ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2012 р. Справа № 2-а-4209/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
при секретарі: Осташевському Е.Є.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача-1 ОСОБА_2, відповідача-2 Караман Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач-1, Херсонське ДБТІ) та Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (далі - відповідач-2, Держспоживінспекція у Херсонській області), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів; зобов'язати Херсонське ДБТІ виконати свої зобов'язання відповідно до замовлення №19324 від 07.12.2011р. - виконати технічну інвентаризацію житла і господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, багаторічних насаджень на присадибній ділянці позивача за адресою: АДРЕСА_1, видавши після цього технічний паспорт із зазначенням житла і господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, багаторічних насаджень, огорожі на вказаній присадибній ділянці та надати оцінювальний акт на зазначені споруди і комунікації; зобов'язати Держспоживінспекцію у Херсонській області виконати свої зобов'язання із захисту прав позивача у відповідності із Законом України «Про захист прав споживачів» шляхом перевірки і вжиття заходів щодо виконання відповідачем-1 припису до акту перевірки від 06.04.2012р. № 000070, виконання Херсонським ДБТІ порушень, встановлених у зазначеному акті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача виникла необхідність упорядкувати правовстановлюючі документи на житло і господарсько-побутові будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження, огорожу, що розташовані на присадибній ділянці позивача за адресою: АДРЕСА_1.
З цією метою позивач звернулась до відповідача-1 та уклала з ним публічний договір відповідно до зразку, що знаходився на стенді у приміщенні Херсонського ДБТІ, на проведення інвентаризації вищезазначених об'єктів, замовивши таким чином послугу в об'ємі, вказаному у замовленні №19324 від 07.12.2011р., сплативши попередньо за виконання робіт 339,20 грн. відповідно до виставленого рахунку від 20.09.2011р.
Проте відповідач-1 своїх зобов'язань за договором не виконав в повному обсязі, тобто не здійснив в об'ємі, вказаному у замовленні №19324 від 07.12.2011р., технічної інвентаризації житла і господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, багаторічних насаджень, огорожі за адресою: АДРЕСА_1, не надав позивачу оцінювального акту, не склав належно технічного паспорту.
Як зазначає позивач, відповідач-1 не провів технічної інвентаризації господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, багаторічних насаджень, огорожі на присадибній ділянці позивача, при тому що в замовленні вказано про інвентаризацію будівель.
Через ненадання замовленої послуги у повному об'ємі, позивач був змушений письмово звернутись до відповідача-1 із пропозицією довиконати замовлення від 20.09.2011р. у повному оплаченому об'ємі і належним чином, однак Херсонське ДБТІ відмовилось виконати своє зобов'язання, надавши формальну відповідь від 17.04.2012р. № 377. При цьому відповідач-1 не бере до уваги надані позивачем документи, які підтверджують право на будівництво та належність позивачу господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, набуття ним права власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі ст. 119 Земельного кодексу України.
Позивач вважає, що відповідач-1 не виконує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 р. за № 830/19568 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» як норм прямої дії, що порушує право позивача скористатись можливістю спрощеного порядку реалізації права на оформлення права власності на збудовані господарські будівлі і споруди та безоплатне оформлення Державного акту на право власності на земельну ділянку.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача-2 за захистом своїх порушених прав як споживача послуг. Проведеною Держспоживінспекцією у Херсонській області перевіркою встановлено факт порушення прав позивача та зобов'язано відповідача-1 вирішити по суті скаргу позивача.
Позивач вважає, що відповідач-2 свою роботу належним чином не виконав, розглянув скаргу формально, не забезпечив реальне усунення порушень прав споживача, не звернувся до суду за захистом прав позивача, як те передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», що призвело до подальшого порушення його прав, свобод і інтересів.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить задовольнити позов.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач-1 надав письмові заперечення на позов, в яких ставить питання про закриття провадження у справі з тих підстав, що між сторонами існує цивільно-правовий спір щодо належного виконання зобов'язання, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Зокрема, він вказував, що підстав проводити технічну інвентаризацію будівель і споруд не було, оскільки згідно інвентарної справи позивачу на праві власності належить лише квартира, замовлення оформлено на інвентаризацію саме квартири, що і було зроблено.
Відповідач-2 також надав заперечення на позов і просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що за скаргою позивача проведені всі передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» дії та вжито всіх належних заходів. Так, відповідач-2 вказує, що було проведено позапланову перевірку дотримання Херсонським ДБТІ вимог законодавства про захист прав споживачів, за наслідками якої складено акт перевірки. Цим актом зафіксовано порушення відповідачем-1 вимог законодавства, а саме: не укладення договору про надання послуги, не надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та повної інформації про умови надання послуг, термін та об'єм виконання, гарантійні зобов'язання, не ознайомлено споживача з переліком та найменуванням робіт та тарифами на їх виконання. При цьому Херсонське ДБТІ було зобов'язано вирішити скаргу споживача, крім того, на нього накладено штраф в сумі 663,71 грн., який відповідачем-1 сплачено.
Також відповідач-2 вказує, що повністю вирішити вимоги позивача не має можливості, оскільки для цього необхідно оформити право власності або користування позивача на земельну ділянку, що не відноситься ні до компетенції Держспоживінспекції у Херсонської області, ні до компетенції Херсонського ДБТІ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 29.09.1997р. позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1. Квартира розташована у одноповерховому будинку та складається з 3-х кімнат, коридору, веранди та передпокою, загальна площа квартири - 56,9 кв.м., що підтверджується матеріалами оглянутої у судовому засіданні інвентарної справи № 36212.
20 вересня 2011р. позивач звернувся до Херсонського ДБТІ із замовленням №7, згідно якого замовив виконання робіт по внесенню поточних змін в домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1., а також попередньо оплатив ці роботи в сумі 339,20 грн. відповідно до квитанції № 19324 від 20.09.2011р.
07 грудня відповідачем-1 зроблено розрахунок визначення вартості робіт відповідно до замовлення, згідно з яким вартість робіт становить 339,64 грн.
На виконання вказаного замовлення Херсонським ДБТІ проведено технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_1, за наслідками якої складено технічний паспорт. При цьому зведені батьком позивача господарські будівлі і споруди, наземні та підземні комунікації, огорожа та багаторічні насадження не обстежувались і до технічного паспорту не внесені.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії, суд виходить з наступного.
Порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд визначає Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Держбуду України від 24.05.2001р. № 127, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу від 26.11.2002р. № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2002р. за №1009/7297).
Інструкція діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.7 вказаної Інструкції, технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1 до Інструкції) та технічні паспорти (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8); для проведення інвентаризаційних робіт з юридичними особами укладаються договори, а з фізичними - замовлення-зобов'язання.
З матеріалів справи видно, що позивач відповідно до замовлення №7 від 20.09.2011р. замовив у Херсонському ДБТІ виконання робіт по внесенню поточних змін в домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1.
Розділом 2 цієї ж Інструкції визначені об'єкти, які підлягають інвентаризації, зокрема, це: житлові будинки квартирного типу різної поверховості, гуртожитки; житлові будинки садибного типу, розташовані на окремих земельних ділянках; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї /хліви/, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо); садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові); захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (далі - захисні споруди) (ДБН В 2.2.5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони», ДБН А 3.1-9-2000 «Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання»).
Згідно із п. 2.1 Інструкції, технічній інвентаризації підлягають як квартирні житлові будинки та гуртожитки загалом, так і їх основні елементи: секції; поверхи (надземні, цокольні, підвальні, технічні, мансардні); сходово-ліфтові вузли; квартири (групи квартир); квартири в будинках садибного типу; кімнати, жилі блоки, секції у гуртожитках.
У відповідності до пункту 3.1 пункту 3 Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.
Із аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для проведення технічної інвентаризації є, зокрема, саме розташування об'єкта нерухомості за окремою поштою адресою.
Сторонами не надано доказів присвоєння квартирі АДРЕСА_1, окремого поштового адресу, як і не надано документів, які підтверджують право власності або користування позивача на земельну ділянку, на якій розташовані спірні будівлі і споруди.
Навпаки, з пояснень представника позивача слідує, що ці об'єкти є самовільним будівництвом, саме з метою оформлення права власності на яке позивач і звертався до відповідача-1.
Наведені обставини підтверджуються і матеріалами інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно п. 5 Інструкції під час обмірювальних робіт складаються абриси на земельну ділянку та схематичні плани з нанесенням усіх наявних будинків, господарських будівель і споруд, меж та угідь.
Разом з цим позивачем не було надано жодного документу в підтвердження права власності на земельну ділянку чи договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи наведене, у відповідача-1 не було правових підстав здійснювати технічну інвентаризацію указаних позивачем господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, оскільки вони не є складовими елементами належної позивачу на праві власності квартири. Крім того, замовленням передбачалось виконання робіт саме з інвентаризації квартири.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає необхідним зазначити, що, виходячи з положень Кодексу адміністративного судочинства України, під діями суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти, активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних осіб. Під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд розуміє пасивну поведінку, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Тобто протиправними діями може бути визнано вчинення суб'єктом владних повноважень дій, які суперечать діючому законодавству або не належать до його компетенції тощо. Натомість протиправною бездіяльністю є така поведінка суб'єкта владних повноважень, коли законодавством на нього покладений обов'язок до вчинення за певних обставин визначених дій. При цьому такі обставини настали, а суб'єкт не вживає заходів до виконання покладених на нього функцій.
Доводи позивача та його представника про невиконання відповідачем-1 вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України», а також затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 р. за № 830/19568 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» (далі - Наказ №91) як норм прямої дії, що порушує право позивача скористатись можливістю спрощеного порядку реалізації права на оформлення права власності на збудовані господарські будівлі і споруди та безоплатне оформлення Державного акту на право власності на земельну ділянку, суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Так, Наказ №91 не регулює питання проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, крім того, цей Наказ пов'язує можливість застосування спрощеної процедури прийняття в експлуатацію таких об'єктів з наявністю у забудовника права власності або користування земельною ділянкою, наданою з відповідним цільовим призначенням.
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» взагалі не ставить в залежність від технічної інвентаризації розташованих на земельній ділянці об'єктів нерухомості можливість застосування спрощеної процедури безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва.
Отже, посилання позивача на ці нормативно-правові акти є безпідставною.
Щодо здійснених в ході судового розгляду посилань представника позивача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1035 «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», то суд зазначає, що цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки з 02.06.2011р. , тобто до виникнення спірних правовідносин, втратив чинність згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.
Також не приймаються до уваги твердження позивача про те, що ним замовлялись послуги з інвентаризації домоволодіння, а не квартири, оскільки домоволодінням згідно із наданим наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491 «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах» визначенням є житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.
Однак належний позивачу об'єкт не є житловим будинком з прилеглою земельною ділянкою, а являється квартирою, тому відповідач-1 навіть у разі замовлення на інвентаризацію домоволодіння не може її здійснити на інші об'єкти ніж квартира.
Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах відповідач, на думку суду, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не допустив порушень прав чи законних інтересів позивача.
Суд звертає увагу на те, що позов містить вимоги як публічно-правового (визнання неправомірною бездіяльності), так і приватноправового (зобов'язання виконати дії з надання послуг відповідно до замовлення) характеру.
Останні вимоги позивач не обґрунтовує нормами законів, які регулюють публічно-правові відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та інвентаризації нерухомого майна. Навпаки, вимоги про зобов'язання вчинити дії мотивовані нормами Цивільного кодексу України (ст.ст. 633, 639), оскільки позивач вважає, що Херсонське ДБТІ не в повному обсязі надало йому послуги згідно з укладеним договором.
З огляду на положення ст.ст. 2, 3, 6, 17 КАС України, суд приходить до висновку, що позивач в цій частині позовних вимог обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними.
Оскільки в ході розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин щодо здійснення відповідачем-1 технічної інвентаризації належних позивачу на праві приватної власності об'єктів нерухомого майна, не доведено невідповідності таких дій Херсонського ДБТІ вимогам законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Держспоживінспекції у Херсонській області та зобов'язання вчинити дії, суд приходить до наступних висновків.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач у визначеному Законом України «Про захист прав споживачів» звернувся до відповідача-2 із скаргою, яка зареєстрована 28.02.2012р. за № Б-78.
Як видно зі змісту скарги, позивач вважав, що Херсонським ДБТІ належним чином не виконав свої зобов'язання згідно з укладеним договором про надання послуг, оскільки не здійснив інвентаризацію господарсько-побутових будівель, наземних і підземних комунікацій, багаторічних насаджень за адресою: АДРЕСА_1. На думку позивача, відповідач-1 безпідставно взяв гроші за фактично невиконані роботи.
На підставі наказу Держспоживінспекції у Херсонській області від 02.04.2012р. №41 та направлення на проведення перевірки від 05.04.2012р. № 0000071, за наявності згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 14.03.2012р. №1434-3-7/7, посадовими особами відповідача-2 проведено позапланову перевірку суб'єкта господарювання - Херсонського державного бюро технічної інвентаризації.
За наслідками перевірки складено акт від 06.04.2012р. № 000070, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо умов послуг, які надаються, терміни та тарифи на виконання робіт, їх об'єм, гарантійні зобов'язання. Крім того, викладеним у акті приписом зобов'язано відповідача-1 вирішити по суті скаргу споживача - ОСОБА_4
На підставі акту перевірки відповідачем-2 прийнято постанову від 31.05.2012р. №78, якою на відповідача-1 накладено штраф в розмірі 663,71 грн.
Позивач вважає, що відповідач-2 свою роботу належним чином не виконав, розглянув скаргу формально, не забезпечив реальне усунення порушень прав споживача, не звернувся до суду за захистом прав позивача, як те передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», що призвело до подальшого порушення його прав, свобод і інтересів.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону № 1023-XII державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.
Відповідно до статті 5 Закону № 1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики) та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.
Повноваження органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів визначені ст. 26 Закону № 1023-XII, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів;
відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету;
проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;
одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;
забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції: на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів; на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності); ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість; на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув; яка є фальсифікованою;
приймати рішення про: припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків; тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;
опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;
подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування;
накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення;
накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача відповідачем-2 проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем-1 вимог законодавства про захист прав споживачів; складено відповідний акт, в якому зафіксовано порушення Херсонським ДБТІ вимог ст. 15 Закону № 1023-XII в частині ненадання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо умов послуг, які надаються, терміни та тарифи на виконання робіт, їх об'єм, гарантійні зобов'язання; винесено відповідачу-1 припис про зобов'язання вирішити скаргу споживача; накладено на Херсонське ДБТІ штраф за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Отже, відповідачем-2 в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 1023-XII вчинено дії за скаргою позивача, в тому числі і щодо усунень порушення відповідачем-1 законодавства про захист прав споживачів.
Крім того, посилання позивача на те, що відповідач-2 допустив протиправну бездіяльність, оскільки не звернувся до суду за захистом прав позивача є безпідставними, тому що такі дії є правом відповідача-2, а не його обов'язком і складають зміст дискреційних повноважень Держспоживінспекції у Херсонській області.
Твердження позивача про невиконання відповідачем-2 своїх обов'язків через відсутність контролю за виконанням Херсонським ДБТІ припису та усунення викладених в акті перевірки порушень, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем-2 отримано від Херсонського ДБТІ лист від 17.04.2012, яким повідомляється про виконання припису, тому у нього не було достатніх підстав вживати додаткові заходи, передбачені Законом № 1023-XII.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 грудня 2012 р.
Суддя Пекний А.С.
кат. 6.3