УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 23466/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» звенулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 07 вересня 2009 року № 0001842320/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 07 вересня 2009 року № 0001842320/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно досліджено обставини у справі, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що за результатами перевірки позивача складено акт від 26.08.2009р. №353/23-2/23948055, яким встановлено порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чим занижено податок на додану вартість на суму 39293 грн. і на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так. перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.3) за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року встановлено, що відображено у рядку 10.1 Декларацій «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою» показники за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року у загальній сумі 4052374 грн. та встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання основних засобів, книжково-журнальної продукції не вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, послуг оренди приміщень та транспортних засобів, сплата комунальних послуг (електроенергія, газ, вода) та ін. Також, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року у загальній сумі 4052374 грн., на підставі таких документів: реєстрів одержаних податкових накладних, податкових накладних, оборотів по рахунку 64.1.5 «Розрахунки по ПДВ», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», розрахунків податкового кредиту з урахуванням операцій, які звільнені від оподаткування згідно ст. 5 Закону, встановлено завищення задекларованих ТзОВ «Інтерпрес» показників у рядку декларацій «Придбані з податком на додану вартість на митній території України для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню» на загальну суму 39293 грн.

Згідно Наказу ДПА України від 30.05.97 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів та порядку їх заповнення», та п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити відповідні реквізити та має бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів(робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. Відсутність або невірне зазначення хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається продавцю товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік(номенклатура) часткове поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладне видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно п 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів(робіт, послуг) Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачену у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг). ТзОВ «Інтерпрес» заяви до ДПІ не подавало.

Враховуючи той факт, що до перевірки надано копії документів, які оформлені неналежним чином, в порушення п.п. 7.2.1. п.п. 7.2.3. пп. 7.2.6 п.7.2, ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» апелянт вважає, що ТзОВ «Інтерпрес» безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 39293 грн. Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Отже податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Зважаючи на наведене, судом першої інстанції не враховано того факту, що із наданих ТзОВ «Інтперпрес» до перевірки первинних документів, ревізором виявлено, що для формування податкового кредиту за певні періоди (листопад 2006 року, лютий 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, квітень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року) позивач використовував податкові накладні, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Порушення полягають у відсутності печатки продавця та/або підписів осіб, які складали податкові накладні.

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2009р податковим органом складено акт від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055 згідно якого позивачем порушено п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідками яких занижено податок на додану вартість на суму 39 293 грн. Висновок відповідача грунтується на тому, що ТзОВ «Інтерпрес» неправомірно включало до податкового кредиту витрати зі сплати ПДВ на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам наказу ДПА України від 30.05.97 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», а саме, при перевірці, позивачем відповідачу були надані податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, які не відповідають таким вимогам - відсутні окремі реквізити на 16 податкових накладних, зокрема - підпис уповноваженої особи продавця, та відбиток печатки продавця. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 вересня 2009 року № 0001842320/020963/23.2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 39 293 гривень та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 646,5 грн.

Відхиляючи твердження відповідача про те, що станом на момент проведення податкової перевірки, податкові накладні, фотокопії з яких надані суду першої інстанції, містили недоліки, які описані у акті від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055 суд першої інстанції правильно виходив з того, що Національний стандарт України, Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003 затверджена наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55 у пункті 5.27 встановлює, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту. Проте, фотокопії надані суду відповідачем не відповідають вище викладеним вимогам законодавства. Оригіналів податкових накладних або їх копій засвідчених відповідно до вимог законодавства, які б не містили необхідних реквізитів, відповідач в підтвердження своїх доводів не надав.

Крім того, відповідно до вимог п. 9 ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні» копії фінансово - господарських та бухгалтерських документів можуть вилучатися працівниками органу Державної податкової служби лише у випадках, якщо вони свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів). Отже копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів суб'єктів господарювання вилучаються у відповідності до встановленої законодавством процедури. Порядок вилучення копій документів регламентований наказом ДПА У від 08.11.2005 р. № 493 «Про затвердження Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів».

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що під час проведення податкової перевірки та після її завершення ревізор, який проводив податкову перевірку не звертався із запитами про отримання оригіналів або копій наведених податкових накладних в порядку передбаченому пунктом 9 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів затвердженої наказом ДПА України від 8 листопада 2005 року № 493, то відповідно суд правильно вважав, що фотокопії податкових накладних були отримані відповідачем всупереч процедурі пунктом 9 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тобто, отримані з порушенням порядку встановленого чинним законодавством, а відтак не можуть підтверджувати висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, та підтверджувати заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що до податкового кредиту за період з першого кварталу 2006 року по перший квартал 2009 року позивачем було віднесено суму ПДВ по відповідних податкових накладних, в яких як вважав відповідач, зазначивши в Акті від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055, що у таких податкових накладних відсутні підписи особи, яка склала податкову накладну або печатка особи, яка склала податкову накладну.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Згаданим Законом не передбачена, як обов'язковий реквізит, наявність відбитка печатки продавця та підпису уповноваженої особи продавця на податковій накладній. Крім цього, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за N 233/2037 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 зазначеного Порядку, або в разі порушення особою, яка вказана в п. 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку, чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем (п. 5 Порядку).

Суд першої інстанції вірно вважав помилковими висновки податкового органу відносно того, що вище перелічені недоліки податкової накладної не дають позивачу права віднести суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять цю накладну недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

Крім того, здійснення кожної господарської операції, суми ПДВ по якій було віднесено позивачем до податкового кредиту за відповідний період підтверджується наявними у справі укладеними між позивачем та його контрагентами договорами, первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, актами виконаних робіт, тощо), платіжними дорученнями, які підтверджують перерахування грошових коштів продавцю товарів/послуг за наступним переліком. А відсутність у податкових накладних окремих реквізитів не є підставою для контролюючого органу робити висновок про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Крім того судом першої інстанці, правильно вказано, згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» а відтак правомірно відніс суми по даних податкових накладних до податкового кредиту. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому суд правильно вважав, що відсутність реквізитів у вище перелічених податкових накладних не завдала збитків державі, а позивачем доведено, що суми по спірних податкових накладних, які включені до податкового кредиту, включені його контрагентом до податкових зобов'язань. Таким чином, висновки органу державної податкової служби не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги задоволено обгрунтовано.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі № 2а-7903/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 року