ставки за користування кредитом встановлено на рівні 25% річних.
На забезпечення вимог АКБ «Київ», що витікають з кредитного договору № 16/2007 від 11 жовтня 2007 року, між банком та ОСОБА_7, 1939 року народження, в особі представника ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 19.09.2007 р. за р.№4917, а також між банком та ОСОБА_2, 1942 року народження, в особі представника ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 19.09.2007 р. за р.№4916 , 11 жовтня 2007 року укладено договір іпотеки.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 (а.с.15 т.1).
Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ассоль і Ко» свої зобов'язання за кредитним договором не виконало, у встановлений кредитним договором строк кредитні кошти не повернуло. Заборгованість станом на 13.07.2011 р. становить 7 044 160 грн. 44 коп.: прострочена заборгованість за кредитом - 3 500 000,00 грн.; заборгованість по простроченим відсоткам за кредитом - 2 435 013,86 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 553 972,22 грн. ; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 321238,88 грн. ; заборгованість по простроченій комісії за супроводження кредиту - 233 935,48 грн. (а.с. 22 т.1).
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним сином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «АКБ «Київ» набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо розміру заборгованості та процедури дотримання банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання усного договору доручення, укладеного між нею, її чоловіком та ОСОБА_4, а також довіреностей від 19.09.2007 р. за реєстровими №№ 4916, 4917 недійсними, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог.
Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 299 цього Кодексу) щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Доводи апелянта про введення її в оману належними та допустимими доказами не доведені, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені її позову.
Посилання ОСОБА_2, що при укладенні усного договору доручення та підписанні довіреностей вона та її чоловік мали на меті зробити в квартирі ремонт, а не передавати квартиру в іпотеку, істотного значення не мають, а тому не можуть призвести до таких правових наслідків, як визнання правочинів недійсними.
Вік та стан здоров'я осіб, які видали нотаріально посвідчені довіреності з визначеним в них обсягом повноважень, не можуть свідчити про доведеність факту обману.
Як вбачається зі змісту довіреності від 19 вересня 2007 року, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 здійснювати нагляд та розпоряджатися (продати, обміняти, заставити) належну їй частину квартири, а в разі необхідності здавати згадану частину квартири в оренду. Для цього надала останній право, в тому числі, підписувати договори купівлі-продажу, міни, оренди, іпотеки тощо.
Посилання апелянта на те, що у виданій нею довіреності було виділено слово «ремонт», а тому вона вважала, що уповноважує особу саме на здійснення ремонтних робіт в квартирі є необґрунтованим. У вказаній довіреності виділено також те, що ОСОБА_4 уповноважено розпоряджатися квартирою (продати,обміняти, заставити).
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято визнання відповідачкою ОСОБА_4 позову ОСОБА_2, оскільки таке визнання порушує права ПАТ «АКБ «Київ».
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: